VI з’їзд ендокринологів України, який пройшов нещодавно в Києві, подав ще один зріз проблеми забезпечення хворих на цукровий діабет вітчизняними інсулінами. Йдеться про регіональний рівень, важливий уже тому, що саме тут відбувається наймасштабніше застосування нових препаратів, а по суті — їх «робоче» випробування. Втім, іспит складають і лікарі-ендокринологи, організатори охорони здоров’я, але про це згодом.
Завершуючи секційне засідання, яке стало певною мірою «Днем Індару», головуючий академік Андрій Єфімов передусім оцінив якість зроблених повідомлень. «Я в захопленні, діти мої, я в захопленні», — облишивши кафедральну інтонацію, сказав патріарх ендокринології про фундаментальність виступів своїх учнів. І, безумовно, мав рацію.
Деякі доповіді справді захоплювали скрупульозністю підходів і ретельністю виконання. Всі нетипові випадки вивчалися з граничною педантичністю, ніщо не сприймалося на віру. Висновки таких досліджень грішно брати під сумнів. А результати такі.
Загальний лейтмотив: усі починали обережно. Але невдовзі стало зрозуміло — «індарівські» інсуліни безперечно відбулися. Їх переносимість хворими на цукровий діабет добра і перебуває в межах класичних допущень. Вони високоефективні й безпечні. Відсоток побічних дій — у межах загальноприйнятих норм. Їх грамотне застосування прискорює переведення хвороби в компенсований перебіг, що сприяє корінному поліпшенню стану пацієнтів, запобігаючи майбутнім ускладненням.
Характерною рисою застосування київських препаратів було те, що вони використовувалися переважно при лікуванні тяжких форм і стадій захворювання (через відсутність інсулінів у «доіндарівський» період), але і з цим «перевантаженням» упоралися гідно.
Зазначалося також, що діти переходять на препарати «Індару» набагато легше, ніж дорослі.
Вибір типу інсуліну — процес багатофакторний, потребує врахування індивідуальної переносимості ліків. У цьому зв’язку розширення асортиментних позицій заводу лікарі-практики сприйняли як серйозну підмогу в їхній роботі, що дозволяє підбирати кожному хворому оптимальний для нього вид препарату та схему його застосування.
Узагальнення клінічного досвіду діабетологів закономірно перейшло в іншу, резюмуючу площину. Було визнано, що державне фінансування закупівель препаратів інсулінів, їх централізовані адресні поставки — виняткове досягнення охорони здоров’я України, що реально наближає нас до рівня країн Євросоюзу. Це шлях з «цивілізації страждання» до «цивілізації радості». І наявність вітчизняного інсуліну — тут факт вирішальний.
Але, незважаючи на очевидний прогрес, інсулінова «реанімація» країни все ще потребує підвищеної уваги. І в зведені таблиці обсягів постачання інсулінів по областях на «Індарі» вдивляються, як в екран осцилографа, коли стан хворого ще нестабільний. Є й бездиханні «тіла» — Крим, Одеська та Вінницька області. Тут київські препарати за рахунок коштів місцевих бюджетів і беруть неохоче, і платити не поспішають. Така позиція дивує: чого чекають у цих краях? А ось чого: «Навіщо витрачати свої гроші, якщо вітчизняний інсулін і так дадуть безплатно, за гроші центру!» — вважають деякі місцеві керівники і... закуповують імпортний інсулін. Мотиви прозорі.
А до таблиць, про які я згадав, зміни на заводі вносять регулярно. На підприємстві завжди знають реальну ситуацію в областях. Цифри промовисті, і, якщо вони невиправдано низькі, «індарівці» як господарники — бачать упущені можливості, а як живі люди — засмучуються, знаючи, що хтось із тих, кому конче потрібно, залишився без гарантованих ліків.
Але повернемося до з’їзду. Повідомлення з місць створили належну доказову базу на користь застосування українських препаратів. Це дозволило академіку Єфімову логічно завершити «індарівські» слухання:
— Головне питання, яке стоїть нині перед нами, — якість і ефективність вітчизняних інсулінів. Яка ця якість і яка ця ефективність? Наш сьогоднішній аналіз свідчить: не лише в провідних клініках країни, а й у більшості областей, де до цього підходять по-справжньому серйозно, ніякої різниці між імпортними й вітчизняними інсулінами не виявлено. «Індарівські» інсуліни позитивно хороші. Їхня ефективність безперечна. Відсоток алергії в середньому 2—3%, тобто припустимо прийнятний відсоток. А упередженість до них усе ще до кінця не розвіяно. Як її усунути? Зробити це можемо лише ми, досвідчені ендокринологи. І ми зобов’язані це зробити. Вітчизняні інсуліни своє завдання виконують чудово. І ми вже можемо відповідально сказати: проблема переходу на «індарівські» препарати суто психологічна. Жодних медичних підстав вона під собою не має. Вони нічим не гірші від імпортних аналогів, а з урахуванням всіх інших умов, для нас — найкращі. Назву хоча б одну. Тільки повна забезпеченість вітчизняними інсулінами уможливлює повноцінну інсулінотерапію — найважливіший стримуючий чинник розвитку ускладнень у хворих на цукровий діабет. Уже цього досить, аби докладати всіх зусиль для беззастережного виконання урядової програми «Цукровий діабет». Адже вона потрібна не уряду, а нам — ендокринологам, діабетологам, хворим. І питання це маємо просувати ми.
Зі словами подяки організаторам з’їзду і практикуючим лікарям звернувся до присутніх голова правління ЗАТ «Індар» професор Олексій Лазарєв. Він підтвердив готовність заводчан постачати вироблені інсуліни в усі регіони країни, відповідно до обласних заявок, попри серйозні проблеми з їх оплатою. І якщо на рівні розпорядників місцевих бюджетів політика оплати вітчизняних інсулінів залишиться колишньою, ми матимемо зрив комплексної програми «Цукровий діабет».
Докладному розгляду результатів її реалізації передбачається присвятити наступний симпозіум ендокринологів, який організує наприкінці року безпосередньо ЗАТ «Індар». На ньому наголос ставитиметься на питаннях діагностики цукрового діабету, належної клінічної практики, тих підходів до застосування вітчизняних препаратів, які дають безумовно переконливий ефект.
А ефективність терапії цукрового діабету істотно підвищується від залучення до цього процесу самого хворого. Сьогодні «Індар» уже може розвивати цей напрям, і його директор оголосив про початок створення шкіл самоконтролю цукрового діабету по всій країні. Перша така школа незабаром відкриється в Сумах.
З огляду на це, «Індар» починає розгортатися за всією амплітудою завдань, властивих центровій фірмі-виробнику європейського класу. В її основній, інсуліновій частині досягнуто найголовнішого — є високоякісний продукт. Далі — нові рубежі. Забезпечення в повному обсязі вітчизняними інсулінами всіх, хто потребує, удосконалення супутніх елементів циклу, зокрема перехід на новітні засоби доставки і введення ліків. У ширшому сенсі — гнучкий маркетинг, ретельний науковий і великомасштабний медичний супровід. На цьому і грунтується впевненість заводчан у завтрашньому дні.
Змінюватимуться часи, а «індарівські» інсуліни незмінно будуть потрібні людям. Адже девіз підприємства, що дедалі набирає сили, — зворушливий і обгрунтований: «Ми підходимо одне одному!».