Історія Чернівецької хімічної хвороби (ЧХХ), що дала про себе знати наприкінці літа 1988 року нечуваним облисінням дітей, підтверджує застереження експертів з інформаційних технологій: фейк - не безневинна забавка соцмереж, це зброя масового ураження.
Його застосування надзвичайно ефективне і - цілковито безкарне.
Улюблена отрута спецслужб під надійною охороною
Кожен четвертий на міському цвинтарі в Чернівцях - жертва дезінформації, за допомогою якої успішно поховали причину й наслідки масштабного отруєння чернівчан високотоксичною речовиною 30 років тому. Це не рахуючи дітей, що помирали від хімічної інтоксикації внутрішньоутробно, при пологах або у перші тижні після народження від вад, не сумісних із життям. У цьому переконаний військовий токсиколог - полковник медичної служби Володимир Білоус, який працює у Буковинському державному медичному університеті і з самого початку вивчає чернівецьку екологічну катастрофу.
Адже коли не визначено причини, неможливо запровадити адекватні заходи захисту населення від хімічного ураження й призначити адекватне лікування. Було лише симптоматичне, коли замість антидотів та інтенсивного виведення з організму отруйних речовин дітям втирали мазі в облисілі голови. Недуги дорослих, чисельність яких зростала в місті в геометричній прогресії, до ЧХХ взагалі не віднесли. Захворілими оголосили тільки 185 малих дітей із тотальною і субтотальною алопецією. Дітям-"нехімікам" діагностували функціональні розлади, ГРЗ, ендокринні й нервові хвороби, гепатити - що завгодно, тільки не хімічне отруєння.
Тим часом смертність від інфарктів, інсультів, інших хвороб з атиповим перебігом у місті зашкалювала, вроджені вади і генетичні мутації жахали лікарів.
Проведені 1989 року дослідження виявили в Чернівцях збільшення смертності впродовж 1988 року порівняно з 1987-м серед дошкільнят у 3,7 разу, а серед підлітків - у 2 рази. У 1989–1994 рр. спостерігали збільшення серед чернівчан захворювань серця до 47%. Смертність дорослого населення від інфаркту міокарда та гіпертонічної хвороби з інсультом зросла в 4,5 разу, а від психічних розладів та ендокринних захворювань - більш ніж удвічі.
Висновки численних комісій, які працювали в Чернівцях над з'ясуванням причини масового захворювання, свідчили, що міський простір був насичений різноманітними токсичними речовинами. Але таємними маніпуляціями й відвертими фальсифікаціями офіційний висновок урядової комісії про ураження Чернівців високотоксичним агентом - сполуками талію - вдалося затаврувати як вигадку партії і спецслужб. У результаті чернівчани ще довго продовжували жити в зоні сильного техногенного забруднення без спеціалізованої допомоги з усіма плачевними наслідками. Через незнання токсикології талію, лікарі діагностували талієві інфаркти й інсульти як наслідок окремого клінічного стану, доводячи людей до смерті через неналежне лікування.
Навіщо треба було запускати й активно підтримувати аж до цього часу відверту брехню про спалах так званої чернівецької алопеції внаслідок розливу ракетного палива на одній з міських вулиць? Відповіді очевидні. Найперше - щоб відвернути увагу від справжнього джерела викиду отруйних речовин, а отже - від численних чернівецьких підприємств і наукових установ, задіяних у військових і космічних програмах з приладобудування, де для виконання військових замовлень використовували небезпечні для людей і довкілля речовини, зокрема і талій.
"А ще, ймовірно, для того, щоб з оголошенням істинної причини ЧХХ не розсекретити інформацію про талій - улюблену отруту спецслужб. І щоб сьогодні ніхто не здогадався, чим, приміром, під час акцій протесту труїли учасників Майдану 2014 року", - зауважує токсиколог Володимир Білоус.
Словом, історія ЧХХ - це класика фейкового жанру, коли через авторитетні джерела інформації чутки видавали за доконаний факт, граючи на людських емоціях, коли правду оголошували брехнею, а брехню - правдою, масштабну трагедію всього міста звели до випадку з незначними наслідками, коли ті, хто примножував дезінформацію, ставали героями, а тих, хто доводив очевидне, називали ворогами.
За фейк 30-річої давності Чернівці досі розплачуються життям і здоров'ям своїх мешканців. Лікарі ж і далі нічого не знають про талотоксикози. За словами Володимира Білоуса, уроків чернівецької трагедії не засвоєно. Масові антропогенні хімічні отруєння і далі залишаються загадковою сенсацією, як, приміром, токсодермія у Первомайському районі Миколаївської області й замаскований під алергію від амброзії масовий талотоксикоз у Запоріжжі після техногенної аварії на виробничому підприємстві кольорових металів. Тому жертви фейку про чернівецьку хворобу - не лише на чернівецьких цвинтарях. Історія з отруєнням талієм київських таксистів, що набула розголосу восени минулого року, - ще одне підтвердження цього.
Замість евакуації - ракетна сенсація
Унаслідок запущеного фейку масове талієве отруєння всього міста 1988 року перетворилося на таємниче, але нестрашне захворювання, яке загадково почалося і в один момент зникло, волосся в дітей повідростало. Цей унікальний випадок у світовій медицині висвітив не тільки стан вітчизняної системи охорони здоров'я. Висвітилися людські й моральні якості тодішньої державної і муніципальної влади, медичних чиновників і науковців.
Деякі поважні професори преспокійно висмоктували причину масового захворювання з пальця, без будь-якого підтвердження результатами лабораторних досліджень і всупереч клінічним проявам хвороби. Своїх же опонентів, серед яких світила вітчизняної медицини, зокрема в галузі токсикології, вони донині називають купленими неуками.
З ними погоджувалися і досі погоджуються не тільки політики й громадські активісти. Попри відсутність будь-яких доказів, переважна більшість чернівчан переконана, що діти в Чернівцях труїлися ракетним паливом, розлитим при аварії ракетних тягачів на одній з міських вулиць. Лікарі здебільшого мовчать або скрушно зітхають зі словами: "Причина алопеції залишилася нез'ясованою".
Проте на причину вказали відразу. Комісія Міністерства охорони здоров'я СРСР, у складі якої працювало п'ятеро висококваліфікованих токсикологів, 10 листопада 1988 року офіційно заявила: "Причиною захворювання дітей є хімічна хвороба, яка виникла від сукупності дій талію з іншими важкими металами - алюмінієм, бором, барієм. Хімічні агенти, які викликали хворобу з алопецією у дітей і без алопеції у дорослих, потрапили у міський простір через неврахований атмосферний викид". Такий самий висновок зробили інші комісії - урядова та Міністерства охорони здоров'я УРСР.
До речі, усі документи щодо розслідування причин алопеції, медичні довідки, стенограми засідань комісій, тобто максимальна інформація про ЧХХ є у вільному доступі в Чернівецькому обласному архіві.
У монографії "Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?" відомий львівський науковець - академік Дмитро Зербіно зазначає, що про підозру на масовий талотоксикоз у Чернівцях восени 1988 року владу всіх рівнів інформували медики Франції, Нідерландів, Швеції, Німеччини і пропонували свою допомогу в ліквідації катастрофи. Від допомоги тодішня влада відмовилася.
У складі урядової комісії розпочали роботу спеціальні комісії з поважних фахівців для пошуку джерела викиду сполук талію та визначення ступеня забруднення міста та його околиць. Серед перших підозрюваних були якраз чернівецькі заводи військово-промислового комплексу. З усією гостротою постало питання про масштабну детоксикацію Чернівців та евакуацію його мешканців, для початку хоча б дітей.
Саме в цей критичний момент прозвучала сенсаційна версія про аварію з ракетами.
Таємна методика КДБ спрацювала вчасно
Озвучив її урядовій комісії не хто-небудь, а начальник Чернівецького бюро судово-медичної експертизи, нині професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України Віктор Бачинський, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства (!) Буковинського державного медичного університету.
"Тієї осені поважні місцеві газети писали про одного таксиста, який розповідав знайомим, що бачив, як уночі в місті, якраз навпроти Чернівецького відділення Інституту проблем матеріалознавства АН України, військові у протигазах ретельно мили дорогу. Журналісти зробили висновок, що там при транспортуванні військових ракет трапилася аварія з витоком ракетного палива, - розповідає професор Бачинський. - Ми зацікавилися цим випадком і почали шукати гідразин в аналізах уражених дітей, оскільки він є паливним компонентом. Для цього в нашу лабораторію судмедекспертного бюро з лікувальних закладів прислали п'ять літрів сечі дітей, які облисіли першими ще влітку. А з Комітету державної безпеки надали таємну методику пошуку гідразину. Безперервно чотири місяці день і ніч ми цю сечу випаровували. Нарешті 19 лютого 1989 року таки знайшли там сліди гідразину та похідних від нього речовин у вигляді світлого осаду. На жаль, цього вже ніхто не підтвердить. Токсиколог, який проводив дослідження, помер, а сухий залишок як речовий доказ одразу забрали співробітники КДБ. Пізніше ми гідразину вже не знаходили, бо це летюча речовина. Талію у волоссі облисілих дітей ми також не знаходили. Його взагалі ніхто не знаходив".
Цю історію головний судмедексперт області розповідає вже три десятиліття, особливо наголошуючи на тому, що талію ніде не було - ні в міському просторі, ні в організмі тих, хто постраждав від хімічного ураження. Окрім токсиколога Володимира Білоуса, колеги-медики його не зупиняють і не заперечують йому. Журналісти з року в рік тиражують стару сенсацію про сліди гідразину в аналізах, знайдені завдяки таємній методиці КДБ.
За наполяганням громадськості, при обласному управлінні КДБ 1990 року навіть створили спеціальну групу для розслідування причин алопеції, оскільки панівною стала думка, що талієва причина ЧХХ - це вигадка тодішньої партійно-кадебістської влади. Але жодних доказів на користь ракет жодна спецгрупа так і не знайшла. "Керівник місцевої контррозвідки сказав, що ми навряд чи щось знайдемо, бо відчувається слід ГРУ, яке, схоже, зачистило всі документи", - пояснювала одна з авторитетних місцевих газет нульовий результат пошуків.
Перегодом військову причину алопеції таки довелося трохи підправити - факти про ЧХХ вперто не бажали в'язатися з фейком про розлитий гідразин - не було епіцентру інтоксикації, хвороба прогресувала попри офіційне повідомлення про припинення "алопеції", а отже, джерело техногенного ураження продовжувало діяти. Почали говорити, що над містом вибухнув військовий літаючий об'єкт.
Колишній співробітник КДБ/СБУ, чернівчанин, а нині науковець столичного Інституту екогігієни і токсикології ім. Медведя Микола Величко переконаний, що ЧХХ спричинили несанкціоновані викиди метилгідразину на одному з військових заводів Чернівців. "Принаймні точно не талій, бо не було прямих підстав і доказів говорити про цей елемент як причину чернівецької хвороби", - пояснює Микола Величко.
"Талієву версію нав'язала комуністична влада для того, щоб приховати в Чернівцях аварію ракет", - розповідають услід за окремими професорами-медиками науковці Чернівецького національного університету - фізики, хіміки і навіть психологи.
"Спеціалісти з урядової комісії були тільки за талій, бо виконували завдання влади приховати правду. Тоді ми почали самі шукати речовину, яка могла викликати облисіння. Ми її не знайшли. Але і талію ніхто не знайшов", - запевняють колишні співробітники чернівецької філії Інституту матеріалознавства, а також конструкторського бюро місцевого заводу "Кварц" фізики Василь Бойчук, Віктор Павлюк, Василь Фотій.
Винуватець трагедії цілого міста залишився безкарним
На відміну від гідразину, слідів якого ні в довкіллі, ні в аналізах захворілих чернівчан ніхто не бачив (і не міг побачити), талій знаходили і фіксували профільні лабораторії (усі охочі можуть ознайомитися з інформацією про наявність талію в екопросторі Чернівців у матеріалах науково-практичних конференцій та монографіях, присвячених ЧХХ).
Офіційні результати досліджень концентрації талію свідчать про його перевищення понад норму в міському довкіллі в 10-60 разів, а в аналізах дітей - у кілька разів. Коли 1989 року ці цифри побачили токсикологи з Нідерландів, вони назвали їх помилкою лаборантів, настільки важко було повірити в нечуване техногенне забруднення ніби екологічно чистих Чернівців.
Талій знайдено у волоссі й нігтях, у слині й сечі, у сироватці крові хворих людей. Усе це зафіксовано в медичних і експертних документах. В Історико-медичному музеї Чернівецького медуніверситету експонуються дві раніше таємні карти - схеми рівнів техногенного забруднення міста і його околиць талієм та іншими важкими металами.
Знаходили не тільки талій. Архівні документи з висновками комісій, які досліджували міське середовище, просто жахають. Тонни небезпечних токсичних речовин з промислових підприємств і наукових лабораторій викидали на сміттєзвалища, зливали прямо в міську каналізацію.
"В умовах хімічного забруднення навіть нетоксична доза талію може завдати шкоди живому організму при спільній дії з бором, алюмінієм, кадмієм, свинцем", - зазначає Володимир Білоус. Ясна річ, це не могло минутися безслідно для мешканців Чернівців. Але про екологічно залежні патології як наслідок виробничих катастроф тоді ще тільки починали говорити. Чорнобиль змусив увесь світ звернути увагу на радіаційне ураження в мирний час. А Чернівці - на хімічні ураження населення внаслідок дії промислових об'єктів.
Проблема була в тому, що токсикології у вітчизняних медичних закладах не вивчали, за винятком короткого курсу військової токсикології у програмі військово-медичної підготовки. Не передбачено вивчення токсикологічної патології і нині, а отже, лікарі були і залишаються непідготовленими до діагностики і лікування таких хвороб.
І все ж, коли в Чернівцях почалася алопеція, відразу сказали, що це лише специфічний симптом талієвого отруєння. До речі, характерною ознакою будь-яких клінічних форм талієвої алопеції, у тому числі чернівецького зразка, є відновлення волосся без лікування після припинення дії токсичного талію. Дітей, яких вивезли з Чернівців, хвороба оминула.
На талотоксикозі наполягали, зокрема, відомі медики-академіки Дмитро Зербіно (Львів), токсиколог зі світовим ім'ям Ісаак Трахтенберг (Київ), професор Георгій Бабенко (Івано-Франківськ).
"Багато разів разом з Ісааком Михайловичем доводилося брати участь у розслідуванні масових отруєнь у різних регіонах України, - писав в одній зі своїх статей директор Інституту екогігієни і токсикології ім.Медведя Микола Проданчук ("Слово про Інтелігента", DT.UA, 8 листопада 2013 р.). - Розслідуючи причини масової алопеції у дітей в моїх рідних Чернівцях 1988 року, більшість учених-токсикологів підтримала талієву версію як найбільш вірогідну, виходячи з клінічної картини захворювання і з результатів аналітичних досліджень. Перегодом це підтвердили випадки аналогічних отруєнь під час військових конфліктів в Аравійській пустелі і на Балканах".
У Чернівцях талій активно використовували на заводах "Кварц", "Гравітон", "Граніт", "Вимірювач", "Фотон", у лабораторіях численних НДІ, а також у Чернівецькому відділенні Інституту матеріалознавства при виробництві кристалів комбінованого розсіяного світла КРС-5 і КРС-6 для військової та космічної оптики, а також для виробництва волоконних світловодів інфрачервоного діапазону, детекторів із використанням ядерно-фізичних методів діагностики та контролю, напівпровідникових матеріалів і термоелектроніки. Недосконалість технологічних процесів, порушення їх регламентації призвели до техногенного забруднення Чернівців. Але, як уже зазначалося, сфальшована військова версія причини чернівецької алопеції через розлив ракетного палива ефектно й ефективно "прикрила" конкретного винуватця трагедії цілого міста. Він залишився невідомим, його дії - безкарними. А захворілі чернівчани залишилися з бідою наодинці.
Лікарка вибачилася за неправильне лікування
Як і пасує фейку, фальшива ракетна версія грала на базових людських емоціях - на страху й гніві. Вона зменшувала, локалізувала страх насамперед матерів, вселяла надію, що біда обійшла стороною (якщо діти не ходили вулицями біля розлитого ракетного палива, то, може, і не захворіють), і водночас розбурхувала гнів громадськості, спрямовуючи його на "вічного ворога" - владу.
"У місті була паніка, люди не знали, що робити, - пригадує Олег Ботушанський, викладач історії Чернівецького національного університету. - Мій знайомий працював водієм у КДБ. Він сказав, що його керівники вже повивозили свої родини, тож з міста треба терміново тікати. Але офіційно про евакуацію не йшлося. Ми, громадські активісти, волонтери новоствореного "Зеленого руху Буковини", намагалися знайти правду, бо місто вирувало розмовами про аварію військових ракет, про це писали газети. Проводили дворові обходи. Бачили лисих кішок, собак. В усьому місті було багато дорослих з облисінням, частковим або повним. Дітей - іще більше. Але діагнозу хімічної інтоксикації їм не ставили, лікарі не пов'язували їхню хворобу з отруєнням. Не проводили і радикальних дій з очищення міста".
Невдовзі Олег занедужав. Спортсмен, сильний і здоровий, у свої двадцять із хвостиком раптом відчув себе цілковито розбитим, не міг ходити. Лікарі діагностували гостре респіраторне захворювання, лікували алергію. Але стан тільки погіршувався.
"Уже потім, через кілька років, моя дільнична лікарка виїжджала жити за кордон і на останньому прийомі щиро вибачилась переді мною. Так і сказала: "Вибачте, що я не виконала свого лікарського обов'язку". Лікарі знали, що насправді відбувається в місті й від чого страждають їхні пацієнти. Але їм заборонили говорити про талієве отруєння. І вони мовчали. Навіть попри те, що це мовчання вбивало людей. Багато моїх однолітків, друзів-сусідів також захворіли, багатьох уже немає в живих. Мені пощастило, що я звернувся до Володимира Івановича Білоуса. Він лікував мене від талотоксикозу, і завдяки йому я хоч і з інвалідністю, але живу".
Праведний гнів з корисливого розрахунку
Фейк про ракети таки накоїв біди. Хто був його автором - уже не з'ясуєш. Міф про гідразин поширювали громадські організації, ЗМІ, опозиційні політики, які одразу підхопили й розтиражували сенсацію про аварію ракет як причину алопеції.
З перших днів активно підтримував отруєння гідразином "Зелений Рух Буковини". На велелюдному мітингу восени 1988 року, коли розгнівані чернівчани вимагали від влади сказати нарешті правду про хворобу і визначитися з тим, що робити з ураженим містом, голова "Зеленого руху Буковини" також лікар із професорським званням, Леонтій Сандуляк (на той час працював на кафедрі біології ЧНУ) емоційно заперечив офіційний висновок комісій про талій і присягнувся чернівчанам знайти винуватців розливу ракетного палива. Це справді заспокоїло місто. Принаймні його мешканці більше не сподівалися на евакуацію і самі рятували дітей хто як міг, вивозячи їх подалі з Чернівців.
Минув час, і Леонтій Іванович, зробивши карколомну політичну кар'єру на запереченні талію, свою думку змінив і таки визнав талотоксикоз. Але й сьогодні, як і 30 років тому, громадські активісти, медики переконані, що влада зумисне приховувала і продовжує приховує причину масової хвороби. "Правди ми не знаємо й досі", - каже докторка історичних наук, активістка Марія Мандрик, яка працює у БДМУ.
Незнання буває дуже вигідним - воно звільняє від відповідальності і дозволяє без докорів сумління перебувати у створеній фейком реальності. Фейк потребує тих, кому потрібно, щоб брехня була правдою. Саме тому, як зазначають фахівці з комунікацій, фейки такі живучі.
Активістів Майдану труїли талієм
Принаймні можна зрозуміти владу, ЗМІ, громадських активістів, а особливо чернівецьких фізиків, чому вони так гаряче заперечують техногенне забруднення Чернівців канцерогенними солями важких металів - аж до того, що підмінюють факти відвертою фальсифікацією. Проте позиція медичної спільноти в історії ЧХХ не піддається жодному розумному поясненню. У дисертаціях, доповідях, виступах у ЗМІ медики продовжують називати масовий талотоксикоз у Чернівцях 1988 року "невідомим раніше екологічно зумовленим захворюванням невизначеної етіології". Визначаючи в Чернівцях і на Буковині понаднормову кількість уроджених вад, патологію вагітності, безпліддя, зростання кількості випадків захворювання крові, онкологічних, серцево-судинних недуг, дослідники старанно оминають хімічну екзогенну інтоксикацію, спричинену масовим талотоксикозом.
Невігластво медиків обертається трагедіями.
Восени минулого року в Києві прокотилася хвиля отруєнь таксистів. Перші випадки лікарі сприйняли за ускладнення грипу, ГРВІ, неврологічні недуги. Усе як при епідемії чернівецької "алопеції", коли впродовж вересня-жовтня 1988 року в місті зареєстрували і лікували від гострої респіраторної вірусної інфекції понад 17 тисяч дітей, не рахуючи дорослих. За два-три тижні ці хворі облисіли, деяким з них лікували алопецію незрозумілого генезису.
Нарешті з німецької клініки надійшли результати аналізів студента Максима Б., який підробляв таксуванням. У нього виявили талій понад норму в тисячу разів. Молодий чоловік, не отримавши належного лікування, невдовзі помер. Кілька його колег-таксистів також спочатку почули від лікарів про грип, аж поки опинилися в лікарні у важкому стані з діагнозом - талотоксикоз. І в цих кримінальних випадках медики лікували не причину, а симптоми.
У таку саму історію потрапили учасники Майдану.
Володимир Іванович Білоус показує окрему папку з медичними документами і токсикологічними аналізами молодих чоловіків з Калуша, Львова, Києва, Одеси, Запоріжжя. Під час акцій протесту на Майдані їм якісь люди в цивільному бризкали в очі з балончиків. Ситуація не дивна - дивними були наслідки. Наступного дня вони навіть не могли звестися на ноги. Почалися безперервні ГРЗ, негаразди із серцем, шлунком, розлади сну, висипи на шкірі, які не піддавалися лікуванню. Врешті їм порадили їхати в Чернівці до військового токсиколога Володимира Білоуса. "Лікарі не призначали хлопцям аналізу на талій. Коли ж вони його таки зробили - у волоссі, сечі було виявлено понаднормову кількість цієї отруйної речовини, що вказувало на талотоксикоз середньої тяжкості. Ось ці результати різних медичних лабораторій і клінік. Вчасно розпочате лікування антидотами повернуло хлопцям здоров'я", - розповідає Володимир Іванович. Талій завжди був улюбленою зброєю спецслужб. Недарма цей хімічний елемент називають "німим убивцею", оскільки він не залишає слідів, непомітний, а спричинені ним токсичні ефекти маскуються під інші хвороби.
"Особливо важливо, щоб усі лікарі знали клінічні ознаки талієвого отруєння, - наголошує Володимир Білоус. - Потрібно запровадити обов'язкове вивчення токсикології в медичних навчальних закладах всіх рівнів акредитації. І, безумовно, знаннями з токсикології повинні володіти всі судмедексперти, щоб, боронь Боже, не повторювати помилок чернівецької трагедії".