Істинність твердження, що дармовий сир буває лише в мишоловках, більшість із нас уже давно перевірила на власній шкурі. Втім, від цього дія приманки не втратила своєї безвідмовності. Напередодні католицького Різдва західну пресу обійшла ціла серія моторошних репортажів про те, як західні фармацевтичні корпорації проводять у країнах третього світу незаконні клінічні випробування медпрепаратів під виглядом гуманітарної допомоги.
Відкриття в занедбаному африканському містечку відразу двох ультрасучасних медичних центрів, де місцевим жителям пропонувалося безплатне медичне обслуговування, стало подією. Як з’ясувалося, не тільки місцевого значення. На той момент, коли клопотаннями кореспондентів The Washington Post було привернуто увагу до долі двохсот дітей, на яких у нігерійському місті Кано компанія Pfizer випробувала новий антибіотик, імена цих дітей уже мало хто міг згадати. Залишилися тільки номери їхніх медичних карт. І суха медична статистика. Одинадцять смертей, в одного — втрата здатності ходити й говорити, в інших — глухота, сліпота, судомні напади, кульгавість. Втім, стверджувати, що традиційні методи лікування менінгіту дали б кращі результати, не наважиться ніхто з лікарів.
Водночас численні порушення як медичної, так і корпоративної етики, виявлені в ході вивчення цих історій хвороби, шокували весь цивілізований світ. Підготовка експерименту забрала замість звичайних року-півтора шість місяців, антибіотики вводилися перорально, а не з допомогою ін’єкцій, але найголовніше — тим дітям, у котрих після перших днів прийому нового препарату не з’являлося поліпшення, не проводили альтернативного лікування. І, звісно ж, нікому з пацієнтів чи їхніх батьків не повідомили того, що на них проводяться експерименти.
Як засвідчили подальші журналістські розслідування, практика таких незаконних тестувань медпрепаратів поширена і в країнах Східної Європи, насамперед на території колишнього Радянського Союзу, а також у Китаї та Латинській Америці. Зокрема, групі пацієнтів психіатричної клініки в Естонії західні «благодійники» оплачували проїзд у швейцарську клініку й назад, де під виглядом оздоровлення їм давали не схвалені до практичного застосування препарати. Щоправда, в цьому випадку «дослідники» все ж зібрали підписи на бланках добровільної згоди брати участь в експериментах. Хай навіть і заповнених німецькою мовою, якої ніхто з пацієнтів не знав.