Ніхто не знає, скільки людей, які захищають Україну на сході, було вбито і поранено за час проведення АТО. Статистика, якою оперують чиновники, далека від істини. Причин багато, як об'єктивних, так і суб'єктивних - дуже важко відмовитися від звички писати цифри, яких чекають нагорі. Якщо називати справжню кількість жертв цієї війни, можливо, вдасться "вибити" більше коштів, необхідних для порятунку та лікування поранених. Водночас цифри, наближені до реальних, обов'язково викличуть запитання - чому такі великі втрати? Хто за це має відповідати?
За офіційними даними, за час АТО загинули 864 бійці, а 3215 дістали поранення.
Медична служба Міністерства оборони на початку тижня повідомила, що вже вилікувано 2517 військовослужбовців. На лікуванні перебуває ще близько 880 військових. (Перемир'я триває, сподіваємось, ситуація не буде різко змінюватися.)
Однак на засіданні вченої ради Міністерства охорони здоров'я військове відомство озвучило інші цифри - на лікуванні перебуває 1100 військовослужбовців.
Коли починаєш допитуватися - скільки насправді поранених і яка саме медична допомога їм потрібна, чиновники роздратовано відповідають: а яка різниця, коли цифри міняються щодня і навіть щогодини?!
Комусь - ніякої. А для когось ота загублена одиниця в графі поранених - це рідний син, онук чи брат, турботливий батько для малих дітей, коханий чоловік, надійний друг. Людина, яка захищає Україну. Людина, якій Україна зобов'язана допомогти у скрутну для неї хвилину.
Медична допомога на війні починається з індивідуальних аптечок. Належних і в потрібній кількості їх допіру не було у наших бійців, про що ми писали два місяці тому ("Зобов'язані вижити", DT.UA, № 26, 2014 р.), сподіваючись на оперативне реагування урядовців, від яких залежить вирішення цієї проблеми. Вирішили? Як і обіцяли! На сьогодні, як повідомили у МОЗ, вперше в Україні зареєстровано аж чотири типи аптечок для надання медичної допомоги військовим.
Яку з них вибрати? Фахівці військової медицини радять узяти за зразок ту, що відповідає стандартам НАТО, - вона пройшла випробування часом і довела свою ефективність. У Міноборони вважають, що це занадто дорого для українців. Американська аптечка, виготовлена за стандартами НАТО, коштує приблизно 100 доларів, якщо ж її виготовлятимуть в Україні, це обійдеться майже вдвічі дешевше - близько 700 гривень. Але й це для нашої оборони - захмарна ціна. За даними військово-медичного департаменту МО, на такі аптечки доведеться витратити майже 170 млн гривень, що перевищує бюджет, який виділяється на лікування поранених.
На думку експертів, назріла необхідність змінювати стратегію і тактику надання медичної допомоги пораненим у зоні АТО. Сотні бійців з ураженнями легкої та середньої важкості, дякувати богу та самовідданості медиків, уже знову в строю. А скільки відважних молодих чоловіків прикуті до лікарняних ліжок через тяжкі вогнепальні поранення? Прогнози невтішні. Багато так і залишаться неповносправними, і що для них особливо нестерпно - будуть не опорою, не годувальниками своїх родин, а інвалідами, яким потрібен постійний догляд і піклування. Гірка правда. Але її пора озвучувати, бо замовчування призведе до ще більших проблем.
Відомий лікар-невропатолог Володимир Берсенєв, який знається на проблемах болю, коментуючи ситуацію, привернув увагу до бійців з пораненнями нижніх кінцівок - снайперська куля не лише розбиває кістку, але й руйнує сідничний нерв. Такий пацієнт, навіть якщо кістку вдається скласти і вона зростеться, все життя страждатиме від нестерпного болю, що спричиняє уражений нерв. За словами професора, воєнний досвід зарубіжних країн свідчить про надзвичайну гостроту цієї медичної проблеми - якщо немає адекватної допомоги, це часто закінчується суїцидом, таких випадків зафіксовано немало.
Адекватна медична допомога - це те, чого потребують не лише тисячі військовослужбовців і добровольців, а й десятки тисяч мирного населення, на чию долю випали обстріли і вибухи, смерть рідних і знайомих, життя у підвалах, втрата власного житла і перспектив на майбутнє. Чи здатна держава ефективно їм допомагати?
-Так! - рапортують чиновники різних відомств. І мало не щодня публічно (на брифінгах і прес-конференціях) заявляють, що поранені бійці мають усе потрібне для лікування, а мирне населення вже отримує необхідну медичну допомогу у лікарнях, які працюють на визволених територіях. Ви, мабуть, теж помітили, що ніхто з них жодного разу не сказав про дефіцит медикаментів і хірургічних матеріалів, не просив допомоги. Всю цю роботу взяли на себе волонтери та просто небайдужі люди, які збирають і відправляють до зони АТО і госпіталів тонни ліків, перев'язувальних матеріалів, антисептиків, засобів особистої гігієни, милиці, інвалідні візки різних модифікацій тощо. Не забуваючи про бронежилети, каски, одяг, взуття, продукти харчування та воду.
Війна на Донбасі вплинула на всі сфери життя країни, наче під мікроскопом показала проблеми, які ігнорувалися у мирний час. Понад двадцять років наша система охорони здоров'я доношує старий, останнім часом добряче заплямований халат, що залишився з часів системи Семашка. Змінилося, здається, 18 міністрів, кожен з яких обіцяв провести реформу, підняти галузь до європейського рівня і запровадити страхову медицину. І знову Мінздоров'я закликає всіх громадян до активного обговорення світлого майбутнього, яке чекає на вітчизняну систему охорони здоров'я.
На думку чиновників, найактуальнішим у воєнний час є обговорення "Концепції побудови національної системи охорони здоров'я" (далі - концепція) - для чого й зібрали засідання вченої медичної ради МОЗ. Мабуть, щоб підкреслити "вченість" засідання, запланували також розглянути наукове обґрунтування принципів медичного забезпечення бойових дій та антитерористичних операцій. На думку фахівців, із першим пунктом блискуче впорався Микола Іванович Пирогов, портрети якого висять у кожному медичному університеті. Та чиновникам, звісно, видніше, від чого насправді залежить забезпечення АТО - від наукового обгрунтування, чи від діяльності Збройних сил і Національної гвардії, державного фінансування, вчасних поставок зброї, техніки, екіпірування, аптечок, броньованих "швидких", польових госпіталів і т.д.
Думки про концепцію доводилося чути різні, а щоб сформувати власну, варто було подивитися презентацію, яку провів начальник управління реформ охорони здоров'я МОЗ Костянтин Надутий.Коли він почав говорити: "Сьогодні особливий день - минає дев'ять…" - присутні в залі, не дослухавши, приготувалися встати, щоб вшанувати хвилиною мовчання сотні людей, які загинули в Іловайському котлі. Подумали, що йдеться про дев'ять поминальних днів, а виявилося, начальник управління поділився своєю радістю - виповнилося 9 років його роботи в МОЗ. І весь цей час, ясна річ, було витрачено підготовку реформ у медицині.
Останню з них, яку протягом двох років запроваджували у пілотних регіонах, саме К.Надутий постійно пропагував і розтлумачував на конференціях і круглих столах. Сьогодні від реформи, яка вийшла із надр адміністрації колишнього президента, МОЗ активно відхрещується, а щоб довести свою непричетність, навіть "невістку" знайшли - звинувачують учених у тому, що вони підтримували реформу, яку проводила злочинна влада.
В Академії медичних наук стверджують, що міністерства вже давно не звертаються за науковим супроводом програм та проектів до вчених - у кращому разі їх запрошують на презентацію, а не тоді, коли потрібні пропозиції науковців. Так було під час підготовки медичної реформи, яку проводила попередня влада, повторилося і при розробці концепції. Ніхто не взяв до уваги висновки і пропозиції вчених, що стосувалися охорони здоров'я, які вони подавали під час підготовки проекту нового трудового кодексу. (Науковці, зокрема, виступали проти 12-годинного робочого дня.)
Коли придивляєшся до концепції ближче - впізнаєш знайомі риси реформи, яку нав'язували у Києві, Донецькій, Дніпропетровській та Вінницькій областях. Знову первинна ланка і сімейна медицина, автономність лікувальних закладів і погрози скоротити ліжковий фонд. Окрім того, ще будуть поліпшувати, зміцнювати, покращувати і збільшувати тривалість життя українців небаченими донині темпами.
На думку начальника управління реформ, концепція дає відповіді на п'ять важливих запитань: Чи не краще просто повернутися назад? Що реально гарантує 49 стаття Конституції? Чи варто зберегти усі лікарні попри все? Чи достатньо лише збільшити обсяги фінансування? Як сприяти синергії органів влади усіх рівнів, громад та спільноти у розвитку системи охорони здоров'я?
Концепція побудови нової національної системи охорони здоров'я, безперечно, документ важливий і значимий. Особливо для тих, хто її писав. Бо решта громадян - і медики, і пацієнти - не знаходять там відповідей на питання, які хвилюють їх, а не чиновників. У нашій країні майже півроку тривають військові дії - медична допомога потрібна не лише тисячам поранених військовослужбовців і добровольців, але й десяткам тисяч жителів тих міст, які були окуповані бойовиками, і сотням тисяч переселенців, що змушені були покинути рідні домівки. Особлива і довготривала допомога потрібна дітям, які пройшли через те пекло. Як система охорони здоров'я повинна реагувати на виклики, спровоковані неоголошеною війною? Чи витримає вона величезний потік пацієнтів, яким медична допомога потрібна невідкладно та ще й одночасно? Сьогодні якось справляється. А через місяць? Через рік або п'ять?
Медицина - вся на нервах... Вона працює в екстремальних умовах - з'явилася величезна кількість особливих пацієнтів, яких вона раніше не зустрічала і не обслуговувала. Де про це у концепції нової національної системи охорони здоров'я? До афганців і чорнобильців додалися учасники бойових дій АТО, колишні полонені, переселенці, люди, які пережили руйнування рідних міст і власних доль. Сотні тисяч людей зубожіли до краю, вони не мають коштів на лікування - хоч би вистачило на хліб та дах над головою. Досвід зарубіжних країн свідчить, що більш як половина з них потребують психологічної та психіатричної допомоги. Поранені бійці теж у зоні ризику - їх лікування та реабілітація можуть розтягтися на роки. Хто й як їм допоможе?
"Національна академія медичних наук виступила з пропозицією створити єдиний медичний простір, щоб з максимальною ефективністю використовувати потенціал високоспеціалізованих клінік, - розповідає віце-президент НАМН, член вченої ради МОЗ Віталій Цимбалюк. - Ця ідея була озвучена на парламентських слуханнях, присвячених науці, ще раніше ми подавали свої пропозиції і в МОЗ, і в профільний комітет парламенту. Необхідно об'єднати зусилля, адже в інститутах НАМН уміють робити надзвичайно складні операції. Майже рік ми б'ємося над створенням єдиного медичного простору для пацієнтів із серцево-судинними патологіями - передусім це стосується інфарктів, інсультів, ішемічної хвороби серця.
Сьогодні дуже гостро стоїть проблема лікування та реабілітації поранених бійців та мирного населення, яке проживає в зоні АТО. Клініки АМН мають понад 3 600 ліжок, які можна використовувати не лише для лікування, але й для ранньої реабілітації після хірургічних втручань.
- Що означає єдиний медичний простір?
- У госпіталі поранених бійців прооперували, підлікували і виписують, а на їх місце із зони АТО вже везуть інших. На цьому ланцюжок медичної допомоги розривається.
Хлопці отримують у госпіталях необхідну допомогу, але не знають, що їм робити із наслідками від поранень та контузій. А проблем багато - рубцеві процеси, епілептичні синдроми, різні варіанти енцефалопатій, порушення пам'яті та інтелекту, ушкодження периферичних нервів, порушення функцій тазових органів тощо. Цим слід займатися на ранньому етапі реабілітації в спеціалізованих клініках Академії медичних наук. А другий етап можна буде організувати на базі санаторіїв у Хмільнику, Карпатах та в Одесі.
Я консультую пацієнтів у військовому госпіталі, серед них є такі, у кого поранення кінцівок зажили, але функції не відновилися через ушкодження нервів. Ми їх забираємо до клініки відновної нейрохірургії (Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова) і оперуємо.
Раніше військові госпіталі трималися відокремлено, зараз співпраця пішла краще. Знадобився певний час, аби військові медики усвідомили, що не всіх поранених можна вилікувати в госпіталі, якщо потрібна допомога вузьких спеціалістів - їх треба знайти і передати їм пацієнтів.
Після надання першої медичної допомоги при ушкодженні головного або спинного мозку, пораненого слід везти не до госпіталю, а негайно відправляти в спеціалізований нейрохірургічний стаціонар. Зрозумійте, це не пропозиція, а досвід, який здобули американці ще під час корейської війни. Така стратегія і тактика допомогли їм урятували багато бійців.
Для успішної операції потрібна сучасна діагностика - МРТ, КТ , які є у спеціалізованих медичних закладах. Потрібні досвідчені кадри - не лише нейрохірурги, але й бригади медсестер, які забезпечують реанімаційну та інтенсивну допомогу, знають і вміють виходжувати таких хворих. У нас є мікроскопи, спеціальний інструментарій, спеціальні голки і шовний матеріал, а головне - кваліфікація і досвід лікарів, що надзвичайно важливо.
- Чи можна допомогти пораненому в ногу, у якого ушкоджено сідничний нерв?
- Під час операції нерв зшивають і він поступово відновлюється - 1 міліметр за добу. Багато залежить від кровообігу та стану тканин, які зачепила куля. Її кінетична енергія така, що, попадаючи в стегно, у більшості випадків (60–70%) вона розриває артерію і дуже ушкоджує тканини. Багато хлопців гине від кровотечі. Стегнова артерія має великий діаметр, тому вже за 25–30 секунд відбувається велика втрата крові. Є всього півхвилини, щоб накласти джгут при такому пораненні. Не встигнуть - не врятують.
Сідничний нерв має ту особливість, що складається з великої кількості вегетативних волокон. У ділянці ушкодження так пече, що пацієнти постійно прикладають мокрий холодний рушник, на тому місці утворюються болючі виразки. Це дуже важкий синдром. Поранених, які втратили ногу, мучать фантомні болі - ноги немає, а йому здається, що нестерпно болять пальці. Не всі пацієнти таке витримують, вони закінчують життя самогубством. На превеликий жаль, не всі знають, що медицина може їм допомогти. Ми маємо комплекс хірургічних маніпуляцій для боротьби з цією патологією, в нашій клініці проліковано майже дві тисячі таких пацієнтів.
- А скільки прийняли із зони АТО?
- Лише останнім часом пролікували більш як 20 поранених бійців.
А від початку АТО в інституті нейрохірургії прийняли понад 300 пацієнтів, серед яких були і бійці, і мирне населення.
- Нещодавно молода родина розповіла про те, з якими труднощами вони вирвалися з Донецька. Після пережитого вагітна Тетяна вже не сподівалася доносити і народити здорову дитину. Вона бачила, як її сусідка народила в підвалі, де вони рятувалися від вибухів, мама вижила, а дитина - ні.
В Інституті педіатрії, акушерства та гінекології їх прийняли відразу, без бюрократичних процедур, надавали медичну допомогу аж доки народилася доношена здорова дівчинка. Таких випадків чимало.
- За п'ять останніх місяців академічні інститути прийняли на лікування майже 13 тисяч пацієнтів із Донецької та Луганської областей. Багато звернень було до одеського Інституту очних хвороб, Інституту ендокринної патології, Інституту ортопедії та інших.
Фахівці Інституту імені Шалімова врятували заступника командира батальйону "Айдар", у якого було тяжке поранення черевної порожнини з ураженням печінки та діафрагми. Такі складні операції проводяться досить часто.
Коли у квітні почалися події на Донбасі, ми, щоб підтримати українську армію, вирішили зібрати так званий академічний мільйон. Кошти збирали по-різному - одні переказували одноденний заробіток, інші - наукову стипендію, яку отримують за вчені звання, і т.д. Разом уже зібрали майже 800 тисяч гривень. Але процес не припиняється. Співробітники Національного центру радіаційної медицини власним коштом придбали для бійців Національної гвардії 20 сучасних захисних комплектів - це бронежилети 5 класу і кевларові каски ізраїльського виробництва, а також тепловізор (виготовлений в США) та снайперські гвинтівки. Інститут ім. Шалімова передав для лікування поранених бійців велику партію ліків, зокрема найсучасніші антибіотики.
- Україна не має воєнної медичної доктрини. Кажуть, її доручили розробляти фахівцям медичної академії?
- Це правда. АМН разом із медичними службами силових структур підготували воєнну медичну доктрину, яка здобула підтримку на всіх рівнях. Чекаємо рішення президента України, який має право її затвердити або відхилити.