Здавалося б, якими новинками можна поповнити те, що вже відомо про ДЦП? Хіба поспівчувати одній із мам, жительці Київської області, яку запевняли щодо перспектив лікування її дитини такими словами: «Погіршення, погіршення і погіршення...» Проте результати клініки лікаря Берсенєва наочно переконують: у дітей із таким діагнозом можливе поліпшення.
— Володимире Андрійовичу, чи багато нині дітей із ДЦП?
— Чіткої відповіді на ваше запитання немає. В СРСР їх було понад 1,5 млн. На сьогодні в Україні близько 200 тисяч дітей-інвалідів з неврологічних захворювань. Однак є й інша статистика: 1993 року патологічних пологів в Україні було 63,3, 1997-го — 68,1, ще через чотири роки — 71,1%. Є дані, що в окремих містах України кількість патологічних пологів зросла до 90%. Стан справ із ДЦП погіршується. Попри те, що в цілому медобслуговування поліпшується.
— У чому ж річ?
— У формулі: «Поганий плід погано народжується». На думку експертів ВООЗ, стан здоров’я людини лише на 10% залежить від медицини. Решта залежить від соціальних чинників, екології та способу життя людини. Причину ДЦП слід шукати на ранніх етапах вагітності. А тяжкі пологи (патологія) — лише привід до розвитку хвороби. Візьмімо інформаційний лист Головного управління охорони материнства та дитинства Мінздоров’я колишнього СРСР, у якому чиновники проаналізували діяльність одного з акушерських стаціонарів. У результаті так званого головного виду пологів з’явилося на світ 338 дітей, у 113 з них виявлено ознаки ураження головного або спинного мозку. 76 народилось «тазовим» способом, у 35 з них — ознаки неврологічної патології. 86 дітей з’явилося на світ з допомогою кесаревого розтину, у 27 з них патологія головного і спинного мозку. Відтоді ситуація не змінилася.
— Доводилося чути запитання мам: «Я народжувала «кесаревим», чому в моєї дитини уражена нервова система?»
— Я запитую: операція була плановою чи позаплановою? Як правило, з’ясовується, що пологи вже розпочалися і стресова ситуація для маляти вже виникла. Звернімося до анатомії й подивімося, як живиться мозок. У голову входять, якщо вдатись до термінів енергопостачання, чотири магістральних стовбури, що забезпечують кровообіг мозку. Сонні артерії нам добре відомі, вони живлять півкулі мозку. Однак у шийному відділі хребетного стовпа прямо через поперечні відростки хребців проходять хребетні артерії, що живлять стовбур мозку. У ньому локалізовані базові функції організму, які мають працювати безперебійно: серцебиття, дихання, ковтання, жування, зір, слух тощо. Під час пологів, коли тонус матки збільшується, але дитина все не з’являється, відбувається перерозгинання (чи згинання) шийного відділу хребта (де поки що самі хрящики) і хребетні артерії на певний час закриваються. Це призводить до гіпоксії — припинення надходження кисню у стовбур мозку. Якщо це триває понад три хвилини, то в стовбурі мозку виникають ішемічні інсульти (інфаркти).
Другий принциповий момент. Там, де закінчується голова й починається хребет, усередині хребетного стовпа проходить спинний мозок. Спробуймо уявити, що це за структура. Звернімося до товщини зорового нерва людини — єдиного, в якому підрахували кількість волокон — 1 млн. 50 тисяч. Скільки волокон у спинному мозку, ніхто не знає. І ось у момент пологів через перерозгинання шиї, крім того, що затискаються хребетні артерії, травмується спинний мозок. Це скидається на травму спинного мозку в дорослих при переломі хребта.
Досвід роботи підказує, що у хворих на ДЦП частіше страждає спинний мозок, а не головний. Однак лікувальні заходи спрямовуються на відновлення функцій головного мозку, а про спинний забувають.
— Дитина народилася. Зовні все гаразд, небезпека минула?
— Як правило, перші прояви захворювання на ДЦП реєструються в 5—7 місяців, а іноді й після року. Рівень пологових травм буває різний. Якщо дитина погано ходить, розмовляє, у неї косоокість — це, як правило, наслідки перенесених інсультів. Особливості ДЦП такі, що маса неврологічних синдромів, які виникають унаслідок травм при пологах, до двох із половиною-трьох років ніби самі собою переходять у стійкий патологічний стан, що його знаменитий Фрейд назвав терміном дитячий церебральний параліч.
— Чи давно відомі людям такі хвороби?
— Такі діти народжувалися завжди. У стародавній Спарті кволих немовлят кидали в провалля, а ці хвороби все одно залишилися. Більшість новонароджених отримують серйозні травми під час пологів, проте в багатьох дітей це не проявляється. Річ у тім, що коли дитина має народитися, вона посилає сигнал матері, організм якої виробляє своєрідний природний наркоз. Та й регенераційна спроможність нервової системи настільки виражена, що найчастіше в дітей неврологічна симптоматика зникає в перший тиждень життя.
— Нині стан справ із діагностикою поліпшився, є можливість завдяки магніторезонансній томографії обстежити хвору дитину. Що ж відбувається у неї «всередині»?
— Найчастіше зміни торкаються лікворної системи мозку. Ліквор — це внутрішнє середовище нервової системи. Лікворну систему вперше намалював Леонардо да Вінчі. Усередині головного мозку в людини є два шлуночки, обсягом приблизно з мізинець. У судинних сплетіннях цих шлуночків виділяється рідина, яка потрапляє в простір між мозком і оболонками мозку (головного та спинного). Мозок перебуває ніби у водяній подушці. Якби не ця рідина, будь-який удар по голові призводив би до смерті. У дорослої людини такої рідини близько однієї склянки — 170—180 мілілітрів, а протягом доби виділяється близько літра. Всі продукти обміну речовин мозку виходять через неї, тобто вона (лікворна система) виконує роль каналізаційної системи. А тепер уявіть, що може статися з будинком, якщо в ньому несправна каналізація. Ті ж самі проблеми виникають у мозку, якщо лікворна система порушена. Через погане всмоктування рідини в ній зростає тиск, мозок стискається зсередини й зовні одночасно. Як наслідок — «розколюється» голова. Діти навіть не знають відчуття відсутності болю, для них він — звичайне явище, адже їм ні з чим порівнювати. І лише при різкому його посиленні вони починають скаржитися.
Основна проблема ДЦП — передача інформації. Вона здійснюється синапсами. У корі головного мозку — до 20 млрд. нервових клітин. На кожній — від 200 до 400 синапсів. Нервова клітина міститься в голові, її відросток іде по спинному мозку й доходить до поперекового відділу. Величина нервової клітини — близько 30 мікронів, а її відросток у новонародженої дитини може бути 30 см, і ніщо, крім цієї клітини, відростка не живить. Нервова клітина, як у зливальну трубу, має поставляти в цей відросток свої білки. Під час травм ця система уражається. Йдеться не про одну нервову клітину, а про сотні тисяч. У результаті страждає магістральна система зв’язку. Це можна порівняти з ушкодженням системи управління в державі, коли все є, але нічого як слід не працює.
— Чи можна лікувати таких дітей?
— Можна й потрібно. Тому що еволюційно закладається значно більше нейробластів, ніж ми думаємо. Нейробласт — це нервова клітина без відростків, і завдання науки — навчитися вирощувати ці відростки. Так вийшло, що на цю проблему, якою мала б займатися медицина, всі махнули рукою, і на Заході теж. Турбота про таких дітей там дуже серйозна, але в основному соціального спрямування. Методи лікування — пасивні, тобто погані ноги вчать погано ходити. У лікуванні популярні музикотерапія, малювання...
— У нас становище інше?
— Знаходяться ентузіасти, які розробляють і створюють методи адекватного лікувального впливу на тих, хто хворіє на ДЦП. Віддамо належне медикам Донецька, Львова, Трускавця, Одеси, Києва, де впроваджують нові методики, які необхідно застосовувати у певній поєднуваності та послідовності. І головну роль мають відігравати ліки, що відновлюють діяльність нервових клітин. У світі виробляється чверть мільйона найменувань ліків. Та лише кілька препаратів здатні відновлювати нервові клітини.
— Чи є вони в Україні?
— У вільному продажу є лише церебролізин. Важко зрозуміти, чому наша держава не закуповує ліки, дуже потрібні людям, тим паче дітям.
— Річ лише у ліках?
— У Києві впродовж тривалого часу розроблялася методика метамерного лікувального впливу, яка докорінно змінила ситуацію в галузі регенерації нервової системи. Ця нова методика захищена патентами і впроваджена в 30 медустановах Росії. Впровадження здійснювалося завдяки колишньому головному дитячому неврологові Росії професору Ігорю Арнольдовичу Скворцову. Роботу у сфері ДЦП я розпочав 1988 року в Москві, в Інституті педіатрії та дитячої хірургії. У відділенні перебували діти з мамами з усіх куточків Росії. На жаль, ефект від традиційного лікування був незначний. Нова методика впроваджувалася десять років, за всіма законами науки. Якщо до впровадження метамерних технологій позитивний ефект спостерігався в 19% хворих, то після цього становив 88%. Гадаю, в Україні настав час об’єднати зусилля усіх фахівців, котрі працюють над проблемою ДЦП, і розставити їхні методики у певній послідовності та поєднуваності, оскільки в кожній клініці є свої досягнення. Що ж до напрацювань Інституту проблем болю, яким я керую, то нещодавно вийшла книжка українською мовою «Важке дитинство нервової системи», і я як автор дуже вдячний міністру транспорту України Георгію Кірпі за допомогу у виданні цієї книжки, за державний підхід до проблеми здоров’я молодого покоління.
Майбутні мами повинні знати, що всі хвороби нервової системи закладаються в період від 3 до 11 тижнів вагітності. На жінку діють 300 негативних чинників, що призводять до тяжких пологів. Тому я за впровадження зовсім нового підходу: декретну відпустку потрібно давати не наприкінці вагітності, а на початку — з 3 до 11 тижнів. Жінка має бути звільнена від будь-яких токсичних впливів, емоційних потрясінь, не повинна піднімати важкого. Нині з’явилися дані, що «солодка» їжа в перші тижні вагітності також призводить до порушень у розвитку нервової системи й хребта.
Насамкінець зазначу, що для України, яка розвивається, значно небезпечніші, аніж хвороби нервової системи, люди, котрі не підтримують, понад те — перешкоджають поширенню нових ідей.