Щороку держава витрачає бюджетні мільйони на закупівлю імпортних вакцин. Тим часом своє виробництво через відсутність державної підтримки тихо гине. Фактично розвалено єдине в Україні підприємство, що випускало вакцини проти особливо небезпечних інфекцій — Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (нині ДП «Біопром-Одеса»). Зрозуміло, приймалися програми, укази, постанови в ім’я порятунку і розвитку підприємства. (До речі, завод входить у список підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.) Проте заплановані на ці цілі бюджетні кошти так і не виділили.
Лихо в тім, що чиновники, від яких залежить доля одеського «Біопрому», поставили на ньому жирний хрест. Інакше не пояснити, чому у держави не знайшлося менше 200 тис. грн., щоб сплатити борг за електроенергію. ВАТ «Одесаобленерго» у березні минулого року не тільки подало заяву в суд про визнання заводу банкрутом, а й відключило його від електромережі. На заводі ж зберігалися 18 найменувань штамів-продуцентів (збудники бруцельозу, сказу, туляремії, орнітозу й інші, завдяки яким виробляють вакцини проти смертельних хвороб) — унікальна колекція, що є національним багатством країни. Через відключення електроенергії та відсутність фінансування робіт із їхньої селекції 2002 р. один зі штамів загинув.
За нормативами ВООЗ, країна з кількістю населення більш ніж 30 млн. чоловік повинна мати власне виробництво вакцин. Україна ж близько 90% імпортує. Всім зрозуміло: така практика неприпустима. Проте, попри очевидні речі, чиновникам вигідно проводити зовсім іншу політику. Тобто витрачати бюджетні гроші на закупівлю імпортних вакцин, підтримуючи тим самим закордонного виробника, а не «вибивати» кошти на розвиток вітчизняного. Саме так пояснюють фахівці розвал підприємства «Біопром-Одеса».
…Радує око тільки потопаюча в зелені територія заводу у вісім гектарів. Усе інше занепало. Старенькі будинки лабораторій і цехів із дірявими дахами наглухо зачинені. Усередині запустіння і розруха. Мені показали відділення з виробництва герпетичної вакцини. Видовище жахливе. Стелі, стіни — все здулося. Підлога вкрита обсипаною фарбою та штукатуркою. Як після землетрусу...
Шість років тому заводу відключили тепло. Торік — воду й електрику, і виробництво завмерло. Устаткування іржавіє (частина вже не в робочому стані), потихеньку розкрадається. Після невдалих спроб відновити подачу електроенергії штами передали на зберігання в Український науково-дослідний протичумний інститут. Щоправда, не всі, деякі з них продовжують залишатися на заводі.
Колектив у 38 чоловік, які значаться на підприємстві, по суті, перетворився на охоронців. Що буде далі, не знає ніхто.
— Завод покинутий напризволяще, — каже в.о. директора ДП «Біопром-Одеса» Володимир Бобовніков. — Державі ми непотрібні. Інвестору теж. Ми для нього непривабливі — сума заборгованості, а це більш як 3 млн. грн., більше від вартості самого заводу. А щоб відродити виробництво, необхідно його повністю реконструювати. Інакше жодна контролююча структура — ні санітарне, ні пожежне відомство — не видасть дозвіл на поновлення виробництва. Піднятися самостійно підприємство ніколи не зможе. Потрібні серйозні державні інвестиції або зміна форми власності.
З березня минулого року завод перебуває в стадії банкрутства. Проте відновити його платоспроможність таким чином теж немає ніякої надії. Плану санації, тобто фінансово-господарського оздоровлення підприємства, немає, інвестор не знайдений, а управляючий санацією недавно склав із себе повноваження. У зв’язку з цим процедура банкрутства припинена. Що далі, неясно. Сьогодні діє мораторій на відчуження державного майна. Тому оголосити завод банкрутом і продати з молотка не можна. Що в даній ситуації має намір зробити держава, теж незрозуміло…
Свого часу було розроблено комплексну програму розвитку медичної промисловості України на 1997—2003 рр. І в ній значилася сума в розмірі 86,3 млн. грн. на розширення виробництва вакцин на одеському заводі. У середині 2001 р. було прийнято постанову Верховної Ради, що рекомендувала Кабміну передбачити в бюджеті на ці ж цілі 10,7 млн. грн. Наприкінці того ж року МОЗ, хоча і з великим запізненням, усе ж прийняв програму зі створення на заводі виробництва імунобіологічних препаратів і життєво необхідних вакцин для профілактики туберкульозу, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В, грипу та сказу. Цей документ передбачав також стовідсоткове погашення заборгованості по зарплаті, за енергоносії та водоспоживання. При цьому зазначалося: тільки для п’яти з 22 видів інфекційних захворювань, щеплення проти яких є обов’язковими в Україні, є вітчизняні вакцини. Решта імпортуються. Себто фактично понад 85% державних грошей, передбачених на імунопрофілактику, витрачається на закупівлю препаратів за кордоном. Реалізація ж вищезгаданої програми дозволила б вже в першому кварталі 2002 р. забезпечити потреби держави в основних вакцинах і зберегти до 30% коштів.
Однак насправді все було інакше. На реконструкцію та технічне переозброєння заводу не було виділено ані шеляга. Держава в особі МОЗу навіть не змогла погасити заводу заборгованість за виконані роботи з підтримання штамів і закупити вироблену вакцину. Починаючи з 2000 року, у кооперації з відомою французькою фірмою «Авентіс Пастер» було розпочато виготовлення сучасної вакцини для профілактики грипу. За даними заводу, її застосування в сезоні 2000/2001 р. дозволило б зберегти як мінімум 19,4 млн. грн. бюджетних коштів. Але не так сталося, як гадалося. Виникли проблеми з реалізацією вакцини. Тобто з держзакупівлями. Продукція заводу призначена не для аптек, а для медустанов, тому закуповувати її повинна була держава. Вона ж віддала перевагу імпорту.
У зв’язку з цим тодішній директор ДП «Біопром-Одеса» Геннадій Вайнтруб навіть ініціював судовий позов про стягнення з Держдепартаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікувальних засобів (нині Держслужба) МОЗ України завданих заводу збитків у розмірі 10,5 млн. грн. Крім того, він зажадав притягти до відповідальності посадовців, бездіяльність яких призвела до кризи виробництва. Заяву в суд направила прокуратура Ленінського району м. Одеси.
За словами Г.Вайнтруба, постраждав не тільки «Біопром-Одеса», а й держава в цілому. За дорученням прокуратури, аудиторська фірма провела експертизу. Її висновок — через те, що плани з виробництва препаратів на заводі не були реалізовані, витрати на закупівлі МОЗом імпортних вакцин перевищили тільки в першому півріччі 2002 р. 11 млн. грн. Але Господарський суд м. Києва в позові відмовив, Апеляційний — теж. За словами Г.Вайнтруба, суди дозволили міністерському департаменту і ДАК «Укрмедпром» і далі ігнорувати закони та постанови Верховної Ради, Кабміну, укази й доручення Президента країни. Г.Вайнтруб продовжував писати в усі інстанції про стан справ на заводі і бити на сполох. Закінчилося тим, що ДАК «Укрмедпром» звільнив його з посади директора. Він звернувся в суд, котрий визнав звільнення незаконним. Але в посаді його не відновили.
Вже після рішення суду, наприкінці лютого цього року, колишній директор побував на заводі. І після побаченого направив листи прем’єр-міністру України В.Януковичу, а також у Генпрокуратуру, СБУ, обласну адміністрацію з проханням призначити комісію для розслідування причини сформованого становища і визначення шкоди, заподіяної державі в результаті розвалу підприємства. Така комісія була створена Одеською обладміністрацією. Вона вивчила стан справ на заводі, констатувала зростання боргів по зарплаті, відсутність програми подальшого розвитку підприємства тощо. І направила листи в Київ, зокрема, у «Укрмедпром» із проханням проінформувати про рішення щодо статусу заводу і необхідності його існування. Відповіді не було...
25 червня 1886 року рішенням Одеської міської думи було організовано першу в Росії і другу у світі бактеріологічну станцію, котру очолив Ілля Мечников, у майбутньому нобелівський лауреат. Саме тут, на станції, учений-експериментатор Я.Бардах, будучи повністю здоровим, увів собі виготовлену за методикою Луї Пастера вакцину проти сказу для демонстрації її нешкідливості. Тут велися дослідження з розробки препаратів і вакцин проти чуми, сибірки, сапу, тифу, холери, туберкульозу, малярії, бруцельозу. 1892 р. було відкрите відділення для виробництва протидифтерійної сироватки, а 1914 р. — для виробництва вакцини проти тифу та холери. 1961 р. виробничий відділ бактеріологічної станції був реорганізований у завод бакпрепаратів, де була створена єдина в Україні лабораторія з виробництва діагностичних токсоплазменних препаратів. У наступні десятиліття було освоєно випуск токсоплазменного алергену, аденовірусного антигену, вакцини для профілактики грипу та діагностикумів. Вироблялася вакцина проти віспи. 1980 р. тут вперше в СРСР налагодили випуск герпетичної вакцини, що є унікальним засобом для лікування та профілактики герпесу.
До 1991 р. номенклатура підприємства включала 31 найменування бактерійних і вірусних препаратів. Продукція експортувалася в сім країн світу. 2001 р. завод виробляв тільки шість найменувань продукції: три вакцини — проти сказу, герпесу та грипу, токсоплазменний алерген, біфідумбактерін і фізрозчин.