Сьогодні ми знову пропонуємо увазі читачів розмову, присвячену народній і нетрадиційній медицині (НіНМ). Наскільки ефективно в нашій країні навчилися відокремлювати зерна від полови — визначати, де справжній цілитель, а де безсовісний шарлатан? Яким чином виконують це завдання структури, до чиїх прямих обов’язків входить така сепарація? Про це розмірковують ясновидиця, народна цілителька Альгалія, голова Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України Тетяна ГАРНИК та генеральний директор Української асоціації народної медицини (УАНМ), заслужений лікар України Валерій ПОКАНЕВИЧ. А головний нейрохірург МОЗ України, голова вченої ради МОЗ член-кореспондент АМНУ, заслужений діяч науки і техніки України, професор Євген ПЕДАЧЕНКО та директор Українського інституту екології людини, доктор фізико-математичних наук, професор Михайло КУРИК поділяться своїми «рецептами» розв’язання найактуальніших проблем, що стоять сьогодні перед народною та нетрадиційною медициною і суспільством у цілому.
Народній медицині — реформи
— Попри різноманітні думки про цілителів, коло користувачів нашими послугами постійно розширюється, — каже Альгалія. — До нас звертаються люди, що зневірилися отримати допомогу в лікарів. І цілителі-професіонали, які знають та люблять свою справу, часто ставлять на ноги «безнадійних» хворих. Тому дуже гірко, коли всіх нас скопом обзивають «лжецілителями», «доморослими цілителями» і хапугами. Великий лікар давнини Авіценна і всесвітньо відома ясновидиця Ванга теж були «доморослими». Невже в Україні подібні до них не можуть існувати? А як же тоді бути з офіційними підтвердженнями медичних установ про виліковування цілителями «невиліковних» для академічної медицини хвороб?
Не лихословили б на нашу адресу «учені мужі» й не нарікали б люди на деяких непрофесійних цілителів, якби Комітет з питань НіНМ вивчав і висвітлював досягнення цілителів-професіоналів, а УАНМ при їх атестації застосовувала диференційований підхід. І не надавала б усім (знахарям і цілителям, ясновидцям і неясновидцям) однакову кваліфікацію — «біоенерготерапевт», а вказувала категорію представника НіНМ (III, II, I, вища), як це заведено в лікарів.
Атестація в УАНМ розпочинається зі складання іспиту «Основи медичних знань» за програмою медучилищ. (Але цілителі, які склали цей іспит, жодного документа не отримують. Незрозуміло також, чому ці «Основи...» треба складати під час кожної наступної переатестації цілителів-практиків.) Далі йде усний іспит — про нього особисто мене ніхто навіть не попередив. Потім вручають направлення до лікарні на практику і розписки. Під ними мають розписатися хворі. Зміст тексту цих розписок зводиться ось до чого — хворий не пред’являтиме жодних претензій на випадок... погіршення його здоров’я після лікування біоенергією! Кого ці розписки більше дискредитують — МОЗ, асоціацію чи цілителя?..
Геть незрозуміло, яким чином не ясновидющий цілитель (знахар) може поставити хворим «сліпий» діагноз (такий «іспит» складається по закінченні атестаційної практики). Відбувається це так: за ширмою мовчки стоїть зовсім незнайомий пацієнт, а цілитель має його продіагностувати.
Під час лікування біоенергією мої пацієнти вживали величезну кількість таблеток й уколів. Як у такому разі визначити, хто допоміг людині — цілитель чи медикаменти?
МОЗ і Комітет з питань НіНМ мають терміново вирішити питання про непотрібність при цілителі лікаря-терапевта. Адже дехто з нас лікує різні недуги, скажімо, кардіологічних, неврологічних хворих тощо. То скількох же лікарів-спеціалістів у такому разі ми повинні оплачувати, які до того ж не розуміють, як ми лікуємо? Адже ще потрібно сплачувати податки, гроші за оренду, рекламу, ліцензію, атестацію...
У лютому нинішнього року на колегії МОЗ гостро порушувалося питання про негайні реформи в галузі охорони здоров’я, «інакше галузь просто розвалиться». Народна медицина теж потребує негайної реформи.
Вивчати, контролювати, впроваджувати
— Отримати спеціальний дозвіл на медичну діяльність у галузі НіНМ, а потім ліцензію МОЗ, що дає право на практику, аж ніяк не просто, — запевняє Тетяна Гарник. — Спочатку людина подає в наш комітет довідку про стан здоров’я (згадайте слова Гіппократа: «Лікарю, перш ніж лікувати іншого, зцілися сам») і документ про те, що він не перебуває на обліку в психіатра. Потім проходить співбесіда — здобувач спеціального дозволу відповідає на низку стандартних запитань, розповідає про свою методику тощо, і ми посилаємо його на подальшу атестацію в НДІ чи УАНМ.
Перш ніж вирушити на атестаційну практику до лікарні, цілитель має скласти іспит «Основи медичних знань». Лише після цього йому дають право попрацювати з групою хворих. По закінченні практики проходить засідання кафедри, на якому скрупульозно вивчаються результати роботи цілителя. Експертно-атестаційна комісія асоціації чи іншої наукової установи виносить вердикт. Якщо експертний висновок про результати роботи цілителя позитивний, то всі документи знову повертаються в наш комітет.
У МОЗ не рідше одного разу на місяць засідає комісія, куди входять провідні медики України, яка й вирішує, чи видавати цілителю спеціальний дозвіл на медичну діяльність у галузі НіНМ. Але навіть отримавши такий дозвіл, цілитель має право практикувати лише з лікарем-терапевтом (терапевт — спеціаліст-універсал, він у необхідних обсягах знає і кардіологію, і неврологію тощо) або з травматологом-ортопедом чи невропатологом-вертебрологом, якщо йдеться про метод мануальної терапії.
— Чи траплялося, щоб лікарі, котрі працюють із цілителями, зверталися в комітет зі скаргами, мовляв, я працюю з шарлатаном, і згодом псевдоцілителів позбавляли ліцензії?
— Поки що така інформація до нас не надходила. Але в нас уже розроблено форму такої статистичної звітності. Ці звіти з червня 2001-го мають складати і здавати в комітет усі лікарі, які працюють із цілителями. Тоді ми зможемо по-справжньому впорядкувати галузь НіНМ: лікарі засвідчать, чи справді цілителі мають надприродні здібності, чи їхня допомога — не більш ніж психотерапія. Адже Комітет із питань НіНМ саме для того й створено, щоб на науковій основі вивчити досвід справжніх цілителів, знахарів тощо. Ну і, природно, одне з основних наших завдань — вивести на чисту воду відвертих шарлатанів.
Оскільки Комітет із питань НіНМ ще дуже молодий (його створено наприкінці 1998-го), ми, звісно ж, маємо виконати величезний обсяг роботи. Зокрема вирішити питання про диференціацію та чітку градацію представників народної і нетрадиційної медицини, впровадження системи категорій і звань. Але наші співгромадяни можуть бути впевнені: «за гарні очі» жодному цілителю жодної категорії не присудять, підставою для «підвищення» служитимуть виключно документально підтверджені дані, що свідчать про ефективність його роботи.
Звісно, проблем у народної та нетрадиційної медицини сьогодні дуже багато. Взяти хоча б одну із найбільш нагальних — засилля несумлінної реклами в ЗМІ... Я переконана: і лікар, і цілитель, якщо він справді допомагає людям, не потребують ні газетної, ні теле- чи радіореклами. Слава про нього передаються з вуст у вуста.
Ліцензія МОЗ видається цілителю на цілком певний метод лікування. Тож рекламодавці, обіцяючи стовідсоткову гарантію позбавлення сили-силенної недуг, елементарно порушують Закон України «Про рекламу». Чи реально таких людей позбавити ліцензії? Комітет має право лише виявити таке правопорушення, скласти акт. Призупинити дію ліцензії чи позбавити її людини може лише ліцензійна комісія МОЗ.
У засиллі несумлінної реклами є вина й господарів ЗМІ. Адже якщо вони публікують або пускають в ефір інформацію, від якої іноді волосся стає дибки, це означає одне — такі люди не гребують жодними способами заробітку. І при цьому демонструють повне незнання (або ігнорування) законодавства. У нас є величезна підбірка таких рекламних матеріалів, ми їх уважно відстежуємо. Не раз телефонували й директорам телеканалів, де чи не щодня годинами мовлять усілякі «віщунки» й «ясновидиці». Результат? Із нами просто не хочуть спілкуватися — елементарно кидають слухавку. Так, ми можемо написати (і, звісно ж, пишемо) листи в МВС, міліція працює над цими питаннями. Співпрацюємо також із Мінінформації, Держкомітетом із питань релігій. Але комітет і МОЗ самостійно змінити ситуацію не можуть — це не каральні органи.
...Ось прочитає все, сказане мною, якийсь скептик і обуриться: «І через що, власне, вся катавасія? Понастворювали всіляких комітетів, асоціацій, які «гріють руки» на шарлатанах... Закрити всі ці лавочки — і справі кінець!» Справді, багато людей, особливо представники т.зв. офіційної медицини, весь час ставлять під сумнів навіть сам факт існування такого явища, як народна і нетрадиційна медицина. Але ж не можна відразу відкидати все незрозуміле й незвідане, слід спробувати розібратися в ньому! Так, це не просто, але необхідно. Не важко знищити комітет, «поховати» народну й нетрадиційну медицину. Але вона як існувала, так й існуватиме, лише на ще примітивнішому рівні. І тоді вже псевдоцілительство розцвіте по-справжньому махровим цвітом.
Якщо факт суперечить теорії...
Говорить Валерій Поканевич:
— Дозвольте спочатку дати певні пояснення. Отже, чому цілителям після складання «Основ медичних знань» не видається ніякий документ? Знання, які слід продемонструвати на цьому іспиті, не просто не дотягують до рівня медучилищ. Це знання, якими має володіти медсестра цивільної оборони.
Щодо «драконівських» розписок. Документ, який підтверджує згоду хворого пройти курс лікування у представника НіНМ, обов’язково має бути. Більше того, я глибоко переконаний: без згоди людини взагалі ніяке (тим більше цілительське) лікування не має проводитися.
Чому під час проходження цілителями атестаційної практики хворі паралельно приймають медикаментозне лікування? Річ у тім, що одне іншому не заважає, адже будь-яке лікування має бути комплексним. Запевняю вас, визначити, хто допоміг людині — цілитель чи ліки, не надто складно. Існують вироблені на основі багаторічних спостережень стандарти: скільки за такої-то патології, такого-то лікування хворий перебуватиме в стаціонарі. Коли щось додати чи забрати, процес одужання піде швидше або повільніше. Ось і вся премудрість.
Що стосується «сліпої» діагностики, то її проходять далеко не всі. Досить сказати: «Я цього не роблю, мені це не під силу» — і питання вичерпано. Так само немає ніякої «зрівнялівки» і в тому, що стосується експертних висновків, які видаються УАНМ. Всі вони абсолютно різні. Там пишеться: така-то людина з таким-то стажем роботи пройшла такі-то випробування, вона може лікувати (як правило, з лікарем) таким-то методом такі-то захворювання. Тобто кожен представник народної чи нетрадиційної медицини отримує абсолютно індивідуальний висновок.
Зараз можна почути багато обвинувачень і на нашу адресу, і на адресу МОЗ, мовляв, наплодили шарлатанів. Особисто я раджу всім таким обвинувачам бодай поверхово вивчити ситуацію в тій-таки Росії. До речі, росіяни самі визнають: Україна в плані впровадження методів народної і нетрадиційної медицини в практику й організації роботи на цьому напрямі стоїть на дві голови вище від РФ. Згоден, проблем у нас теж не бракує. Але є головне — система, вона постійно вдосконалюється.
Лікарі не повинні однобоко, лише з погляду корпоративних інтересів представників офіційної медицини, дивитися на «альтернативників». А з таким поглядом на речі, на жаль, доводиться мати справу постійно. Я сам за освітою лікар, хірург вищої категорії, кандидат меднаук. Належу до когорти стовідсоткових матеріалістів, не вірю ні в що, поки не помацаю власними руками. Свого часу сам хотів написати статтю про одну «псевдоцілительку». Але коли познайомився з нею, з її роботою, зрозумів: і тобі, брате, ще вчитися та вчитися. Вона робила такі речі, які офіційна медицина вважає просто неможливими. А таких «бабусь» — не одна й не дві...
Те, що чимало лікарів геть заперечують народну і нетрадиційну медицину, — їхня біда. Заперечення — не вихід. Так, народна і нетрадиційна медицина не вкладаються в рамки матеріалістичного світогляду, деяких її феноменів класична медична наука поки що не може пояснити. Для цього потрібно розробляти нову методологію досліджень. Але НіНМ існує, від цього нікуди не дінешся. Отже, потрібно нагромаджувати фактичний матеріал, вивчати його, доводити ефективність того чи того методу і впроваджувати його в практику. В остаточному підсумку виграють усі — і лікарі, і представники народної й нетрадиційної медицини, і суспільство в цілому.
Медичний «лікнеп» — у маси
— Ми зобов’язані поставити заслін засиллю шарлатанів і псевдоцілителів, — вважає Євген Педаченко. — Але зусиллями самих лише медиків цієї проблеми не розв’язати.
Свого часу ми заслуховували на засіданні ученої медичної ради МОЗ публікації в ЗМІ, які так чи так висвітлювали діяльність представників НіНМ. З’ясувалося, що сучасні цілителі далеко не завжди дар допомагати іншим отримали у спадок (факт існування спадкових цілителів не викликає жодних сумнівів. Ми знаємо багато сімей, де секрети гомеопатії чи фітотерапії передаються з покоління в покоління). Зараз у медицину ринули люди, які спонтанно відкрили в собі якісь небачені можливості. Причому коли ми зробили соціальний зріз цих людей, то були вражені — практично всі вони не мають навіть елементарної медичної освіти!
Згоден, людина може закінчити певні курси, скажімо, масажистів, і почати надавати допомогу людям. Але ж найчастіше новоспечені цілителі втручаються в ті галузі медицини, де можуть завдати (і завдають!) непоправної шкоди здоров’ю хворих. Зокрема починають лікувати психічні або онкологічні захворювання. Це заборонено законодавчо, але прикладів надання такого роду «послуг» не перелічити. Не доводиться ходити далеко, ми виявили масу такої реклами на шпальтах газети «Ваше здоровье» — медичного видання, одним із засновників якого є МОЗ.
Адже що характерно: всі такі «спеціалісти» хоч і абсолютно безграмотні, але відзначаються гідними подиву настирливістю, агресивністю і, найдивовижніше, працюють за ліцензіями, виданими МОЗ! Зараз, слава Богу, стали наводити лад із цими ліцензіями, створено Комітет із питань НіНМ. Однак раніше, бува, за півроку видавали по кілька сотень (!) таких документів.
Природно, не слід розраховувати, що ми одразу розв’яжемо проблему псевдоцілительства. Крім відповідних законодавчих, організаційних, регламентуючих кроків, необхідна щонайсерйозніша громадська робота. Якщо хочете, навіть кампанія щодо своєрідного медичного «лікнепу» серед наших співвітчизників. Світова медицина, українська в тому числі, досягла сьогодні небувалих висот. Ми, лікарі, маємо пропагувати свою працю. А то виходить, що про свої досягнення ми розповідаємо лише на шпальтах спеціалізованих медичних видань, до широкої ж громадськості ця інформація не доходить. Багато медиків з часткою іронії ставляться до громадсько-політичних газет і журналів, вважають співпрацю з ними якщо не марною тратою часу, то не достойною інтелігентної людини саморекламою. Це, на мій погляд, неправильно. Оскільки в такий спосіб лікарі уникають виконання свого соціального завдання, свого громадянського обов’язку. А ті ж псевдоцілителі, зовсім не бентежачись, співають собі дифірамби, де тільки можуть. Тож і виходить перекіс: про досягнення медицини інформація в ЗМІ йде досить убога, зате реклами відвертих шарлатанів — хоч греблю гати.
Очевидно, ми стоїмо перед необхідністю розробити організаційні форми взаємодії між офіційною та народною і нетрадиційною медициною. Моє рішуче переконання: категорично слід заборонити застосування методів НіНМ при лікуванні психічних і онкологічних хворих. Повторюю, це може лише нашкодити людям. Крім того, потрібно поставити заслін так званим медичним астрологічним прогнозам (я взагалі не можу погодитися з таким поняттям, як «медична астрологія», хоча предмет під такою назвою й вивчається в медінституті УАНМ). Наприклад, там пишуть: «сьогодні категорично заборонені будь-які хірургічні втручання». Дозвольте, але якщо в людини апендицит, що означає «заборонені»?! Виходить, прочитавши такий прогноз, хворий має доводити себе до крайньої форми — перитоніту, різко зменшуючи шанси на успішний результат операції?
...Члени ученої медичної ради МОЗ не раз зверталися до представників народної і нетрадиційної медицини: приходьте, будемо співпрацювати, ваш метод отримає офіційне визнання, якщо після досліджень на базі наукової установи підтвердиться його ефективність. Гадаєте, хоч один пішов на контакт? Хоча, здавалося б, якщо людина справді наділена унікальними здібностями, то має бути сама зацікавлена в такому експерименті.
Принагідно хочу ще раз звернутися до представників народної і нетрадиційної медицини: учена рада МОЗ, проблемні комісії міністерства запрошують вас до співпраці. Не слід гадати, що там працюють лише ортодокси, які тільки й мріють про те, як би «з’їсти» талановитого самородка. Якщо з’ясується, що ваш метод діє, по-справжньому допомагає хворим, він обов’язково отримає «зелену вулицю».
Зупинити хімічну вакханалію
— Сьогодні можна абсолютно чітко довести: володіє людина якимись надприродними здібностями чи ні, цілитель чи просто видає себе за такого, — впевнений Михайло Курик. — Але вся річ у тому, що в такій диференціації представники офіційної медицини абсолютно не зацікавлені. Ось, скажімо, яка основна ідея статей І.Трахтенберга і В.Шумакова, опублікованих «ДТ»? Вилікує лише фармація. Але ж це в корені неправильно — робити ставку на алопатичну медицину, в основі якої лежить використання сильнодіючих хімічно чистих лікарських препаратів, при цьому ніяк не враховуючи індивідуальних особливостей організму хворого. Незаперечний факт: терапевтична ефективність хіміотерапії постійно знижується, зростає кількість побічних ефектів і отруєнь. Навіть тоді, коли хіміотерапія досягає бажаного результату, вона найчастіше лише погіршує загальну ситуацію. Втягуючи організм пацієнта в хімічну вакханалію, лікарі сприяють зниженню і так дуже ослаблених захисних функцій організму.
Парадокс так званої європейської медицини полягає в тому, що кваліфікація персоналу, якість обслуговування, обсяг знань, технічне забезпечення лікарів, якість і кількість ліків, майстерність хірургів тощо стрімко поліпшуються, а здоров’я населення різко падає. У чому причина такої дивної ситуації? Єдине розумне пояснення напрошується саме собою — стара добра медична наука і лікувальна практика йдуть не туди. Повсюди лікують хворобу, а не хворого. А додайте до цього вплив екологічних чинників на здоров’я людини, те, що сьогодні практично не розвивається профілактика — застережна медицина...
Не можу не посперечатися з нашими шановними медиками, котрі стверджують, мовляв, цілителі беруть за свої послуги неймовірні гроші (згоден, усілякі масові сеанси, центри, товариства тощо, які будують на «цілительстві» свій бізнес, — цілковита профанація. Мова не про них). Моя порада — зайдіть спочатку в будь-яку аптеку, гляньте на позахмарні ціни на ліки. Хіба може пересічний житель, особливо сільський, їх собі дозволити? Виходить, люди позбавлені навіть шансу на виживання? А наші ж давні предки знали, яка хвороба якою травичкою лікується. Чому ж ми загнали фітотерапію в таке глухе підпілля?
Повторюю, багато загадок народної і нетрадиційної медицини під силу сучасній науці. Наприклад, із біополем людини пов’язаний дуже поширений у народній медицині засіб його корекції. Нерідко людина хворіє, але ретельне медичне обстеження не дає жодних результатів. У таких випадках кажуть: «Тобі пороблено», іншими словами — істотно змінені розмір і топологія біополя людини. Природно, така зміна виявляється у відхиленні від фізіологічної норми функціонування тих чи тих органів, систем, а то й організму в цілому.
Яким чином можна виправити негативні зміни біопольової структури організму? У народній медицині є спосіб під назвою «злиття на віск або олово». Принцип методу полягає ось у чому. Беруть склянку води і над головою хворого в цю воду виливають розплавлений віск чи олово. При цьому читається відповідна молитва. Однієї такої процедури буває достатньо для регенерації структури біополя.
З фізичного погляду, вищеописаний метод пояснюється так. При виливанні у воду розплавленого воску або олова в речовині відбувається фазовий перехід: розплав — тверда фаза. З фізики фазових переходів відомо, що вони дуже чутливі до будь-якого впливу, у цьому випадку — слабкого біополя людини. Тобто віск чи олово в результаті процедури «запам’ятовує» це поле. Таким чином знімається негативна зміна і біополе врівноважується.
Ефективність цілительської практики можна (і необхідно) перевіряти методами сучасної науки. Перевірити потрібно все, що можна перевірити. Вважаю дуже розумною й наявну в нас практику: навіть якщо ти цілитель від Бога, але не маєш медичної освіти, можеш працювати лише з лікарем. Нехай медики протоколюють результати роботи представників НіНМ. Та ось як визначити, скажімо, чи є вплив цілителя на поле людини? Як пояснити феномен цілителя, який діагностує самими лише очима? Є безліч запитань, на які сьогодні ми не можемо дати відповіді. Отже необхідно розвивати сучасні методи діагностики, і цілителі, які наділені особливими здібностями, разом з ученими мають працювати над «розшифруванням» свого феномена. Якщо всю цю діяльність поставити на нормальну основу, то шарлатани невдовзі просто зникнуть. Законодавча база у нас хороша, там усе вищевикладене передбачено, але не мені вам розповідати, як ретельно в Україні виконуються закони.
Народна медицина, як і сама людина, — продукт природи. І чим швидше ми повернемося до злагоди з природою, почнемо лікувати себе природними методами, — тим більше шансів вижити з’явиться в нашої цивілізації. Іншого шляху немає.