22 жовтня у Києві відбувся перший форум Української федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства (скорочено: Українська федерація охорони здоров’я — УФОЗ). Ця громадська структура, за інформацією її керівництва, створена «за безпосередньої підтримки адміністрації Президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів України з ініціативи 32 всеукраїнських громадських організацій. До складу федерації входить понад 72 громадських об’єднання, багато установ, підприємств медицини, фармації, різних галузей промисловості та сільського господарства. Федерація налічує понад 578 тис. членів». Президент УФОЗ — В.Загородній, заступник держсекретаря Міністерства охорони здоров’я, радник прем’єр-міністра України. Голова ради федерації — А.Руднєв, директор НДІ медико-соціальної реабілітації населення.
Основна мета УФОЗ визначена як «захист і задоволення її законних соціальних, економічних, правових, фахових та інших спільних інтересів, спрямованих на подальший розвиток своєї діяльності, одним (хотілося б, звісно, щоб головним. — Л.П.) із завдань якої є захист і збереження здоров’я громадянського суспільства».
Так склалося, що громадські лікарські організації — а їх у нас, як бачите, досить багато — не впливають на державну політику у сфері охорони здоров’я. Причина цього, здається, не так у тому, що влада «глуха» до голосу громадськості, як у пасивності самих цих організацій. Вони, як правило, нечисленні, і їхнього голосу майже не чути. Більшість нашої медичної еліти в них участі не бере, міцно тримаючись за свої портфелі та крісла. Лікарські товариства й організації за фахами (як, наприклад, асоціації стоматологів, акушерів-гінекологів, кардіологів, терапевтів тощо) зосередили свою діяльність на вузькопрофесійних завданнях і корпоративних інтересах. Загалом же медики роз’єднані, пасивні й озлоблені.
Водночас становище в охороні здоров’я продовжує погіршуватися. Хоч би скільки намагалося нинішнє керівництво галузі видати бажане за дійсне, важко переконати в «поліпшенні здоров’я нації» тих, хто щодня має справу з болем, сльозами і розпачем хворих і при цьому не має ні ліків, ні інших необхідних засобів для надання адекватної медичної допомоги. Про те, що насправді позитивних змін у системі охорони здоров’я останнім часом не відбулося, заявив кілька днів тому з трибуни Верховної Ради голова її профільного комітету М.Поліщук. Його підтримали інші народні депутати. Особливо парадоксальний факт у цій ситуації: тим часом як у проекті бюджету на наступний рік витрати на охорону здоров’я зменшуються, передбачено збільшити фінансування силових структур.
Обговоривши наболіле, делегати форуму ухвалили рішення, яким закріплено співробітництво громадських організацій та органів виконавчої влади з метою подальшого «підвищення економічного потенціалу, якості, ефективності та доступності охорони здоров’я населення України». Пропозиції й ініціативи форуму УФОЗ стосовно розширення прав громадських організацій у галузі охорони здоров’я викладено в шістнадцяти пунктах його рішення. Зокрема передбачається створення незалежних експертних комісій для експертизи результатів проведених тендерних закупівель медикаментів, виробів та товарів медичного призначення «з метою забезпечення прозорості використання коштів в охороні здоров’я». На громадських засадах передбачається створити систему захисту прав споживачів медичних послуг, а також систему захисту прав медиків, вимушених працювати в умовах «невідповідності законодавчої бази існуючій в охороні здоров’я України економічній ситуації». УФОЗ має намір активізувати зусилля з розробки рекомендацій, спрямованих на «оптимізацію процесів реформування системи охорони здоров’я», створити спостережні ради федерації та систему громадського контролю за діяльністю установ і підприємств охорони здоров’я усіх форм власності. Загалом, як підкреслювали багато учасників форуму, у перспективі громадські організації мають вести «першу скрипку» у визначенні стратегії охорони здоров’я в державі.
Учасників форуму громадських організацій привітав (письмово) Президент України. У його роботі брав участь і виступив із короткою, але, слід наголосити, змістовною промовою прем’єр-міністр А.Кінах.
Отже, заявила про себе нова громадська структура. Відверто кажучи, інколи важко було позбутися нав’язливої думки, що все це я вже чула і бачила, тільки дещо в іншому виконанні. І, як з’ясувалося, у своїх спостереженнях я не помилилася. Не раз із трибуни згадали про сумну долю так званої громадської ініціативи за здорову націю «Пульс України», під егідою якої 1 жовтня 1999 року відбувся I Всеукраїнський з’їзд медичних працівників. Згадайте, напередодні якої «історичної» події це відбувалося? Можна лише припускати, кому і навіщо сьогодні знадобилося реанімувати цю ідею у вигляді начебто громадського об’єднання. Як зазначив один із промовців на форумі УФОЗ, «хотілося б, щоб наше зібрання не спіткала доля подібного зібрання під назвою «Пульс України». Інший доповідач висловився ще прозоріше, зауваживши, що «Пульс…» бився доти, доки був потрібен адмінресурсу. Медиків тоді просто цинічно використали у своїх політичних цілях. Чи дозволять вони зробити це ще раз?