Проблема медичних помилок, хоч як це прикро, — досить поширене явище, і багато людей знайомі з нею не з розмов. Відповідно до досліджень, приблизно 3—4% хворих, які лікуються в стаціонарі, одержували неправильні призначення, лікарські дози або лікування загалом. На думку експертів, такі помилки призводять до смерті одного з десяти хворих.
Нові дослідження в цій сфері зосереджені на проблемі, що досі ігнорувалася. Мова йде про помилки, що не можуть бути встановлені в лікарні, проте їхні наслідки виявляються в пацієнта після виписки вже в домашніх умовах. Аналізуючи результати цих досліджень, експерти дійшли висновку: саме процес переведення хворого із стаціонару додому може стати першопричиною виникнення таких проблем.
Працівники Гарвардського медичного коледжу й Університету Оттави опублікували в лютневому номері журналу Annals of Internal Medicine такі дані: приблизно 20% із 400 пацієнтів, виписаних із лікарні (її назва не повідомляється), стали жертвами вищезгаданих «побічних ефектів». Це результат саме неправильного догляду, а не наслідки захворювання. Хоча жоден із 76 постраждалих не помер, проте 30% стали тимчасово непрацездатними, а двоє залишилися інвалідами на все життя — у результаті післяопераційної інфекції, виявленої не в лікарні. Висновок дослідників: 2/3 цих інцидентів можна було б уникнути або принаймні мінімізувати їхні наслідки, якби контакти лікарів і їхніх пацієнтів були тіснішими.
Як зазначають експерти, пацієнта, як правило, виписують із лікарні за принципом «що швидше, то краще». Дуже рідкісні випадки, коли лікар або медсестра дзвонять хворому, щоб дізнатися, як він поживає після виписки. Дефіцит бюджету серйозно ускладнює організацію візитів патронажної медсестри до пацієнта в найближчий після виписки час, адже саме тоді виявляється багато проблем.
Проте існує й інший бік медалі. Наприклад, коли пацієнт виписується з лікарні, він найчастіше не дуже добре інформований про те, що йому потрібно робити. Адже рецепти нерідко йому неясні, написані «мовою», незрозумілою простому обивателю. Вельми часто людина, відчувши, що щось негаразд, не знає, кому і куди дзвонити. Багато пацієнтів, особливо похилого віку, неохоче звертаються до «докучливих» докторів із їхніми нескінченними питаннями, інші зізнаються, що просто бояться видатися іпохондриками.
Словом, відсоток лікарських помилок досить високий. Проте Бейтс і його колеги зазначають, що реальні масштаби явища набагато більші, ніж виявлені 20%.