Про те, що паління, м’яко кажучи, некорисне, знають усі. Але від цих знань кількість нікотинозалежних істотно не зменшується. За даними ВООЗ, у світі від хвороб, пов’язаних із палінням, щодня помирає 11 тисяч чоловік, тобто чотири мільйони на рік. У середині травня Європейський парламент ухвалив додаткові заходи, спрямовані на обмеження паління. З осені 2002 року на пачках із сигаретами «площа», відведена під попередження про згубність цієї звички, збільшиться до 33% (зараз вона займає не більше 7—8%), інформація друкуватиметься великими літерами. А нинішнє стандартне попередження про небезпеку тютюнового «змія» замінить вислів: куріння смертельно небезпечне.
Не залишається осторонь загальноєвропейських тенденцій і українська влада. Як повідомляє «Урядовий кур’єр», 16 травня 2001 р. уряд схвалив концепцію державної політики з контролю за ринком тютюнових виробів. Документом передбачається збільшення податків на тютюнову продукцію та створення системи заходів, спрямованих на протидію незаконному продажу сигарет. Головне завдання всього запланованого — захист здоров’я населення від шкідливого впливу паління та зниження споживання тютюнових виробів. Зокрема передбачається удосконалення законодавства з метою обмеження й поступової заборони реклами тютюнових виробів. (До слова, поки що виробництво тютюнових виробів в Україні повільно, але зростає. У 2000 р. випущено 58,8 млрд. сигарет і цигарок, порівняно з 54,1 млрд. у попередньому і 48 млрд. у 1995 р.)
Донедавна в нас не було більш-менш достовірних даних про споживання населенням тютюнових виробів. Щоправда, у випущеній Представництвом ПРООН в Україні національній доповіді «Україна. Людський розвиток, 1998» (с. 86) наводилися незрозуміло звідки взяті дані, які виходили за межі розумного. Відповідно до цих даних, споживання тютюнових виробів на дорослого жителя України становило в 1994 р. 267,8 кг, а в 1997-му — 144,2 кг на рік. Це при тому, що споживання хліба й інших зернових продуктів в Україні на душу населення становило в 1997 р. — 127 кг, картоплі — 134 кг, м’яса та м’ясопродуктів — 35 кг, тобто в три з половиною рази менше, ніж споживання тютюну.
Найреальнішу картину споживання тютюнових виробів в Україні (причому не лише в цілому, а й за статевовіковими групами населення) дають вибіркові обстеження населення. У жовтні 2000 р. Держкомстат України провів цілком репрезентативне, дуже цікаве й повчальне вибіркове обстеження поширення паління серед населення віком від 12 років і старшого. Обстеженням було охоплено близько 10 тис. домогосподарств у всіх регіонах України. Які ж основні його результати?
Перший блок характеризує чисельність і структуру курців. Близько чверті населення України, старшого 12 років, курить. Якщо розглядати лише доросле населення (18 років і більше), ця цифра сягне майже 25%. Щодо поширення куріння серед дітей і підлітків, то, швидше за все, наведені дані трохи занижені, бо базуються на інформації, яку дають батьки. Тому цифри про те, що курить лише 1,1% дітей віком 12—13 років, а дівчатка 14—15 років узагалі не курять, навряд чи реальні.
Якщо взяти шістнадцятирічне населення і старше й порівняти поширення паління за статтю й основними віковими групами, вийде ось що. У нас курять понад половину чоловіків і лише одна з двадцяти жінок. На одну 16—17-річну жінку-курця припадає майже сім чоловіків-курців, 18—29-літню — понад п’ять, 30—60-літню — майже десять. Найвищий відсоток курців — чоловіки 18—29 років (56,5% цієї вікової групи) і 30—59 років — 60,2%.
На перший погляд, існують досить великі відмінності в поширенні паління за регіонами України. За середнього показника по країні — 23,6%, найвищий відсоток курців у Донецькій і Херсонській областях (по 27%) і в Києві — 25,9%. Найменше курять в Івано-Франківській (17,5%), Чернігівській (17,9%) і Волинській областях (18,9%). Чим пояснюються ці розбіжності? Мабуть, вищою часткою чоловіків, що мешкають у регіонах із переважанням міського населення. В областях з нижчими показниками поширення паління превалює сільське населення, серед якого особливо багато жінок старших вікових груп.
Другий блок ранжирує курців за «стажем». Ознайомлення з цими даними краще розпочати зі старших вікових груп. У чоловіків віком 60 років і старших майже 90% курять понад 20 років. Серед жінок віком 55 років і старших понад 60% курять більше 20 років. У найчисельнішій групі чоловіків, віком 30—54 роки, понад сорок відсотків курять більше 20 років і понад чверть — 16—20 років. У жінок у віковій групі 30—54 роки лише кожна десята курить більше 20 років, близько третини приохотилися до сигарет 6—10 років тому, чверть курить менше п’яти років.
У чоловіків 18—29 років половина має стаж паління від року до п’яти, 40%— від п’яти до десяти. А в жінок цієї вікової групи дві третини курять від року до п’яти і близько третини — від п’яти до десяти років. З наведених даних видно: в основної частини курців, особливо в чоловіків, прилучення до тютюну закладалося в підлітковому та юнацькому віці. Отже, саме ці вікові групи потребують найбільшої уваги у профілактичному плані.
Останнім часом у західних країнах вдаються до активних заходів з обмеження паління. У виданій програмою розвитку ООН «Доповіді про людський розвиток за 2000 рік» по 120 країнах світу наведено два показники, пов’язані з курінням, які розраховує Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Перший — індекс, що характеризує зменшення чи збільшення споживання сигарет на дорослого жителя в 1993—1997 рр., порівняно з 1984—1986 рр. З доповіді випливає: за цей період особливо відчутно скоротилося споживання тютюнових виробів у країнах Північної Америки. У США воно зменшилося на 26%, у Канаді — на 37%. Не відстають від них Австралія та Нова Зеландія. У цих країнах кількість курців скоротилася відповідно на 28 і 47%. В інших розвинених країнах ці показники не такі великі. У Великобританії споживання сигарет зменшилося на 14%, Франції — на 11, Німеччині — на 10, Італії — на 22, Іспанії — на 13, Австрії — на 18, Японії — на 13%.
Другий опублікований у доповіді показник — середньорічна кількість викурених сигарет на одного дорослого (дані за 1993—1997 рр.). Серед європейських країн пальма першості в Греції — 3923 сигарети, світовим лідером є Сурінам — 4075 сигарет за рік на дорослого. У США цей показник становить 2372, Канаді — 1866, Великобританії — 1833, Франції — 2086, Німеччині — 2070, Японії — 2857. У переліку наводяться й дані по більшості країн колишнього СРСР. Але ці розрахунки, швидше за все, базуються на даних про національне виробництво й офіційно врахований імпорт та експорт (причому імпорт і експорт враховуються не в штуках, а на вагу). У наших реаліях такий метод розрахунку, зокрема по Україні, може давати істотні відхилення. За даними ВООЗ, виходить, що тут лідирує Україна, — 1844 сигарети (це значно вище, ніж у Росії, — 1369, Білорусі — 1434, Казахстані — 1622, Узбекистані — 1220, Вірменії — 1181 й Азербайджані — 1102). З матеріалів вибіркового обстеження, дані яких слід вважати точнішими, випливає: при споживанні 4365 сигарет за рік на одного дорослого курця і з урахуванням того, що в Україні курить майже чверть дорослого населення, цей показник має бути значно нижчий — 1085 сигарет. Беручи до уваги навіть певне заниження, характерне для цього продукту в таких вибіркових обстеженнях в усіх країнах, такий показник по Україні навряд чи може перевищувати цифру 1200—1250.
На жаль, дані обстеження Держкомстату щодо поширення паління в Україні невідомі не лише широким колам населення. Очевидно, їх слід активно використовувати в підготовці згадуваної концепції державної політики з контролю над ринком тютюнових виробів і скорочення їх споживання. Умінню використовувати таку соціальну інформацію, підвищувати ефективність її «віддачі» нам ще вчитися та й учитися.