Почім сухоти для народу?

У постанові вченої ради Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Яновського АМН України від 3 лютого 2003 р. зазначено, зокрема: «У ліквідованих та діючих протитуберкульозних закладах, у тому числі диспансерах та санаторіях, розміщувати здорових людей не можна, тому що сучасні методи дезинфекції приміщень та прилеглих територій не дозволяють повністю усунути ризик зараження здорових осіб мікобактеріями туберкульозу». Тотожний висновок зроблений спеціалістами Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. Викликає сумнів, що міністр А.Підаєв та його заступники не знають про неприпустимість розміщення здорових людей у протитуберкульозних санаторіях.

Про цілющі властивості клімату Південного узбережжя Криму відомо з ХVШ століття. Вже тоді курортною Меккою для хворих на туберкульоз стали Ялта, Алупка, Сімеїз. Там лікували хворих на легеневий та кістково-суглобовий туберкульоз. У Ялті особливо багато було безнадійно хворих на туберкульоз, але завдяки цілющим властивостям клімату більшість їх одужувала або ж стан їхнього здоров’я значно поліпшувався. Відомо, що саме тут лікувалася славетна українська поетеса Леся Українка, яка майже 30 років страждала на легеневий та кістково-суглобовий туберкульоз. І тільки в Ялті в неї та її чоловіка Климентія Квітки, який страждав на легеневий туберкульоз, значно поліпшувалося здоров’я. У Ялті також жив і працював Антон Павлович Чехов.

У ті часи ще не був відомий збудник цього захворювання. Не було ні рентгенодіагностики, ні антибактеріальних препаратів. Основним лікувальним засобом була кліматотерапія.

Фундатори вітчизняної медицини І.Сєченов, С.Боткін, Г.Захар’їн, О.Бобров, О.Щербак та інші високо оцінювали лікувальні властивості кліматичних факторів Південного узбережжя Криму у лікуванні хворих на туберкульоз. У другій половині ХІХ століття в Південнобережному та Західнобережному районах Криму за рахунок приватних коштів і на пожертви розпочалося будівництво санаторіїв для лікування хворих на туберкульоз. Відомий учений, доктор медицини, професор А.Бобров у 1902 році розпочав (за власні кошти та пожертви багатих і бідних меценатів) будівництво дитячого протитуберкульозного кістково-суглобового санаторію в Алупці (Південне узбережжя Криму), якому згодом було присвоєне його ім’я.

Влітку 1914 року почав функціонувати Ялтинський інститут імені І.Сєченова — піонер вітчизняної фізіотерапії. Його фундатором і першим директором був професор А.Щербак. Відомий учений-кліматолог професор П.Мезерницький і біофізик академік П.Лазарєв науково обґрунтували, що Південний берег Криму — один з найкращих кліматичних курортів світу. Вони розробили методики застосування кліматичних факторів для лікування хворих на туберкульоз.

Висновки вчених підтверджені практикою санаторно-кліматичного лікування у підліткових санаторіях ім. Леніна (нині «Юність») та «Піонер» (смт. Сімеїз) (1975—1981 рр.) пацієнтів, котрі страждали на деструктивні форми туберкульозу з масивним розпадом легеневої тканини. Проведена до цього комплексна антимікобактеріальна терапія не дала позитивного ефекту.

У результаті санаторно-кліматичного лікування у санаторії ім.Леніна у 72, 5% хворих припинилося бациловиділення, у 96,1% — зарубцювалися каверни. У санаторії «Піонер» встановлено виліковування легеневого туберкульозу у 92,6%, стабілізація процесу — у 7% хворих. Аналогічні результати санаторно-кліматичного лікування спостерігалися і в інших протитуберкульозних санаторіях.

Письменник і лікар С.Єлпатієвський підкреслював у своїх спогадах: «Ялта заповнена туберкульозними людьми без коштів… Вразило мене те, що одужували такі, яких раніше я вважав безнадійними».

Інформація МОЗ про те, що в Україні протягом останніх трьох років відбулася стабілізація епідемічного процесу, поліпшилася ситуація з захворюваністю та смертністю від туберкульозу, не відповідає дійсності. У 2002 р. захворюваність становила 76,5 випадків (на 100 тис. населення), а смертність — 20,5, тоді як у 2003 р. — 77,5 і 21,8 відповідно. При цьому епідемічний поріг перевищено майже втричі. Катастрофічним є те, що в Україні частота первинної хіміорезистентності сягає 30%, а вторинної — 75%. Тобто йдеться про епідемію мультиполірезистентного туберкульозу. Такі форми захворювання дуже важко піддаються лікуванню, воно дуже дороге, до того ж у багатьох хворих не вдається досягти лікувального ефекту.

Останнім часом в Україні щорічно виявляють 38—40 тис. хворих на туберкульоз, із них 10 — 11 тисяч помирає. Згідно з оцінками експертів, понад 2 млн. хворих мають заразні активні форми туберкульозу. При цьому економічні збитки держави від туберкульозу становлять понад 2 млрд. грн. на рік (!!!)

Попри галопуючі темпи зростання захворюваності на туберкульоз, починаючи з 1991 року, ліквідовано 52 протитуберкульозних диспансери (28,5%). У 2003 році ліквідовано ще 14 протитуберкульозних диспансерів і реорганізовано 36 місцевих та районних протитуберкульозних диспансерів у відділення міських і районних лікарень (це рівноцінно їх ліквідації, оскільки вони втрачають статус диспансерних закладів); скорочено понад 7 тисяч диспансерних ліжок (34%); ліквідовано 86 протитуберкульозних санаторіїв (65%); скорочено 573 фтизіатри, а з 3661, що залишилися, 60% — пенсіонери. Дев’ять головних лікарів обласних протитуберкульозних диспансерів не є фахівцями із фтизіатрії.

Внаслідок цього фтизіатрична служба України повністю зруйнована, епідеміологічна ситуація з туберкульозом вийшла з-під контролю.

З огляду на загрозливу ситуацію, фахівці розробили «Державну цільову програму і заходи боротьби із захворюванням на туберкульоз та подолання епідемії туберкульозу в Україні на 2005—2010 рр.». Вона складається з дев’яти підпрограм. У кожній частині і статті вказано термін і відповідальних за виконання. До кожної статті програми комісія з її розробки і впровадження підготувала таблиці з розрахунками витрат на кожен рік. На проект програми отримано позитивні рецензії відомих учених-фтизіатрів. Є також постанова вченої ради Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Яновського АМН України від 21 жовтня 2003 р., у якій зазначено: «... Рекомендувати прийняти за основу проект «Державна цільова програма і заходи боротьби із захворюванням на туберкульоз та подолання епідемії туберкульозу в Україні на 2005—2010 рр.» Розроблено також проект закону України «Про зміни та доповнення до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз». У проекті чітко визначено сувору підпорядкованість по вертикалі центральному органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я у сфері боротьби з туберкульозом; щорічно при затвердженні Державного і місцевих бюджетів передбачено обов’язкове цільове виділення коштів на виконання державної програми і місцевих програм боротьби із захворюванням на туберкульоз. Запропоновано також заходи щодо раннього виявлення туберкульозу, флюорографічного, мікробіологічного моніторингу. У проекті закону пропонується достойний соціальний захист працівників, що дозволить вирішити проблему з кадрами фтизіатричної служби, а також передбачена кримінальна відповідальність за порушення Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».

У липні минулого року народний депутат Ю.Кармазін надіслав депутатське звернення прем’єр-міністру України В.Януковичу — «Щодо перевірки стану організації і боротьби з туберкульозом, правомірності змін лікувального призначення протитуберкульозних медичних закладів та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності». У відповідь отримано банальну бюрократичну відписку за підписом заступника міністра охорони здоров’я В.Загороднього, в якій наведено статистичні показники, що фігурували на парламентських слуханнях, а також сумнівні дані «досягнень» МОЗ у боротьбі з туберкульозом. Щодо наведених показників, то їх достовірність викликає у фахівців великий сумнів. З джерела, яке заслуговує довіри, відомо, що зазначені показники є результатами шаленого тиску на певні структури з боку екс-міністра В.Москаленка.

Не відповідає дійсності і твердження: «Про увагу держави до зупинення та подолання епідемії свідчить насамперед пріоритетне фінансування Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз». Автор відписки заступник міністра В.Загородній просто вводить в оману того, хто не знає реального стану справ.

Не зрозуміло, як могла централізована закупівля протитуберкульозних препаратів збільшити обсяги профілактичних флюорографічних обстежень (?!) І це при тому, що парк морально застарілих і зношених (на 80—90%) флюорографічних установок майже зовсім не поповнювався багато років.

Централізована закупівля достатньої кількості (і якості) протитуберкульозних препаратів справді повинна дати можливість підвищити ефективність лікування і знизити показник смертності від туберкульозу, однак наведені показники недостовірні.

Річ у тому, що статистичні дані в Україні щодо туберкульозу не адаптовані до міжнародної статистичної звітності, зокрема не проводиться когортний аналіз. Порівняння показників тільки за останні два роки не дає змоги виявити статистичні закономірності покращання стану справ із захворюваністю на туберкульоз. Для цього необхідно проаналізувати динаміку за останні чотири-п’ять років, а дані по них аж ніяк не свідчать про зміни на краще в боротьбі з туберкульозом.

На численні звернення до уряду та інших державних органів отримано лише формальні відписки. Виконавча влада не зробила майже ніяких реальних кроків на ліквідацію епідемії туберкульозу. Кабмін (Табачник), МОЗ України (Підаєв, Загородній) за цей час не спромоглися визначитися зі складом комісії, яка працювала б над розробкою і впровадженням «Державної цільової програми… на 2005—2010 рр.».

Водночас, грубо порушуючи частини 2, 3 статті 49 Конституції України, статтю 26 Закону про курорти, Закон про захист населення від інфекційних хвороб, міжвідомчою робочою групою з удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів (Д.Табачник) та керівництвом МОЗ України (А.Підаєв) видаються протокольні рішення про довгострокову оренду (49 років) санаторію «Гірське сонце» (м.Алупка) та про довгострокову оренду (49 років) санаторію ім. Баранова. МОЗ України на виконання вказаних протокольних рішень видає накази за підписом заступника міністра В.Загороднього про незаконне закриття протитуберкульозних санаторіїв. Також, із благословення вищого керівництва, пройшла акція захоплення пляжу «Корал», корпусу № 3, спортивних майданчиків протитуберкульозного санаторію для підлітків «Юність».

Міжвідомча робоча група з удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів (голова — Д.Табачник) є дорадчим органом Кабінету міністрів України, однак вона перебрала із повноваженнями. Наведемо окремі пункти з двох протокольних рішень цієї робочої групи. Так, у протокольному рішенні від 30 травня 2003 р. йдеться:

«п.4. Внести пропозиції щодо оптимізації мережі санаторно-курортних закладів, які фінансуються з Державного бюджету України, передбачивши зменшення адміністративних витрат ... у тому числі із залученням інвестицій шляхом реалізації на конкурсній основі незавершених будівництв, аварійних будівель та тих, що не використовуються за призначенням, а також передачі в оренду цілісних майнових комплексів та структурних підрозділів санаторно-курортних закладів з обов’язковою умовою інвестування в лікувальну базу.

п.6. Підготувати та внести на розгляд Кабінету міністрів зміни до закону України «Про курорти» щодо роздержавлення санаторно-курортних закладів.

п.8. Схвалити укладання довгострокового договору оренди на 49 років частини корпусів санаторію «Гірське сонце» (м.Алупка) із ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».

А тепер цитуємо протокольне рішення, датоване 11 липня 2003 р.:

«п.3. Підготувати проект рішення Кабінету міністрів щодо створення Міжвідомчої комісії з питань удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів та захисту майнових інтересів держави під час приватизації оздоровчих закладів та подати його у встановленому порядку.

п.4. Схвалити укладання інвестиційних договорів та довгострокового договору оренди частини корпусів санаторію імені П.Баранова з ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо Київ», із дотриманням вимог законодавства».

Ознайомлення з діяльністю міжвідомчої робочої групи не полишає сумніву: вона спрямована на ліквідацію протитуберкульозних санаторно-курортних закладів. При цьому, слід підкреслити, свідомо замовчується словосполучення «протитуберкульозні санаторно-курортні заклади».

У протитуберкульозного санаторію ім. Баранова (смт. Сімеїз) 27 травня 2003 року відчужено спальний і лікувальний корпуси з нижньою територією та прибережною, пляжною зоною і маточним виноградником. Хворі, які лікувалися у санаторії, отримали сухий пайок і були видворені за територію санаторію. 11 липня 2003 р. видано протокольне рішення (Табачник) про згоду на довгострокову (49 років) оренду частини корпусів санаторію ім. Баранова АТ ФК «Динамо». І лише 28 вересня 2003 року МОЗ України видає наказ про тимчасове закриття санаторію ім. Баранова. Таким чином, усім відомий власник АТ ФК «Динамо» Г.Суркіс отримав царський подарунок від МОЗ України. За це так званий інвестор перерахував залишкам санаторію ім. Баранова 1.5 млн. гривень для проектування і будівництва чотирьох корпусів павільйонного типу. Але на верхній території ніде їх споруджувати.

До царського подарунку свій внесок зробив голова селищної ради смт. Сімеїз М.Макаренко — рішенням сесії селищної ради новому власнику додатково виділено ще 6,2 га землі, з прибережною і пляжною зонами. Всю територію, яку отримав Г.Суркіс, обгородили триметровим парканом. За ним викорчували виноградники, бульдозерами розрили величезну ділянку, на якій ведеться інтенсивне будівництво, що, до речі, може спричинити гігантські зсуви.

Майже детективна історія санаторію «Юність» (смт. Сімеїз) та пляжу «Корал».

У травні 2003 року делегація у складі представників адміністрації Президента України, голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та президента нафтової компанії «Лукойл» вимагала від головного лікаря санаторію «Юність» В.Кулікова підписати договір оренди пляжу «Корал» з положеннями, що не відповідають дійсності.

Головний лікар відмовився підписати недостовірні документи. Тоді його стали схиляти до звільнення за власним бажанням, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності.

Опісля щодо В.Кулікова порушено дві кримінальні справи, одну з яких закрито за відсутністю складу злочину. Наявність у його діях складу злочину по другій кримінальній справі також викликає великий сумнів.

Наприкінці травня 2003 року до санаторію «Юність» прибула чергова делегація з представників вищих органів державної влади та зацікавлених підприємців. Ігноруючи діючий договір оренди пляжу, непрохані гості намагалися вигнати орендарів. Невдовзі пляж усе ж таки був захоплений.

Непокірного головного лікаря санаторію звільнили. Замість нього призначено особу, яка не є фтизіатром, не має відповідної категорії лікаря і взагалі далека від фтизіатричної справи.

Потому було укладено договір довгострокової оренди корпусу №3, спортивних майданчиків і пляжу «Корал» санаторію «Юність» із заниженням суми орендної плати (до 350 гривень на місяць).

Нові власники санаторію запровадили його охорону солдатами строкової служби внутрішніх військ, встановили попереджувальні щити по всьому периметру пляжу та контрольно-пропускний пункт.

У серпні-вересні 2004 року у п’яти номерах центрального корпусу пляжу «Корал» були розміщені сім’ї високих посадовців. Встановлено міліцейську охорону з восьми осіб.

На цей час група зацікавлених осіб, до якої входять члени СДПУ(о), узгоджує документи щодо приватизації санаторію «Юність» разом із земельною ділянкою, на якій розміщений житловий фонд санаторію. У зв’язку з цим на адресу близько сотні місцевих жителів надходять попередження, що їхні квартири будуть реприватизовані, а вони повинні переселитись у будівельне містечко. Тим, хто не виселиться добровільно, погрожують виселенням у примусовому порядку.

З цього приводу до народного депутата Ю.Кармазіна звернулися місцеві жителі смт. Сімеїз — власники приватизованих квартир — зі скаргою на спроби органів державної влади реприватизувати житло, що їм належить, та виселити їх із квартир, у яких вони мешкали десятки років.

***

Насамкінець хотів би нагадати не менш вражаючий факт. У 1999 році було відчужено корпуси протитуберкульозного санаторію «Червоний маяк», який міститься у смт. Сімеїз: корпус №1 «Вілла «Мрія», корпус №2 «Вілла «Ксенія», що є пам’ятками архітектури. Особливий подив викликають акти прийому-передачі корпусів №№ 1 та 2 санаторію «Червоний маяк». Так, залишкова балансова вартість корпусу № 1 «Вілла «Мрія» була визначена в сумі… 10 030 гривень (2 тис. доларів США), а корпусу № 2 «Вілла «Ксенія» — лише 5 556 гривень (1 009 доларів США).

Чи потрібні коментарі?..