В інтерв’ю DT.UA (№ 27, 2011 р.) міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко стверджує, що в Україні є величезний дефіцит медичних кадрів. Раніше він називав навіть конкретну цифру зазначеного дефіциту - мінімум 50 тисяч лікарів (щоправда, не уточнив, яких спеціальностей). Проте офіційні статистичні дані не підтверджують інформацію міністра.
Як свідчать дані «Статистичного щорічника України» за 2009 рік (див. табл.), кількість лікарів за роки незалежності України практично залишалася незмінною, а з урахуванням зменшення кількості населення забезпеченість кадрами лікарів навіть поліпшилася - з 44 чол. до 49 чол. на 10 тис. населення. При цьому слід уточнити, що у 2009 році зазначена кількість лікарів (225 тис.) не охоплює стоматологів.
Для порівняння наведемо відповідні дані стосовно деяких країн. За даними «Доповіді про розвиток людини» (2010, ПРООН), кількість лікарів, включно з практикуючими лікарями загального профілю та спеціалістами, (на 10 тис. населення) у США у 2000-2009 роках становила 27 чол., Канаді - 19, Німеччині - 35, Японії - 21, Франції - 37, Іспанії - 38, Італії - 37, Великій Британії - 21, Польщі - 20. Задля справедливості відзначимо, що, за даними цього ж джерела, кількість лікарів на 10 тис. населення в Україні становила 31 чол., але є підстави вважати, що показники Держкомстату все-таки більше відповідають реаліям.
Наведемо також дані щодо плинності кадрів у галузі «Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги». За період 2003-2009 роки рівень прийому на роботу та вибуття у цій галузі становив у середньому 14,4 і 14,6%, відповідно, що значно нижче від показників у цілому по Україні - 26,9 і 29,9%, при цьому чітко простежуються тенденції до зменшення плинності кадрів у галузі.
Доповнимо характеристику ситуації з кадрами лікарів в Україні показниками обсягів їх підготовки. Чисельність студентів, які завершили навчання у 2009 році за напрямом підготовки «Медицина», становила 7,6 тис. чол., зокрема за рахунок державного бюджету - 4,0 тис. чол. (Статистичний бюлетень Держкомстату «Основні показники діяльності ВНЗ України на початок 2009/10 навчального року»). Зазначена загальна чисельність підготовки кадрів лікарів практично перебуває на рівні обсягів підготовки лікарів в Україні за радянських часів.
На наш погляд, міністр став жертвою інформації, яку працівники МОЗ підготували некваліфіковано, на основі застарілої методики визначення потреби на основі даних заповнення штатних розписів закладів охорони здоров’я. Річ у тому, що зазначені штатні розписи формуються на основі кількості лікарняних ліжок. Проте, як відомо, кількість лікарняних ліжок в Україні, попри їх зменшення за роки незалежності майже вдвічі (на
10 тис. населення), ще значно перевищує відповідні показники розвинених країн, тобто штати свідомо роздуті, аби була можливість працювати більше, ніж на одну ставку.
Насамкінець хочемо зазначити, що кількість лікарів в Україні не слід зараховувати до серйозних проблем системи охорони здоров’я. Значно важливішими є проблеми якості їх підготовки, організації роботи. Про це переконливо свідчить той факт, що в Україні, попри більшу кількість лікарів та лікарняних ліжок, показники смертності практично всіх категорій населення у рази (!) перевищують аналогічні показники зазначених розвинених країн.