За останні роки руками державних мужів знищено чимало санаторіїв по всій Україні. В Одеській області з прибережної зони стерто понад десять установ різної спрямованості. Попри критику, публікації в пресі, чиновників ніщо не зупиняє. До того ж вибори президента країни, що затяглися, і прийдешні зміни влади зробили їх більш цинічними і нахабними у своїх непогамованих апетитах відірвати ласі шматки від державного пирога.
У даному випадку йдеться про діючі дитячі туберкульозні санаторії, підпорядковані Мінздоров’я України й розташовані в прибережній зоні Одеси. Це «Люстдорф» (с.Чорноморка), що спеціалізується на лікуванні дітей із захворюваннями кістково-суглобного туберкульозу та опорно-рухової системи, пульмонологічний «Зелена гірка» (Дача Ковалевського) і «Хаджибей» (Цегельний провулок, що на Французькому бульварі), який єдиний в Україні, де лікують дітей із туберкульозом очей.
Два тижні тому трудові колективи трьох вищезгаданих дитячих санаторіїв звернулися з листами до ряду інстанцій, зокрема Генпрокуратури з проханням втрутитися і не допустити, щоб заповзятливі чиновники відібрали в них прибережні землі й частину будівель. Та відповідей поки що немає. Зате швидко відреагувало рідне Мінздоров’я, надіславши 6 січня, у переддень Різдва Христового, двох своїх представників до Одеси з наказом будь-що терміново звільнити головлікаря санаторію «Люстдорф» Юлію Шешмінцеву, яка, попри прохання та погрози «згори», відмовилася підписати інвестиційний договір, згідно з яким близько 7 га землі відійшли б якомусь товариству з обмеженою відповідальністю. Окрім того, вона звернулася до прокуратури з проханням припинити незаконні дії чиновників.
Спроби відібрати територію в санаторіїв розпочалися ще влітку минулого року. Для цього були розроблені інвестиційні договори, згідно з якими здравниці отримували гроші на ремонт і реконструкцію своїх будинків, а натомість віддавали частину своїх територій біля моря разом із будівлями. Укладали ці договори без участі здравниць. Затверджував їх заступник міністра охорони здоров’я В.Загородній. А всіма питаннями з їх «протискування», як з’ясувалося з листа на ім’я прокурора Одеської області, направленого обласною профспілкою працівників охорони здоров’я, займався особисто начальник департаменту з санаторно-курортного лікування Мінздоров’я України І.Дишловой. Як сказано в листі, «цинізм даної ситуації полягає в тому, що саме даний чиновник зобов’язував усіх відстоювати для хворих дітей санаторну мережу України й боротися за її збереження».
Однак попри зусилля, розпочаті Мінздоров’ям, підписати інвестиційний договір погодився лише керівник однієї з трьох здравниць — головлікар санаторію «Зелена гірка» Ігор Середа. Даний договір він підписав ще 29 липня 2004 року. Відповідно до документа, здравниця віддавала якомусь ТОВ «Єднання часу» будинки і споруди балансовою вартістю 150 тис. грн. разом із 6,4 га землі біля моря, а натомість отримувала 4 млн. грн. Сьогодні трудовий колектив санаторію стурбований тим, що в результаті підписання такого інвестиційного договору можуть бути ліквідовані деякі відділення санаторію. А це йде врозріз із державною програмою з лікування туберкульозу.
Щоб не підписувати кабальний договір, керівники двох інших здравниць змушені були піти на лікарняний. Як кажуть їхні колеги, нічого іншого їм не залишалося. Стояв вибір: або підписати протизаконний і навіть злочинний договір (рано чи пізно за це доведеться відповідати за всією суворістю закону), або втратити роботу. Втім, працівники санаторіїв переконують, що тиск на головлікарів був таким, що один із них справді потрапив до лікарні з гіпертонічним кризом.
19 жовтня 2004 року вийшов міністерський наказ про введення в санаторії «Люстдорф» додаткової штатної одиниці — заступника головлікаря з медичної частини. До речі, цієї посади санаторій безрезультатно домагався впродовж двох років. На неї Мінздоров’я призначило сторонню людину — Володимира Ткаченка. Згідно з наказом від 1.11.2004 р. (у період тимчасової непрацездатності Ю.Шешмінцевої) він назначений виконуючим обов’язки головлікаря. 2.11.2004 р. був виданий ще один наказ, який надавав йому право першого підпису й доступу до печатки. А вже через два дні в.о. головлікаря В.Ткаченко підписав інвестиційний договір від імені санаторію «Люстдорф» із якимось ТОВ «Вертикаль».
Відповідно до цього документа, республіканська здравниця має віддати інвестору 7 га землі з наявних 10,2 га. А натомість ТОВ «Вертикаль» зобов’язується перерахувати якійсь третій організації 3 млн. грн. на ремонт санаторію. За словами головного бухгалтера санаторію «Люстдорф» Надії Ляшенко, стан будинків (1910 року будівництва) ніхто не досліджував і кошторис на ремонт не складав. Зрозуміло, що 3 млн. грн. явно не досить, щоб привести в належний вигляд три стареньких корпуси. Адже площа лише одного поверху головного корпусу, капремонт якого не проводився 15 років, становить дві тисячі квадратних метрів.
У результаті укладення цього кабального договору санаторій «Люстдорф» позбавляється назавжди величезної території, а разом із нею паркової зони, відкритих спортивних майданчиків, артезіанської свердловини з насосною станцією, гаражу для автотранспорту, вугільного складу, автомобільної під’їзної дороги, що з’єднує санаторій із зовнішнім світом, і виходу до моря. Працівникам здравниці не зрозуміло, на якій підставі Мінздоров’я вважає, що всього цього не потрібно дитячому санаторію, у якому щорічно проходять курс лікування понад 2000 дітей у віці від 6 до 14 років. З 1997 року він приймає на лікування і дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. «Ми розуміємо, — кажуть працівники «Люстдорфу» (які, до речі, самі шукають спонсорів, фарбують, білять приміщення, щоб вони були придатні для лікування і проживання дітей), що наші старенькі корпуси вимагають серйозної реконструкції і ніхто нам гроші просто так не виділить. Проте ж не на таких кабальних умовах їх приймати». Колектив вважає, що дані дії врешті-решт можуть узагалі призвести до закриття здравниці. Слід зазначити, що про існування підписаного договору працівникам санаторію стало відомо лише в середині грудня, тоді ж вони звернулися до прокуратури, де й довідалися про інвестора та його кабальні умови.
Цікаво, що цей самий інвестор — ТОВ «Вертикаль» в особі директора Олександра Щукіна — мав намір підписати й інвестиційний договір із санаторієм «Хаджибей» і отримати ділянку землі біля моря розміром понад гектар, на якому й розташований санаторій. Це в центрі Одеси, на знаменитому Французькому бульварі, неподалік від міського пляжу «Дельфін» і яхт-клубу. Давав він за таке багатство 5 млн. грн. Та отримував за це не голу ділянку, а територію з усіма будівлями. Тобто з лікувальними і спальними корпусами, їдальнею, школою, харчоблоком, котельною, пральною, складами, ігровими майданчиками — весь одеський комплекс санаторію «Хаджибей» балансовою вартістю майже 9 млн. грн.
До відома: два інших комплекси санаторію розташовані в Біляєвському районі Одеської області. Тому, відповідно до договору, одеський комплекс зі всією інфраструктурою мав бути перенесений на одну з цих територій — до села Усатово. Іншими словами, побудований там наново. Та, як переконують фахівці, на ці гроші новий комплекс, по-перше, не побудуєш, а по-друге, одна лише земельна ділянка, яку отримає інвестор, коштує в кілька разів більше за ту суму, яку він запропонував. При цьому цілюще морське повітря до села Усатово не забереш й інститут імені Філатова, у якому діти проходять додаткове обстеження, теж.
Незрозуміло, чим керувалися чиновники Мінздоров’я, примушуючи підписувати керівників санаторіїв дані інвестиційні договори. Проте ясно, що вони дуже поспішали завершити свої темні справи до Нового року. Поспішали винести на сесію Одеської міськради, що проходила 28 грудня, питання про передачу земельних ділянок санаторіїв новоспеченим хазяям-інвесторам. На щастя, не вийшло. Проте, судячи з останніх дій Мінздоров’я, чиновники відступати не мають наміру.
P. S. «ДТ» бере під контроль дану проблему й буде відстежувати розвиток подій навколо трьох діючих здравниць. Якщо «Зелену гірку» на даний момент закрито на плановий місячний ремонт, то «Хаджибей» і «Люстдорф» переповнені дітьми. Санаторії, що працюють цілий рік, в Одеській області можна перелічити на пальцях однієї руки. При цьому забезпеченість санаторними ліжками, за даними облздоров’я, вчетверо нижча, ніж по Україні. І це на тлі зростання захворюваності дітей, що не припиняється, особливо на туберкульоз.