А скільки зусиль кількох поколінь дослідників-клініцистів було спрямовано на створення цих самих шовних матеріалів, клеїв, стаплерів тощо! Водночас і сьогодні не можна вважати, що проблему розв’язано. Навпаки, вона набула ще більшої актуальності у зв’язку з широким впровадженням у клінічну практику нових методик, таких як лазерна хірургія, лапароскопія тощо. Привабливість нової хірургічної технології уже встигли оцінити фахівці. На сьогодні в клінічних умовах отримано відмінні результати при оперативних втручаннях на внутрішніх органах (кишечнику, шлунку, печінці), при гінекологічних відновлювальних операціях. Метод довів свою незамінність при лапароскопічних операціях, наприклад на жовчному міхурі, коли з допомогою пінцетика з електродами однією маніпуляцією досягається швидка і надійна герметизація його стінки. І жодних слідів хірургічного втручання!
Під враженням від почутого і побаченого хтось із учасників засідання пожартував — мовляв, філіппінським хілерам таке й не снилося. Жарт сподобався — усі розсміялися. Американці назвали це революцієюПерші показові операції із застосуванням зварювальної технології було проведено кілька років тому... де б ви думали? Ні, не в Академії медичних наук України і не в Національному медуніверситеті. У Луїсвілльському університеті (штат Коннектикут, США). Коли київські хірурги продемонстрували зварювання м’яких тканин тварин американським фахівцям, ті, не приховуючи захоплення, назвали розробку українських учених революцією в хірургії. Американці зацікавилися перспективною технологією. У наших учених зажевріла надія, що при фінансовій підтримці закордонного партнера розробку вдасться довести до практичного застосування (на втілення хорошої ідеї в нас, як завжди, грошей не знайшлося). Незабаром завдяки сприянню міжнародної асоціації «Зварювання» до розв’язання цієї проблеми підключилася американська фірма Consortium Service Management Group, Inc. (CSMG) Corpus Christi, очолювана Д.Роббінсоном, яка, у свою чергу, залучила до роботи над міжнародним проектом «Зварювання м’яких живих тканин» групу американських хірургів на чолі з відомим професором Дж.Куцем. Паралельно з продовженням дослідів, відпрацюванням техніки і технології операцій в Інституті хірургії та трансплантології і в госпіталі військово-медичного управління СБУ розпочалися експерименти зі зварювання тканин видалених органів людини. Весь цей час інженерний супровід досліджень забезпечував колектив патонівців. Завдяки налагодженій спільній праці хірургів та електрозварників удосконалювалося зварювальне медичне обладнання. Головна заслуга фахівців Інституту електрозварювання в тому, що вони відпрацювали такі методики моделювання електричного струму, які забезпечують зварювання тканини із відновленням її структури, тобто дозволяють зберегти життєздатність тканини (органа). Це їхнє ноу-хау. Сьогодні на розробку патонівців і медиків оформляється міжнародний патент. Певна річ, це коштує дуже дорого. З допомогою американських партнерів уже отримано перші патентні документи у США та Європі. ***Вчена рада МОЗ, у якій брали участь президент Національної академії наук України Б.Патон, президент АМНУ О.Возіанов, директори академічних інститутів і вчені-медики, прийняла рішення поширити клінічний досвід застосування нової хірургічної технології у провідних клініках країни. Для подальшого удосконалення методу і навчання фахівців планується створити навчально-методичний центр (на базі Центрального клінічного госпіталю Військово-медичного управління СБУ й Інституту хірургії та трансплантології АМН України), який очолить професор М.Захараш. Чи матиме революційна технологія широке практичне застосування? Як швидко це станеться? І чи не вийде так, як бувало вже багато разів, коли ідеї та розробки наших учених впроваджувалися у практику будь-де, та тільки не на Батьківщині? Чи збережемо свої пріоритети? Питання аж ніяк не риторичні. Але відповіді на них нам стануть відомі лише згодом. |