Нове — добре розрекламоване старе?
Західна преса вже втомилася писати про феноменальні успіхи медицини та біотехнології, які послужили поштовхом до небаченого розвитку сучасної фармацевтики. Причому найбільш наочним результатом цього процесу стали неймовірні прибутки фармацевтичних компаній, що особливо вражають на тлі загального спаду глобальної економіки. Тож не дивно, що недавно оприлюдненими даними про те, що успіхи фармацевтів виявилися переважно дутими, дуже зацікавилися журналісти.
Як випливає з доповіді Ненсі Чоклі, президента американського Національного інституту при фонді менеджменту в охороні здоров’я, із 1035 лікарських препаратів, схвалених до застосування Управлінням із проблем лікарських препаратів і продуктів харчування (FDA) із 1989 по 2000 роки, лише 361 (35%) дійсно містять нові компоненти. Активні компоненти решти 2/3 «нових» лікарських препаратів містяться й у вже давно присутніх на ринку.
Більше того, серед препаратів, які мають певну новизну, лише 15 відсотків отримали від FDA статус пріоритетних порівняно зі старими, добре випробуваними ліками. Інакше кажучи, інші 20 відсотків «новачків» не демонструють особливих переваг ні в ефективності лікування відповідних патологій, ні в слабшому вираженні побічних ефектів при порівнянні зі старими препаратами. Щоправда, коштують новинки дорожче, і рекламують їх значно настирливіше.
Причини подібної тактики фармацевтичних компаній досить очевидні. Термін дії патентів на найбільш багатообіцяючі препарати добігає кінця, а нових продуктів науково-технічних розробок, здатних виправдати витрачені мільйони і навіть мільярди доларів, вкладених інвесторами, явно менше від обіцяного. От і беруть чарівники від фармацевтики, скажімо, старий добрий Prozac, який чудово зарекомендував себе в боротьбі з депресією, упаковують його в оригінальні капсули рожевого і лавандового кольорів і реєструють під новою торговою маркою Sarafem, видаючи його за новий чудодійний засіб при передменструальному синдромі.
Аналогічна історія відбувається і з противиразковим препаратом Prilosec, одним розчерком пера перетвореного на Nexium; і з антиалергійним засобом Claritin, перейменованим на Clarinex. Власне, список «перелицьованих» наново «стариганів» дуже довгий. Набагато легше перерахувати ті препарати, які дійсно з’явилися в результаті значних наукових проривів й інновацій. Це насамперед засіб від остеопорозу Fosamax, антидіабетичні препарати Avandia і Actos, а також Viagra, котра не потребує специфікації.
Хвороба Паркінсона не ходить одна
Попри те, що хвороба Паркінсона поширюється загрозливими темпами, на сьогодні середня частота її виникнення становить 1 випадок на 300 чоловік. Саме тому дедалі частіше звертають на себе увагу випадки групового (або так званого кластерного) ураження декількох людей у межах відносно невеликих колективів чи співтовариств. Так, наприклад, як це сталося з працівниками однієї з канадських телестудій.
Загальна чисельність персоналу, котрий працював на Ванкуверській телестудії з 1976 по 1980 роки, складає 125 чоловік. На сьогодні хвороба Паркінсона діагностована у чотирьох із них. Сам по собі цей факт є досить дивовижним. За оцінками фахівців, можливість простого збігу в даному випадку складає 0,1 відсотка. А ці розрахунки не враховують той факт, що дане захворювання, яке зазвичай виявляється в людей віком старших 50 років, у Ванкувері діагностували у 30-річного чоловіка і 38-річної жінки.
Належну увагу даній аномалії приділили лише після того, як наймолодший із постраждалих, Майкл Фок, заснував торік спеціальний Фонд досліджень хвороби Паркінсона, на рахунку якого зараз перебуває 17 мільйонів доларів і який фінансує 57 незалежних наукових досліджень. У ході проведення одного з них було з’ясовано, що випадки кластерного поширення хвороби Паркінсона (у межах одного трудового колективу, серед сусідів тощо) зовсім не є винятковими. Просто раніше на них ніхто не звертав уваги і подібна статистика узагалі не відстежувалася. Тим більше, що зробити це надзвичайно складно, адже з моменту виникнення захворювання і до появи перших симптомів іноді проходять не просто роки, а десятиріччя.
Вчені, котрі на шпальтах наукових журналів торочать про двоїсту природу розвитку хвороби Паркінсона (коли на особливу генетичну схильність накладається дія специфічного агента з довкілля), у приватних бесідах не соромляться визнавати, що механізм виникнення патології поки невідомий. Цілком можливо, що причиною захворювання є якийсь токсин, специфічний для певного повітря, води чи їжі. Однак не можна повністю виключати й інфекційну гіпотезу поширення захворювання.
Бельгія: легалізація евтаназії
У травні Бельгія стала другою (після Нідерландів) країною, що легалізувала евтаназію. За право на смерть у нижній палаті парламенту проголосували 86 депутатів при 51 проти і 10 тих, хто утримався. Після того, як даний законопроект ще в жовтні минулого року схвалив бельгійський сенат, іншого рішення від парламентаріїв і не очікували. Однак противники даного законопроекту (насамперед із числа християнської демократичної партії) стверджують: у законі недостатньо точно виписано захисні механізми, що виключають можливість фальсифікацій. Християнські демократи мають намір оспорювати дане рішення в Страсбурзі, у Європейському суді по правах людини.