Напевно, спільна сесія АМН і АПН України «Актуальні проблеми здоров’я й освіти дітей на початку ХХІ століття» за кількістю медичних і педагогічних світил, котрі взяли в ній участь, побила всі рекорди. На жаль, незважаючи на такий «зоряний» склад учасників, сам захід багато в чому вийшов аж ніяк не блискучим.
Одні доповіді можна охарактеризувати горезвісним «наша пісня гарна, нова, починаймо її знову» — так багато в них було «незаяложених» думок, «нових» пропозицій і «свіжих» ідей. Інші були настільки перевантажені вузькоспеціалізованою термінологією, різноманітними схемами та графіками, які до того ж змінювалися як у калейдоскопі, що докопатися до суті викладеного для багатьох стало непосильним завданням. Треті й узагалі скидалися на міні-дисертації, м’яко кажучи, не вельми цікаві слухачам, що й засвідчувала відповідна реакція. Одне слово, рибку (тобто раціональне зерно) нерідко доводилося виловлювати в дуже каламутному інформаційному потоці.
Суть же всього заходу полягала ось у чому — ще раз підкреслити, що розв’язання проблеми незадовільного стану здоров’я школярів не терпить зволікання. Учасники форуму зазначали: пошук шляхів поліпшення здоров’я підростаючого покоління в сучасних умовах неможливий без комплексних зусиль фахівців фундаментальних наук, гігієністів, педіатрів, педагогів, психологів тощо. Водночас на проведення спільних наукових досліджень елементарно бракує грошей. Дуже далекі від світових стандартів праці наших учених, спрямовані на поліпшення ранньої діагностики, з’ясування причин і механізмів формування в дитсадівців і школярів поведінкових порушень, пошук шляхів їх профілактики й корекції, встановлення причин і механізмів формування характерологічних типів дітей, схильних до неадекватних і асоціальних вчинків, куріння, вживання алкоголю та наркотиків. Практично не проводяться наукові дослідження щодо проблем здоров’я працюючих неповнолітніх, не створено нормативів, які визначають рівень їхньої зайнятості в сучасному соціумі. Одне з першочергових завдань, що стоїть перед фахівцями обох академій, — комплексна розробка й наукове обгрунтування оптимальних режимів навчання дітей і підлітків в умовах підвищеного інформаційно-технологічного навантаження.
Як бачимо, прогалин і порожнин, які необхідно заповнити, більш ніж досить. Але, чесно кажучи, все викладене вище просто тьмяніє на тлі даних безжальної статистики. Вдумаємося бодай у деякі з них: майже 60% вагітних жінок в Україні мають захворювання внутрішніх органів, половина майбутніх матусь потерпають від анемій. Кожна третя дитина — у групі ризику розвитку соматичних захворювань. Щорічно інвалідами стають 20 тисяч хлопчиків і дівчаток. Від початку навчання в школі до її закінчення кількість дітей з хронічними захворюваннями зростає у два з половиною рази. Чи не здається вам, що ще трохи — й такі сесії будуть просто непотрібні? Точніше, їх тематика звузиться суто до медичної...