Українці майже забули про ковід, і тим більше про те, що потрібно носити маски. Тим часом уже офіційно говорять про зростання випадків захворювання. Чого нам очікувати далі; наскільки українська система охорони здоров’я готова протистояти новим можливим спалахам як ковіду, так і інших інфекційних хвороб, рівень щеплення проти яких за національним календарем у нас значно просів у зв’язку з війною; а також про готовність до хімічних, біологічних, радіаційних і ядерних ризиків ZN.UA розмовляло з головним державним санітарним лікарем Ігорем Кузіним.
— Ігорю Володимировичу, скільки зараз в Україні захворілих? Скільки госпіталізованих? Якою є динаміка? І чого нам слід очікувати від ковіду далі?
— Захворюваність дійсно поступово зростає. За позаминулий тиждень ми мали 9,1 тисячі захворілих (госпіталізовано 2,6 тисячі людей), а за минулий — уже 11,5 тисячі (госпіталізовано трохи більше трьох тисяч).
Ми поступово нарощуємо показники тестування. Позаминулого тижня було проведено 56,5 тисячі тестувань, минулого — 62 тисячі.
Прогнози такі ж, як і в інших країнах Європи, які вже вживають попереджувальних заходів. Особливість України в тому, що зараз у нас переважно циркулює штам «Омікрон», при якому хвороба завжди проходить у більш легкій формі. Однак і він викликає тяжкі випадки, в тому числі киснезалежні. А інколи призводить і до летальних.
По суті, зараз ми спостерігаємо початок сезонного підйому захворюваності. Він не такий різкий, як це було в нас під час попередніх хвиль. Але поступово набиратиме обертів упродовж осіннього періоду.
— Чи COVID-19 уже перетворився на сезонну хворобу?
— Я би сказав, ще ні. При сезонній хворобі ми розуміємо приблизний прогноз — як буде розвиватись епідеміологічна ситуація, можемо приблизно оцінити кількість осіб, які захворіють. Наприклад, щодо грипу, який у нас є сезонним, ми точно знаємо, скільки людей хворіє під час спалаху і до нього; який штам у нас циркулюватиме. Щодо ковіду в нас зараз такої інформації немає. Для того, щоб захворювання перетворилося на сезонне, має бути принаймні трирічна динаміка. Це мінімум, після якого за усередненими даними ми можемо щось прогнозувати.
Для ковіду це якраз третій рік. Думаю, до сезонної хвороби він наблизиться вже наступного року. І ми вже матимемо змогу його прогнозувати та запроваджувати ті чи інші запобіжні заходи — певні протиепідемічні або вакцинацію. Поки що ми розглядаємо ковід не як сезонне захворювання.
— Який відсоток населення у нас на сьогодні вже щеплений базово (тобто двічі)? Який має бустерну дозу?
— У довоєнний час ми робили до 250 тисяч щеплень за добу. Через війну темпи вакцинації дуже змінились. У червні та липні вони впали істотно — менше 250 тисяч за місяць. У серпні потроху зростають. За чотири тижні місяця було зроблено 438 тисяч щеплень.
Щодо загальних цифр. Одну дозу вакцини отримали майже 52% громадян України. Дві — 50%. Перший бустер — 6,3%. По суті, йдеться про те, що 724 тисячі осіб не отримали другої дози. І 13,3 мільйона осіб не отримали першої бустерної, тобто не мають повноцінного захисту.
Заходити в епідемічний підйом захворюваності з такими показниками доволі ризиковано.
— Чи потрібен другий бустер? Кому саме? Наскільки це науково обґрунтовано?
— Науково доведено, що бустер допомагає уникнути тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. В Україні питання другого бустеру нормативно врегульоване для людей із груп ризику: віком 60+ або тих, хто має тяжкі супутні неінфекційні захворювання. Але найближчим часом буде розглянуто додаткові можливості, і другий бустер буде дозволено для широкого загалу, тобто для будь-якої людини, котра хоче його зробити.
Важливо не забувати про терміни. Тому що найбільш ефективний бустер — якщо він робиться в рекомендовані інтервали: від шести до дев’яти місяців після базового щеплення. Однак якщо людина пропустила ці терміни, робити всю вакцинацію заново не потрібно. Така сама логіка й щодо другого бустеру.
— Люди скаржаться, що не можуть зробити бустер. За словами бажаючих, їм пропонують тільки однодозну Janssen (Jonson & Jonson). До неї ставлення трохи недовірливе, бо українці до неї не звикли. На бустер вони чекають саме Comirnaty (Pfizer). Які вакцини і в якій кількості зараз є в Україні? Вакцинальна кампанія не проводиться. Як дізнатися про те, де і як можна вакцинуватись?
— Зараз в Україні є вакцини Janssen, CoronaVac і Pfizer. CoronaVac є в достатній кількості як на національному (близько трьох мільйонів доз), так і на регіональному (близько 2,2 мільйона) рівнях. Вона була поставлена на початку року з розрахунку на весь 2022-й і майже весь 2023 роки.
Вакцина Janssen надійшла в Україну в серпні за гуманітарним механізмом COVAX. Цієї вакцини в Україні невелика кількість — близько 200 тисяч, різними партіями. Ми розраховували, що переважно вона буде використовуватися людьми, які хочуть виїхати за межі країни і їм треба терміново зробити щеплення.
Зараз поновлюємо використання вакцини Comirnaty (Pfizer). Застосовуємо нове формулювання умов її зберігання. Якщо раніше це було -80 градусів, то тепер — від +2 до +8. Раніше цю вакцину потрібно було розводити спеціальним розчинником перед щепленням. Тепер вона поставляється повністю готова.
Наприкінці липня ми отримали партію Pfizer — 500 тисяч доз, у вересні очікуємо ще стільки ж. Отримуємо невеликими партіями. По-перше, у вакцини доволі незначний термін придатності — треба встигнути використати. По-друге, інші країни також чекають на цю вакцину в рамках механізму COVAX.
Щодо інфраструктури — пунктів щеплення і роботи мобільних бригад. За можливості вона була збережена. Зараз працюють майже 2,5 тисячі пунктів щеплення, близько 400 мобільних бригад і 106 центрів вакцинації населення. Дізнатися про них можна на сайті або за номером НСЗУ — 1677 чи на їхньому сайті. Там переліки оновлюються. Пункт вакцинації можна обрати в розрізі регіону, району. Подивитися, за яким графіком вони працюють або яким є механізм запису.
— Наскільки небезпечний новий різновид «Омікрону», виявлений в Україні? Які особливості має?
— Це той самий «Омікрон», тобто має ті самі властивості, що і базовий штам. Основні характеристики: по-перше, легший перебіг захворювання, порівняно з іншими штамами. По-друге, за попередніми науковими даними, цей штам не формує стійкої імунної відповіді, тобто більше людей, які отримали базовий курс щеплення, можуть захворіти. По суті, це і є однією з головних характеристик.
Уперше цей різновид на території України був виявлений у Чернівецькій області. Потім ми почали реєструвати його на територіях інших областей.
Зараз у світі реєструється майже 75–80% нових випадків саме цього штаму.
— Згідно з вашою інформацією, окупанти зруйнували в Україні понад 30 клінік, визначених для лікування пацієнтів із COVID-19. Скільки в нас наразі є ковідних ліжок? Скільки з них забезпечено киснем? Чи нам цього вистачить при найгіршому сценарії?
— Руйнування медичної інфраструктури відбувається постійно. Повністю зруйновано 18 лікарень, визначених для госпіталізації ковідних хворих. Частково — 15. Близько 100 перебувають у вимушеній окупації.
Сумарно ми зараз маємо близько 40 тисяч ковідних ліжок. Майже 39 тисяч із них забезпечені централізованим постачанням кисню або кисневими концентраторами. Для дітей виділено близько 3,3 тисячі ліжок.
Наразі завантажено трохи більше 1% ковідних ліжок. Кількості виділених ліжок має вистачити для проходження цього епідемічного сезону, за тими розрахунками й моделями, які ми використовуємо.
Я хотів би звернути увагу на те, що на рівні областей у нас нікуди не поділися плани реагування і розгортання додаткових ліжок на випадок необхідності.
Також ми стикалися з проблемою щодо тестування. На сьогодні маємо близько 1,7 мільйона експрес-тестів. Переважно вони використовуються на первинці. І 1,3 мільйона ПЛР-тестів. Цих потужностей вистачає, щоби пройти сезон. Найближчим часом очікуємо додаткових поставок ПЛР-тестів, але вони розраховані вже для другої половини першого кварталу 2023 року.
Проблем із забезпеченням лікування пацієнтів сьогодні ми не маємо. Але, щоб мінімізувати навантаження на заклади охорони здоров’я, на лікарів, на систему забезпечення киснем, ми продовжуємо радити всім вакцинуватися. Особливо тим, хто має хронічні захворювання. Щоб не мати тяжкого перебігу коронавірусної хвороби.
— Чи враховується (і як) міграція населення? Як готуються маршрути пацієнтів? Чи оплачуватимуться ковідні пакети, і чи будуть забезпечені лікарні необхідними ліками?
— Безперечно, враховуються. За декількома сценаріями. Найперше — це стосується розподілу медичних виробів. Для регіонів, які мають велику кількість вимушено переміщених осіб, ми найчастіше використовуємо коригувальні коефіцієнти. Простіше кажучи, для західних областей додається від 10 до 25% такого буферу, щоб їм вистачало ліків. До того ж у нас існують механізми швидкого перерозподілу. Із деяких ліків ми намагаємося тримати національний резерв, який можемо дуже швидко перекинути в той чи інший регіон.
Від ковідного пакету лікарні зараз уже відійшли. На сьогодні пацієнти з ковідом переважно лікуються в лікарнях, законтрактованих НСЗУ за пакетом готовності до реагування на надзвичайні ситуації та епідемії. Визначені опорні лікарні. Одна — на контингент населення в 200 тисяч. Вони фіксовано щомісяця отримують певну кількість грошей для реагування на хімічні й біологічні ризики, спалахи інфекційних хвороб.
На контрактування за цим пакетом зараз перейшли більшість ковідних лікарень. Враховуючи, що це постійне, щомісячне фінансування, яке не залежить від кількості пролікованих пацієнтів, лікарні можуть створювати власні резерви антибіотиків, певних дезінфекційних засобів і засобів індивідуального захисту на випадок будь-якої інфекційної хвороби.
— До війни ми стикалися з випадками, коли за лікування ковіду вимагали гроші. Раніше була гаряча лінія МОЗ. Чи буде щось подібне тепер? НСЗУ — це довго, а питання треба вирішити швидко.
— Я б сказав, навпаки: НСЗУ — це саме та установа, яка вирішує подібні проблеми. Подаючи скаргу або телефонуючи до контактного центру НСЗУ, людина повідомляє про те, що заклад охорони здоров’я не виконує умов пакета або вимагає якоїсь додаткової оплати з боку пацієнта. Це найефективніший механізм вирішення проблеми. На контактний номер НСЗУ 1677 іде дуже багато скарг. Усі скарги відповідним чином розслідуються, на них є реагування. У разі необхідності залучаються також міжрегіональні підрозділи НСЗУ.
Безумовно, можна звернутись і на гарячу лінію МОЗ. Але тут є особливість: скаргу на вимогу до пацієнта щось купити контактний центр однак переадресує НСЗУ.
— Що у нас зараз із військовими? Чи вакцинація від ковіду є обов’язковою при мобілізації?
— Це питання краще поставити військовим. У ЗСУ навіть є спеціальна санітарно-епідеміологічна служба і фахівці, які відповідають за інфекційну захворюваність. У лавах ЗСУ вакцинація проводиться. Вони так само користуються національним календарем профілактичних щеплень. Відповідно до національного календаря, людина, яка призивається до лав ЗСУ, має бути провакцинована від правця та дифтерії принаймні кожних десять років. І за фактом, якщо ми подивимося загальну статистику, приблизно 20% дорослих зараз вакциновані проти дифтерії та правця. Можна припустити, що кожен п’ятий проходить вакцинацію в лавах ЗСУ. Там за цим справді стежать, бо людина може в будь-яку хвилину отримати травму, що коштуватиме життя.
— Я правильно розумію, що в ЗСУ своя санітарно-епідеміологічна служба, до якої ви не маєте прямого стосунку?
— Так. У нас є співпраця, обмін документами, ліками. Але там своя вертикаль — відповідні санітарно-епідеміологічні управління Міноборони, які опікуються як питаннями вакцинації, так і питаннями розслідування будь-яких спалахів.
— Яка ситуація в нас із рутинною вакцинацією?
— Ситуація з рутинною вакцинацією не критична, але складна. З першого дня війни майже три місяці ми мали наднизькі показники вакцинації. У людей були інші пріоритети. Через це маємо доволі велике просідання в показниках охоплення за всіма інфекційними захворюваннями в рамках національного календаря. В середньому оцінюємо його на рівні 20–30%.
Наприклад, туберкульоз. За аналогічний період минулого року в нас було 43% щеплених, тепер — 36%. Гепатит В — майже 50 і 30%, відповідно. Так само й щодо інших інфекційних хвороб.
Останні півтора-два місяці темпи вакцинації поступово відновлюються. По-перше, тому, що Міносвіти, урядом було прийнято рішення про початок навчального року в гібридному форматі. Чимало шкіл проводять очне навчання. Відповідно, батьки повели своїх дітей вакцинуватися, аби наздогнати пропущені щеплення.
По-друге, люди, які виїхали за межі країни, поступово повертаються. Вони звертаються до пунктів щеплення.
По-третє, майже в усіх регіонах Західної України в місцях розміщення вимушено переміщених осіб, за підтримки ВООЗ, доволі ефективно почали працювати пункти щеплення і мобільні бригади. Від початку їхньої роботи було зроблено 14 тисяч щеплень. Переважно у Львівській, Волинській, Закарпатській, Рівненській, Чернівецькій областях. Тобто такі бригади є дуже ефективними.
Все ж через просідання ми ризикуємо мати доволі низькі показники на кінець року.
Відповідно, зростають ризики розвитку цих інфекцій у шкільному середовищі. Найбільший ризик зараз становить кір, оскільки це захворювання передається дуже швидко. Ми вже мали спалахи. Плюс до того рівень вакцинації зараз — 40%.
На другому місці — дифтерія, яка проходить не так швидко, але має тяжчий перебіг. Показники вакцинації — на рівні 33–34%.
І поліомієліт. Країна ще не завершила додаткових раундів імунізації проти поліо. Тож це залишається для нас пріоритетом. Принаймні показники вакцинації серед дітей першого року — на рівні 33%.
— Як відстежується щеплення дітей, враховуючи те, що навчання все-таки переважно дистанційне? Як мотивуються батьки?
— Разом із Міносвіти ми розробляли певні спільні плани дій. Наприклад, щоб перед прийняттям дітей до школи адміністрація вкотре наголошувала на важливості вакцинації, за можливості перевіряла й контролювала вакцинальні дані тих дітей, які вступатимуть до навчального закладу. Для шкіл, які будуть готові це робити, разом із департаментами охорони здоров’я сприятимемо роботі мобільних виїзних команд на рівні областей або конкретних шкіл.
Також по двох областях у нас буде продовжено додаткову, підчищаючу кампанію з вакцинації проти поліомієліту.
Стосовно профілактики ковіду в школах, чинною залишається постанова головного державного санітарного лікаря України №10, яка регулює всі питання профілактики. Це основні заходи, погоджені зараз із Міносвіти.
Але ми розуміємо, що для батьків дітей на дистанційному навчанні єдиним методом мотивувати до вакцинації є переконання. І тут і ЗМІ, і педагоги, і місцева влада мають активно комунікувати й транслювати, що вакцинація — єдиний шлях убезпечити себе від доволі тяжких інфекційних хвороб.
— Чи всі вакцини є?
— Вакцинами країна забезпечена до кінця 2022 року. За деякими — навіть до середини 2023-го. Ми також очікуємо, що впродовж вересня — на початку жовтня офісом ЮНІСЕФ та іншими партнерами буде поставлена вакцина, яка закриє майже весь 2023 рік. Тобто проблем із поставками вакцин по рутинній вакцинації немає.
— Восени зростатиме не лише кількість захворювань на ковід. Що з грипом? Чи буде вакцина? Пам’ятаю експеримент минулого року, коли щеплення можна було зробити прямо в деяких аптеках.
— Цей «пілот», на моє переконання, був доволі ефективним. Це спрощує всі механізми вакцинації, не треба хвилюватися щодо механізму холодового ланцюга, бо вакцина, по суті, переміщується в межах аптеки. Зараз ми почали працювати, щоб імплементувати його в більш широкому масштабі на рівень країни.
В рамках цього експерименту і в рамках вакцинації проти ковіду була пропілотована і нормативно затверджена опція можливості проведення щеплення середнім медичним працівником без лікаря.
Щодо грипу прогнози сформовані. Початок підйому захворюваності очікуємо наприкінці листопада. Не очікується, що це буде тяжкий сезон. Але для працівників об’єктів критичної інфраструктури вакцинація є суворо рекомендованою.
Фармацевтичний сектор буде завозити і поставляти вакцину в країну. Перші поставки очікуються вже у другій половині вересня. Орієнтовна кількість — на тому ж рівні, що й торік. Враховуючи, що певна кількість людей виїхала за межі України, цього має бути достатньо для тих, хто бажає придбати вакцину самостійно.
З боку держави на безкоштовній основі ми будемо забезпечувати вакцини для працівників медичної інфраструктури, за рахунок гуманітарних фондів і ініціативи PIVI. Очікуємо, що в рамках цієї ініціативи до кінця вересня буде поставлено близько 30 тисяч доз вакцини, після чого її буде розподілено на області.
Також компанії, які виробляють вакцини проти грипу, заявляють, що готові поставити додаткову кількість — 163 тисячі доз. Їх ми також розподілимо на рівень областей для вакцинації працівників об’єктів критичної промисловості, інфраструктури, медпрацівників та військових.
— Зараз усі говорять про можливість хімічних атак, ядерної зброї. Яким чином ЦГЗ (МОЗ) проводить навчання населення? Як взагалі люди зможуть дізнатися, що щось трапилось і їм потрібно подбати про себе (і як саме)?
— Питання важке. Готовність до хімічних, біологічних, радіаційних, ядерних ризиків — це питання не лише МОЗ, а й місцевої влади, ДСНС.
Повністю бути готовими, наприклад, до застосування зброї масового ураження майже неможливо. Зараз ми більше фокусуємося на тому, щоб підготувати систему, аби вона могла швидко виявляти будь-які ризики. Центри контролю і профілактики хвороб на рівні областей забезпечують щоденний хімічний моніторинг факторів навколишнього середовища, радіаційного фону, а також показників питної води.
Працюємо над тим, щоб система екстреної медичної служби була профільована під такі ризики. Відповідно до наших рекомендацій, на рівні кожної області близько 10% бригад «екстренки» переналаштовані на питання реагування саме на хімічні, біологічні, радіаційні або ядерні ризики. Мова про спеціально оснащені бригади, які мають або відповідні антидоти, або відповідні костюми, або засоби індивідуального захисту для надання допомоги постраждалим у зоні ураження.
Також ми працювали над максимально ефективним забезпеченням калієм йодиду тих територій, де він може бути потрібний. Переважно це зона навколо Запорізької АЕС, яка зараз під найбільшим ризиком. Зараз працюємо з областями над механізмами видачі, евакуації, реагування і оповіщення, в тому числі.
Щодо оповіщення — в мене, напевно, єдина рекомендація: кожен представник місцевої влади, кожен керівник ОТГ встановлює свої механізми оповіщення населення. Вже із досвіду й того, що ми бачимо в регіонах, вони можуть бути дуже різними — від гучномовців до дворових чатів або оголошень і навіть фізичних обходів територій та інформування кожного особисто. Я би радив усім, особливо тим, хто мешкає на прифронтових або окупованих територіях, звернутися до місцевої влади і з’ясувати, який саме тип інформування там працює. І моніторити ті канали інформування, які застосовує місцева влада. Ця інформація, безумовно, буде рухатися максимально швидко по всіх каналах. Відповідальна поведінка кожної особи — стежити й отримати необхідний обсяг інформації.
— Чи плануєте проводити такі навчання, як у Дніпрі, в інших місцях?
— Насправді вони вже проходили в Києві, Одесі, Харкові, Львові. В Києві пройшла ціла низка тренінгів для регіональних фахівців щодо принципів дозиметрії і радіаційного захисту. На рівні кожної області є вже, напевно, кілька десятків фахівців, які пройшли спеціальне тренування з радіаційного, хімічного захисту або з реагування на випадок застосування ядерної зброї. Основна функція таких фахівців — забезпечити ефективне реагування в області.
У Дніпрі були показові навчання. Відпрацьовувався лише один з етапів реагування — евакуація населення. У випадку потенційної аварійної ситуації на Запорізькій АЕС населення певної частини територій може бути евакуйоване. Це доволі складний процес. У Дніпрі саме пропрацьовувалися механізми, яким чином зробити евакуацію максимально швидкою і безпечною як для населення, так і для персоналу, який її проводитиме в цій зоні. Це лише один етап, але такі навчання дійсно дуже важливі, і ми будемо сприяти тому, аби надалі вони проводилися в інших областях.
Більше статей Алли Котляр читайте за посиланням.