Двадцятичотирирічна Ольга Пелих, рідна сестра моєї дружини, помирала у мене на руках. Нескінченно довго тягнулися хвилини, доки їхала «швидка». Масаж серця та штучне дихання виявилися марними. Зусилля лікарів бригади швидкої допомоги - також. Як з’ясувалося згодом, і я, і лікарі «швидкої» були безсилі. Олю могли врятувати медики комунальної 4-ї міської клінічної лікарні міста Львова - якби поставили діагноз. Вчасно і правильний. Але вони цього не зробили. Натомість дівчину лікували зовсім від іншого захворювання. І заспокоювали, що біль мине.
Три медики комунальної 4-ї міської клінічної лікарні м. Львова (К4МКЛ) не змогли поставити правильний діагноз. Сімейний лікар, кардіолог, завідувач денного терапевтичного стаціонару переконували львів’янку, що вона хворіє на вегетосудинну дистонію. Від цього й лікували. Десятого лютого, на четвертий день таких «зусиль» медиків, Ольга Пелих померла.
Причина смерті - розрив аневризми висхідної частини аорти - нічого спільного з вегетосудинною дистонією не має. Медики наполягають - невинні, адже ознак аневризми не було. Однак факти свідчать про протилежне.
У Львівському центрі серцево-судинної хірургії понад двадцять років оперують хворих із розшаруванням аневризми висхідної частини аорти. «Аорта - головна судина, яка несе кров до всього тіла, - пояснює доктор медичних наук Любомир Кулик. - Під впливом різноманітних чинників у людей може виникнути тріщина внутрішньої оболонки цієї судини. Це, своєю чергою, призводить до розшарування: стінка аорти тоншає й може розірватися. Єдиний вихід - термінова операція».
Л.Кулик розповідає про труднощі діагностування захворювання.
- 10-15% хворих помирають через те, що їм не поставили діагноз аневризми аорти. Перебіг хвороби може скидатися на інші захворювання, ускладнюючи діагностику.
У «клінічному протоколі надання медичної допомоги хворим на аневризму висхідної аорти» зазначено, що хворі скаржаться на болі за грудиною. І це головна ознака захворювання. За словами Л.Кулика, хворі також скаржаться на запаморочення та непритомність.
- З таким комплексом скарг лікарі мають усі підстави запідозрити розшарування аневризми та скерувати хворого до кардіохірургів, - наголошує Любомир Кулик.
З огляду на це, проаналізуймо дії медиків К4МКЛ. За чотири дні до смерті О.Пелих, інженерові науково-дослідної частини Національного Університету «Львівська Політехніка», стало зле на роботі. Мати, сестра і колеги кажуть, що того дня Ольга скаржилася на непритомність, запаморочення та сильний біль у грудях.
Наступного дня вона пішла на прийом до Ніни Катураєвої (Земенкової), сімейного лікаря поліклінічного відділення К4МКЛ, яка діагностувала вегето-судинну дистонію за кардіальним типом (ВСД). Н.Катураєва призначила лікування, направила на кардіограму (ЕКГ) та на прийом до кардіолога, лора,
ендокринолога. Кардіолог Іванна Пешко-Подольська з діагнозом ВСД погоджується.
Наступних два дні О.Пелих продовжує працювати, вона приймає ліки, призначені кардіологом та сімейним лікарем. Однак сильний біль у грудях не зникає.
В останній день свого життя О.Пелих пішла на прийом до Зоряни Яцкевич, завідувачки денного терапевтичного стаціонару К4МКЛ. Лікарка погодилася з діагнозом ВСД, призначила лікування й відпустила. Повернувшись додому, дівчина померла. Медики «швидкої» зафіксували смерть ще до їх приїзду. Викликали міліцію. Перевірку за обставинами смерті взялися провести слідчі Галицького райвідділу. Вони вилучили медичну документацію Ольги Пелих, опитали лікарів. А вже через два дні слідчий Богдан Білий у порушенні кримінальної справи відмовляє.
Складається враження, що захист лікарів побудований на обмані: в одних офіційних документах повідомляють одне, у медичній документації О.Пелих зазначено інше, а говорять - третє.
У медичній картці є запис сімейного лікаря від сьомого лютого - хвора скаржиться на запаморочення та біль за грудиною. А в поясненнях міліції Н.Катураєва вже зазначає, що хвора скаржилася… на дискомфорт за грудиною!
Н.Катураєва у поясненнях міліції вказує, що, ознайомившись із результатами огляду лікарів та ЕКГ, вона поставила діагноз ВСД. Однак, згідно із записами, сімейний лікар спочатку поставила діагноз, а вже після того послала хвору на ЕКГ та до інших лікарів.
Із пояснень Н.Катураєвої дізнаємося, що лікар начебто рекомендувала О.Пелих з’явитися на повторний огляд через три дні. Однак таких записів у картці хворої немає.
А як керівництво оцінює дії підлеглих лікарів? Заступник головного лікаря з лікувальної роботи К4МКЛ Ярослав Чуловський провів службове розслідування. І дійшов висновку, що причина смерті О.Пелих невідома. Хоча судмедекспертом встановлено розрив аневризми висхідної частини аорти.
Дані Я.Чуловського, що хвору направили на рентген грудної клітки, повністю спростовує медична документація. На рентгені медик наполягає не даремно - це один із методів виявлення аневризми. Хоча основним вважається ультразвукове обстеження серця (ЕХО). У даній ситуації - це козир медиків, адже О.Пелих ще 7 лютого було направлено до діагностичного центру. Але там черга. Ользі призначили ЕХО на 24 лютого. Якби лікарі попередили про терміновість, вона б звернулася до приватного центру, де діагностику роблять у день звернення.
Я.Чуловський стверджує, що хворій про це сказали. На підтвердження показує копію направлення з позначкою Cito. Але ж копії у нього не повинно бути, - медичну документацію Ольги вилучили слідчі. На запитання про походження копії направлення Я.Чуловський пояснив - «це є ксерокопії з органів міліції. Оскільки оригінали документів вилучили, я попросив зробити копії…».
Наступного дня автор з’ясував: Я.Чуловський каже неправду. Жодного звернення до міліції від лікарів із проханням надати копії медичних документів не було.
Звідки ж тоді вони? Єдине можливе пояснення - перед вилученням медичної документації з денного терапевтичного стаціонару К4МКЛ лікарі встигли зробити копії. Часу було вдосталь, як і можливостей дописати Сito.
Про те, що справа нечиста, свідчать також інші факти. Н.Катураєва у поясненнях міліції вказує: направлення виписала вона. Однак на ньому стоїть печатка І.Пешко-Подольської. У показаннях слідчим кардіолог зазначила, що пацієнтки Ольги Пелих не пригадує. Мовляв, було багато хворих...
Начальник управління охорони здоров’я м. Львова Володимир Зуб пояснює, що виявити таке захворювання нелегко. «Аневризма - вид патології, який дуже складний для діагностики, - каже Володимир Іванович. - Її симптоматика може бути властива іншим хворобам. А у 24 роки це захворювання трапляється надзвичайно рідко. Сьогодні важко в ретроспективі коментувати цю історію об’єктивно. Розглянемо зазначений випадок на патологоанатомічній конференції і тоді приймемо рішення. Буде звернення від родичів померлої - призначимо ще й службову перевірку. А якщо вийде критична публікація в газеті, головний лікар зобов’язаний перевірити факти й надати мені результат.
Не завжди клінічна картина, що є у пацієнта, збігається з написаним у протоколах, книжках та монографіях. Коли всім підряд із болями у грудях ставити аневризму - будуть тисячі з підозрами. А хто це має верифікувати?».
Натомість у Львівському центрі серцево-судинної хірургії вважають, що починати треба з підозр. «Якщо людина відчуває раптовий сильний біль у грудній клітці, оніміння кінцівки, зниження артеріального тиску, запаморочення, непритомність - треба розглядати ймовірність розшаровуючої аневризми аорти, - наголошує доктор медичних наук Л.Кулик. - Є цілий діагностичний алгоритм при підозрі на таке захворювання - огляд лікаря, вимірювання тиску на всіх чотирьох кінцівках, вислуховування серця, ЕКГ, рентген грудної клітки. Основним є ЕХО.
Але не можна, маючи перелічені симптоми, чекати вдома й думати, що все минеться. Треба зробити всі обстеження. Своєю чергою, лікар повинен подивитися на черговість виконання ЕХО: у плановому порядку чи терміново», - підкреслив Л.Кулик
Тим часом правоохоронці проводили дослідчу перевірку. Дії міліціонерів скидаються на фарс. Молоді слідчі Галицького райвідділу міста Львова відверто кажуть, що не знають, як розслідувати такі справи. Опитали сестру покійної, взяли довідку про смерть і на основі цього через день після кончини відмовили у порушенні кримінальної справи. Правда, медичну документацію хворої вилучили, хоч і наступного дня після смерті, що дало змогу лікарям внести свої корективи.
У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, як і в матеріалах дослідчої перевірки, немає жодного слова про записи в медичних картках хворої. Слідчі не приховують, що їх навіть не вивчали, аргументуючи це відсутністю спеціальних знань у галузі медицини.
Про те, чи встановлюють правоохоронці рівень вини медиків у таких ситуаціях, можна й не запитувати. Адже для цього слідчим потрібні спеціальні знання в галузі медицини. Тому правоохоронці зазвичай звертаються по фаховий висновок до лікарів або відповідної комісії. Але випадки, коли б медики викривали своїх колег, ба більше - звинуватили в лікарській помилці чи халатності, - велика рідкість.
Як довести порушення прав пацієнтів у таких ситуаціях, знає кандидат юридичних наук, президент ВГО «Фундація медичного права та біоетики України» Ірина Сенюта: «Успішні приклади захисту, зокрема судового, що супроводжуються не лише констатацією факту порушення прав пацієнтів, а й відповідною компенсацією моральної і матеріальної шкоди, сьогодні вже є.
Для захисту порушеного права насамперед слід зібрати необхідні докази у справі: витребувати із закладу охорони здоров’я копії медичної документації, звернутись із запитом до бюро судово-медичної експертизи (патанатомічного) про надання висновків щодо причин смерті.
Є дві форми захисту: адміністративна та судова. До першої входять: звернення в управління охорони здоров’я міста чи області зі скаргою на неправомірні, на думку членів сім’ї померлого (законних представників), дії медичних працівників. Заявник має право отримати письмову відповідь, а також довідку за результатами проведеної службової перевірки.
Крім цього, варто звернутися до Головного управління охорони здоров’я з проханням провести контроль якості медичної допомоги, що надана пацієнту.
Судова ж форма захисту - звернення до органів внутрішніх справ та подання цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я. Відповідачем у таких справах є заклад охорони здоров’я, а третьою особою на стороні відповідача - лікар, котрий неналежно надав медичну допомогу.
Як бачимо, законодавство дає можливість пацієнтам і їхнім родичам захищати свої права. Однак у реальному житті це зробити вкрай важко. Хоча за лікарську помилку Ольга заплатила найвищу ціну…