Новини з дитячих закладів нагадують фронтові зведення - то в одній, то в іншій області кишкова паличка, прорвавши оборону, атакує і бере в полон малих дітей, підлітків і навіть дорослих. Хоча спекотне літо давно скінчилося, ситуація незмінна - лише за останні тижні на харчовому фронті «полягли» десятки, а то й сотні дітей. У Богодухівському районі Харківської області довелося не тільки госпіталізувати понад
70 учнів, а й закрити на карантин 20 шкіл та чотири дитсадки. Перед тим були Крим, Дніпропетровська область, Обухів на Київщині, а ще раніше - десятки дитячих таборів відпочинку й інтернатних закладів по всій Україні. У Криму хоча б визнали, що причина госпіталізації - харчове отруєння. А на Дніпропетровщині, як повідомляли ЗМІ, «місцеві чиновники факт масового отруєння заперечили». Звісно, хворобливий стан дітей можна списати на будь-який вірус, аби не дратувати начальство. Однак статистика переконливо свідчить, що санітарно-епідеміологічне благополуччя віддаляється від нас семимильними кроками.
На жаль, це стосується усіх сфер нашого життя - умов проживання і праці, якості харчування, питної води та повітря. Лихоманка, що охопила санепідемслужбу після рішення про її оптимізацію (яку фахівці називають ліквідацією), призвела до повної вакханалії: правила санітарної гігієни і профілактики не просто порушують, ними відверто нехтують. Як такі реорганізації позначаться на нашому майбутньому?
Відповіді на це та інші актуальні запитання намагалися знайти учасники ХV з’їзду гігієністів, який, зважаючи на ситуацію, зібрався дуже вчасно. Головні теми виступів і гострих дискусій - сучасні реалії гігієнічної науки та практики, результати досліджень і актуальні проблеми галузі. Науковці та практики працювали у дев’яти секціях. Тематика кожної - життєво важлива. Це проблеми медицини праці і професійних захворювань, гігієна дітей та підлітків, актуальні аспекти харчування населення. Кілька секцій присвятили засідання впливу довкілля на здоров’я людини: йдеться про забруднення атмосферного повітря, води та ґрунтів, вплив радіації, а також ризики, які несуть техногенні фактори, нанотехнології тощо. Інститути Національної академії медичних наук нагромадили багато інформації, важливої як у науково-теоретичному, так і в прикладному плані.
«В інституті гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва опрацьовано модель, яка відображає схему профілактичного впливу на освітньому рівні, - зазначив Андрій Сердюк, президент НАМНУ, голова наукового товариства гігієністів України. - Вона складається з двох взаємопов’язаних систем. До першої входять заклади охорони здоров’я, освіти та ЗМІ. До другої - взаємозв’язок між дітьми, батьками і вчителями. Взаємодія цих систем, зрештою, приводить до формування навичок здорового способу життя у дітей та молоді. Слід звернути увагу на чинники ризику виникнення серцево-судинних хвороб і опорно-рухового апарату, які у школярів зросли більш ніж удвічі. Першопричини - гіподинамія та надмірні навчальні навантаження. Лише у 15% загальноосвітніх закладів умови для фізичного виховання дітей відповідають гігієнічним вимогам, частково відповідають - у 65%, не відповідають - в кожній п’ятій школі, ліцеї чи гімназії.
В Інституті медицини праці йде пошук нових підходів до первинної профілактики і прогнозування розвитку професійних захворювань на основі визначення біомаркерів, які обумовлюють механізми індивідуальної схильності до розвитку патології. Можливість прогнозування захворювання будь-якої етіології відкриває нові обрії у плані його профілактики, адже переважна більшість хвороб, у тому числі серцево-судинні та онкологічні, розглядаються як мультифакторні. Аналіз стану здоров’я людей і динаміка змін у довкіллі, що відбулися впродовж останніх двадцяти років, свідчать про необхідність пошуку нових шляхів мінімізації ризиків для населення України.
Країни «Великої вісімки» серед завдань на найближчі 15 років на перше місце поставили боротьбу з біологічними загрозами - тобто забезпечення національної біологічної безпеки. До біобезпеки належить боротьба з особливо небезпечними хворобами людей, тварин і рослин, з інфекційними захворюваннями, які мають великий соціальний та економічний негативний вплив, з можливим біотероризмом і загрозами, що виникають під час свідомого чи несвідомого використання досягнень сучасної біології та біотехнології.
Саме життя диктує нам необхідність створення надійного «санітарного кордону». Ситуація, яка склалася в країні, вимагає від гігієністів і працівників санітарно-епідеміологічної служби зосередити зусилля на вирішенні нагальних проблем збереження стану здоров’я населення у зв’язку з антропогенним забрудненням довкілля».
Значення профілактики важко переоцінити. Однак у нас легше вибити бюджетні кошти на ліквідацію катастрофи, ніж на запобігання їй. Вчені провели дослідження на тему «Оцінка стану здоров’я вагітних жінок під впливом техногенного середовища життєдіяльності у Луганській області», які переконливо показали, наскільки згубно впливають викиди в атмосферу промислових підприємств на здоров’я майбутніх матерів та дітей. Ускладнення вагітності - анемія, патологія нирок, судин, загроза викидня, а також народження недоношених дітей - значно частіше трапляються в Алчевську, де розташоване потужне виробництво чорної металургії та коксохімії, ніж в інших населених пунктах, у яких проводився моніторинг. Однак це зовсім не турбує тих, хто розвиває свій бізнес, заощаджуючи на його екологічній складовій. Перинатальні центри, де рятують крихітних недоношених дітей і жінок, яким тяжко далося материнство, фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Фахівці підрахували: щоб врятувати недоношене маля з низькою вагою, його виходжують у відділенні інтенсивної терапії три-чотири тижні. На це потрібно майже 400 тис. гривень. Науковці і медики закликають звернути увагу на здоров’я майбутніх мам, з раннього віку прищеплювати їм правила здорового способу життя, мінімізувати шкідливий вплив довкілля, адже найкраща «палата інтенсивної терапії» для недоношеної дитини - це материнське лоно. Кошти, вкладені у здоров’я майбутніх матерів, повернуться сторицею.
Хто може вплинути на цю та інші подібні ситуації? Чиновники? Санепідемслужба? Запитання риторичне, зважаючи на те, що санепідемслужба і сама не знає, що буде з нею завтра. Працівники СЕС, які приїхали на з’їзд гігієністів, з тривогою говорили не лише про скорочення штатів, проблеми з фінансуванням, а й про те, що медичні університети, відчувши, звідки вітер віє, потроху згортають підготовку фахівців зазначеного профілю. Кажуть, із п’яти факультетів, які готують кадри для санітарно-гігієнічної роботи, незабаром залишиться лише два.
Наразі у нас діють близько 800 санстанцій, де працюють понад 50 тис. осіб. Поки що працюють. Наприкінці 2010 року, згідно з указом президента (№1085), було утворено Державну санітарно-епідеміологічну службу України як окремий центральний орган виконавчої влади. Відтоді діяльність ДСЕС координується урядом, а не МОЗ, її повноваження зазнали змін, а штат співробітників до кінця нинішнього року повинен зменшитися майже удвічі.
Саме з цього й почав свій виступ на з’їзді глава Державної санітарно-епідеміологічної служби України Анатолій Пономаренко:
«Відповідно до постанови Кабміну (від 14.11.2011 р. №1184) штат наших співробітників буде зменшено до 30 тис. осіб, з яких лише 2,5 тис. будуть державними службовцями. Чи не викличе це соціальної напруги в суспільстві? В першу чергу плануємо скорочення вакансій, а також немедичних посад, таких як водії, секретарі, бухгалтери, обслуговуючий технічний персонал тощо. Це близько 6 тис. посад».
Чи зможуть забезпечити 2,5 тис. фахівців санітарно-епідеміологічне благополуччя у 25 регіонах? Запитання, знову ж таки, риторичне. Керівництво ДСЕС вважає, що службу критикують несправедливо, роблять з неї цапа-відбувайла, приписуючи її співробітникам надмірну упередженість під час перевірок та хабарництво.
Тим часом багато людей, особливо ті, кого працівники СЕС часто турбували перевірками, відверто радіють, що службі уріжуть повноваження і штат, зроблять її карликовою. Виходить, згортання санепідемслужби нікого по-справжньому не турбує, окрім тих, хто змушений шукати нову роботу. А повинно турбувати. Бо факти про масові отруєння, які інколи оприлюднюють, - лише квіточки. Важко навіть уявити, які ягідки чекають нас у недалекому майбутньому.
«Трудовий ресурс України - близько 20 млн. осіб, із яких
6,5 млн. працюють у шкідливих і небезпечних умовах, - наголошує академік Ісаак Трахтенберг. - Це обумовлює потребу у принципово нових підходах до оцінки загроз порушення здоров’я населення. Делегати з’їзду ухвалили звернення до уряду, в якому виклали своє бачення процесів реформування охорони здоров’я та удосконалення роботи ДСЕС. На наш погляд, санепідемслужбу, на яку покладено проведення широких профілактичних, соціальних та оздоровчих заходів, контроль за їх ефективністю, штучно відірвано від лікувальної медицини і безпідставно різко скорочено. Але ж очевидно, що лише органічна інтеграція лікувальної та профілактичної медицини зможе вирішити проблеми збереження фізичного і психічного здоров’я населення».
Керівництво ДСЕС переймається не так інтеграцією, як тим, коли парламент ухвалить закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів» (реєстраційний №10495 від 21.05.2012), який передбачає передачу повноважень у сфері безпеки харчових продуктів від Держсанепідслужби до Держветфітослужби. Розгляд законопроекту вже двічі переносився, що примушує обидві служби нервувати й шукати шляхи до «правильного» вирішення питання. ДСЕС заявляє, що почала оновлюватися і готова засвідчити свою лояльність та повагу. До бізнесу, певна річ.
«Ми переглядаємо свої підходи до здійснення перевірок, намагаємося змінити адміністративно-командні методи роботи на моніторингові, рекомендаційно-роз’яснювальні та санітарно-освітні, - запевняє А.Пономаренко. - Підготували зміни до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», які дозволять запровадити декларативний принцип здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за суб’єктами господарювання, що належать до низького чи середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення. Плануємо подати цей законопроект до парламенту вже в листопаді. Цей принцип може запрацювати уже з наступного року, що внесе подальші метаморфози в нашу класичну теорію і практику попереджувального санітарно-епідеміологічного нагляду».
Головна метаморфоза, яка здатна ошелешити не лише вчених-гігієністів, а й тверезомислячих пересічних громадян, - це те, що перевірки об’єктів господарювання проводитимуться один раз на рік або на три чи навіть п’ять років.
«Недавно внесено зміни до постанови уряду «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідемічного благополуччя населення та визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю», - пояснює А.Пономаренко. - Відтепер більшість видів господарської діяльності належатимуть до низького та середнього ступеня ризику і лише незначна кількість - до високого. Це стосується тих суб’єктів господарювання, чия діяльність може призвести до виникнення та поширення масових інфекційних і неінфекційних хвороб. Наприклад, діяльність, пов’язана з наданням стаціонарної медичної допомоги, водопостачанням населення понад 100 тис. осіб, виробництво, в якому задіяно понад 500 осіб тощо.
Згідно з цим документом, ми зменшуємо кількість планових перевірок: для суб’єктів із високим ступенем ризику - це буде один раз на рік, із середнім ступенем ризику - один раз на три роки, а з низьким - один раз на п’ять років».
Залишилося додати, що про перевірку попереджатимуть за десять днів.
Хто після цього зможе попрікнути ДСЕС тиском на бізнес?! Навіть якщо півміста зляже через неякісну питну воду, три роки ніхто й пальцем не ворухне, якщо кількість населення всього лише 99,9 тис. А які індульгенції отримають невеликі та середні цехи й комбінати, від яких залежать наші з вами апетит і самопочуття! До речі, за висновками комісії, богодухівських школярів на лікарняне ліжко відправила бізнес-вумен, яка поставляла продукти харчування до дитячих закладів. Експертиза начебто виявила, що вона хворіла на дизентерію. Однак її фірма, якщо в ній трудиться менше 500 людей, має право не пустити перевірку ДСЕС, - хай, згідно з постановою, приходять через п’ятирічку.
На думку учасників з’їзду, реорганізація санітарно-епідеміологічної служби давно назріла. Однак це зовсім не означає, що гільйотина - найефективніший спосіб лікування головного болю.
- Санепідемслужба не знайшла себе в нових економічних умовах, - ділиться враженнями після з’їзду Юрій Кундієв, академік, директор Інституту праці НАМНУ. - Критика на її адресу лунає справедливо. Але чи варто скорочувати СЕС лише тому, що вона заважає бізнесу? Погляньте, як знаходять золоту середину в країнах, що досягли високого рівня санітарно-епідеміологічного благополуччя. Маю на увазі не Грузію, яку нам часто ставлять за приклад, а перш за все Фінляндію, Швецію, Норвегію. Фахівці, які займаються профілактикою, максимальну увагу приділяють соціальному партнерству, а не контрольним функціям. У Фінляндії, приміром, лікар медицини праці співпрацює з підприємцями, буває в цехах, радить, що необхідно зробити задля збереження здоров’я робітників. На прикладі Скандинавських країн ми бачимо, який колосальний ефект дає така копітка багатолітня праця.
Один мудрець сказав, що будь-яка влада деформує особу. Що стосується СЕС - деформація величезна. І заплющувати на це очі не можна. Процес скорочення - це шанс очистити службу від скверни, позбутися хабарників, по-новому подивитися на свою діяльність. Проте не лише ДСЕС, а й бізнес повинен змінювати свою філософію. Поки що роботодавці намагаються економити на всьому і на всіх, - бізнес розвивається за рахунок здоров’я тих, хто працює. Результати такого примітивного підходу вже даються взнаки, а через 10-15 років вони перетворяться на трагедію для нації, - неможливо буде знайти здорового робітника. Сьогодні найманий працівник приховує свою хворобу - боїться звільнення. До лікарні потрапляє, коли вилікуватися вже неможливо, стає інвалідом. Він витратив свої сили та здоров’я на приватний капітал, а родина, суспільство в цілому втратили здорову людину й мусять піклуватися про інваліда.
Необхідно мислити категоріями майбутнього, - в західних країнах бізнесмени дбають про збереження трудового потенціалу, користуються напрацюваннями вчених, враховують рекомендації лікарів медицини праці. А в нас прагнуть заробити сьогодні, будь-якою ціною, а потім - хоч трава не рости. На жаль, це стало нормою.
Ось чому мені так сумно після з’їзду гігієністів.
На секціях обговорювали чимало гострих проблем, маємо дуже актуальні напрацювання, але чи буде їх використано на практиці? Лікарі профілактичної медицини повинні випереджати події, а не лише контролювати і штрафувати. Зараз активно запроваджуються нанотехнології, отож фахівці повинні йти на підприємства, проводити динамічні медспостереження за здоров’ям робітників, щоб запобігти ризикам. Надзвичайно гостро стоїть проблема професійного раку.
- Кого це стосується насамперед?
- Важко навіть перелічити всіх, хто в зоні ризику. Передусім це робітники, які трудяться на хімічних підприємствах, у видобувній промисловості, гумово-технічній, а також вугільній. Шахтарі добре знають, що таке пневмоконіоз. Через цю недугу багато їх гине у працездатному віці, не доживши до пенсії. Коли на шахті трапляється вибух, створюється державна комісія, працюють експерти. Смертей від пневмоконіозу набагато більше, ніж від вибухів, але на це чомусь ніхто не звертає уваги, не думає, як із цим боротися.
Експерти Міжнародної організації праці стверджують, що від 8 до 16% загального раку - це професійні захворювання. А наші статистичні дані показують… набагато менше одного відсотка.
- Чому так мало?
- Бояться відповідальності. Коли виявляють онкологічне захворювання, треба відстежити, де людина працювала останні 20 років, які там були умови, чи є причинно-наслідковий зв’язок. Якщо є - хтось повинен за це відповідати.
- Інститут праці спільно з МОП провів масштабні дослідження щодо туберкульозу. А над чим працюєте нині?
- Завершили дослідження, які вісім років проводили спільно з Колумбійським університетом (США), щоб встановити дози, при яких розвивається катаракта у чорнобильців-ліквідаторів. Отримані дані важливі не лише для АЕС, а й для інших сфер. Це, приміром, стосується пілотів, які здійснюють трансатлантичні перельоти. Ми довели: щоб врятувати зір, необхідно зменшити дозу радіації в десятки разів. Міжнародна комісія з радіаційної безпеки визнала рівень наших досліджень найвищим. Усі погодилися, що ігнорувати ці результати далі неможливо.
Ми починаємо реалізацію нового проекту, який пройшов міжнародну експертизу і здобув схвалення та підтримку. Співпрацюватимемо з ученими Іллінойського університету (США), Інституту ім.Марзєєва, Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, а також із колегами з Білорусі, Молдови і Сербії. Це буде міжнародний центр досліджень професійного здоров’я та здоров’я, пов’язаного з довкіллям.
Кажуть, медицина майбутнього складається з чотирьох «П»: профілактика, персоніфікація (генетичні дослідження), прогнозування (на основі вивчення соціальних факторів і впливу довкілля на людину). І, нарешті, - партнерство. У широкому розумінні - партнерство лікаря з пацієнтом і наукою, пацієнта - з лікарем і роботодавцем, клінічної медицини - з профілактичною і т.д.
- Скількох «П» бракує нашій медицині?
- Все починається з профілактики, а це - слабка ланка. Зв’язки СЕС із науковими інститутами втрачено, лікарі не цікавляться результатами наукових досліджень, не прагнуть нового у своїй роботі. СЕС не може розвиватися без науки, якщо ж вона топчеться на місці, то стає виключно контрольним органом, а лікар - чиновником, для якого головне - контроль і санкції. Така медицина не має майбутнього.
***
Робота наукового форуму, як і належить, завершилася ухваленням резолюції. Однак не обійшлося без метаморфоз. Першого дня, виступаючи на відкритті з’їзду, очільник ДСЕС дуже просив науковців включити до резолюції пропозиції його колег, які звучатимуть на пленарних та секційних засіданнях, і передати документ керівникам уряду та МОЗ. Надвечір другого дня, коли обговорювали резолюцію, у залі сиділи тільки науковці. Бо представники СЕС поїхали... дегустувати пиво на запрошення господарів відомої броварні.
Напевно, формула «4П» під пиво засвоюється краще.