Олександр Солженіцин вважав, що позбутися раку йому допомогла губка, точніше, відвар із цього деревного гриба. Однак онкологи не вірять у чудодійні властивості губки та вважають, що письменникові просто поталанило: він потрапив у число щасливчиків — їх, за статистикою, від 0,5 до 1% від усіх хворих, — у котрих пухлина несподівано припиняє розвиток, починає «танути» і, зрештою, цілком зникає. Точного пояснення цього факту ні медики, ні вчені дати не можуть. Вважається, що деякі види пухлин можуть спонтанно регресувати. Також помічено, що найчастіше це трапляється з упевненими в собі людьми, котрі мають легкий, веселий характер і величезну волю до життя.
Утім, відсоток самовилікуваних міг бути дещо більшим, вважає відомий цілитель Юрій Батулін. У своїй книжці «Откровение двоих, победивших рак», написаній разом із своєю колишньою пацієнткою Людмилою Хавіковою, він розповідає, як вдалося подолати важку недугу без хімічних препаратів, операцій і опромінення. «Я не стверджую, — наголошує Юрій Павлович, — що так повинні лікуватися всі. Я лише показую, що можливий і такий шлях».
...14-річна Катруся потрапила в онкоцентр із пухлиною яєчника. Після операції з видалення не тільки правого яєчника, а й двох пухлин у черевній порожнині пройшла два курси хіміотерапії. Після цього самопочуття погіршилося — з’явилася сильна нудота, слабкість, погіршився зір. Катя перестала ходити в школу, замкнулася в собі, не хотіла ні з ким спілкуватися. Йти в онкоцентр на наступний курс «хімії» дівчинка навідріз відмовилася. Довелося звернутися по допомогу до альтернативної медицини. Після першого ж біоенергетичного сеансу Катрусине самопочуття покращилося. «Увесь вечір, — розповідала маленька пацієнтка, — я стрибала й бігала по квартирі, граючись із кошеням. Раніше стрибати не було сил. Через кілька днів із задоволенням пішла в школу». Крім сеансів Юрія Павловича, дівчинка за певною схемою пила настої лікарських трав, приймала інші лікувальні процедури. Місяців через два було проведено комплексне обстеження в діагностичному центрі: рецидивів пухлини не виявлено, стан внутрішніх органів і систем — практично в нормі. Каті виповнилося 18 років і почувається вона цілком здоровою.
На презентації, присвяченій виходу книжки, виступало багато пацієнтів Юрія Батуліна. Одні, як і його співавтор Людмила Хавікова, звернулися до альтернативної медицини після того, як офіційна розписалась у своїй неспроможності й відправила додому помирати. Інші з самого початку віддали перевагу народним методам. Ясна річ, ніхто не стверджує, що методи зцілення без ліків універсальні. Просто в низці випадків вони справді можуть виявитися досить ефективними. До речі, сам Юрій Батулін можливість лікування фармпрепаратами не заперечує.
— Я далекий від думки, що всі повинні лікуватися без ліків. Альтернативне лікування підходить не кожному. Але ліки гасять «пожежу» в тілі, надають екстрену допомогу. А тривале їх вживання може призвести до порушення функції здорових органів, і нерідко організм більше страждає від прийому ліків, ніж від хвороби, з якою вони мають боротися. Якби синтетичні засоби не мали небезпечних побічних ефектів, проблеми не існувало б взагалі. Тож сьогодні перед світовою фармацевтичною промисловістю стоїть питання про виробництво безпечних лікарських засобів, про розумне використання хімічних препаратів. Хоча без них обходиться багато прихильників природних методів оздоровлення. Загалом у кожному живому організмі закладено механізм самовідновлення. Наука цього не заперечує. Але якщо лікар намагається відновити порушені функції органів за допомогою хімічних ліків, то цілитель — природними методами, мобілізацією внутрішніх сил організму хворого. Хто з них ближчий до істини?
Не заперечуючи можливостей самовідновлення в людини, чимало медиків ставлять під сумнів той факт, що саме методами народної медицини вилікувано того чи іншого хворого. Ось як прокоментував історію видужання пацієнтів Юрія Батуліна завідуючий хірургічним відділенням Київського міського онкологічного центру Василь Дроздов:
— Скоріш за все, у таких випадках слід говорити про спонтанне зцілення. Можливо, людині неправильно поставлено діагноз: біль і погане самопочуття доброякісна пухлина також дає. Для точного з’ясування причини необхідний медичний висновок і результати патогістологічного дослідження. Можливо, пухлина й не зникла зовсім, а просто зупинилася на якийсь час у своєму розвитку, неначе законсервувалася. Якби такими методами можна було вилікувати рак, то ними точно скористалися б заможні люди. Приміром, дружина Рейгана чи Горбачова. А загалом нетрадиційна медицина — це бич. До нас приходять хворі після цілителів, котрі стверджували, що пухлина «прорве» й у такий спосіб вийде з організму. І вона справді «прориває» — метастазами. Тоді допомогти хворому вже ніхто не може.
Але й в офіційної медицини можливості не такі й великі. У своїй книжці Юрій Батулін наводить слова представника офіційної науки — російського професора А.Синякова: «Ні радикальна операція, ні променева терапія, ні хіміотерапія, спрямовані безпосередньо на знищення злоякісної пухлини, не можуть ліквідувати схильності організму до розвитку раку. Усе це надпотужне лікування не може захистити організм від появи рецидивів пухлини, більше того — певною мірою сприяє цьому, оскільки різко понижує імунні реакції». Саме тому медики поступово починають звертатися до методів нетрадиційної медицини — поки що, ясна річ, лише як до допоміжних. Рекомендують пацієнтам народні методи очищення організму, індивідуально підібране харчування тощо.
Або, скажімо, психологічний вплив на хворого, до якого так часто вдаються цілителі. Кожен лікар знає, наскільки важливе позитивне налаштування для успіху лікування. «Нерідко результат операції, — розповів хірург однієї зі столичних клінік, — можна передбачити з того, як хворий іде в операційну: із надією чи приречено». А допомогти людині позбутися страху, повірити в те, що все буде добре, мобілізуватися — сьогодні, по суті, нікому. Психотерапевт є далеко не в кожній онкоклініці, та й що він один може зробити з величезною кількістю хворих? А значення психотерапії, як довела група американських учених, далеко не допоміжне. Доповнивши традиційний комплекс лікування онкохворих курсом інтенсивної психотерапії, вони вдвічі збільшили виживання важких пацієнтів, а також значно поліпшили якість їхнього життя.
У біоенергетиці немає нічого таємничого. Ще в 70-ті роки минулого століття бум інтересу до цього явища привернув увагу вчених. Було з’ясовано, що багато цілителів уміють підвищувати температуру своїх рук і використовувати їх як фізіотерапевтичний прилад. Ефективність такого впливу пояснюється наявністю на шкірі людини своєрідної «топографічної карти» внутрішніх органів — зон Захар’їна—Геда, названих іменами лікарів, що їх відкрили. Про невидиме для очей, а часом і приладів, захворювання сигналізує збільшення чи зниження температури певної ділянки шкіри, зміна в цьому місці кровотоку, чутливості й електричного потенціалу. Справжній цілитель уміє зчитувати цю інформацію, а потім використовувати зворотну властивість зон: спроможність сприймати слабкі теплові впливи й трансформувати їх у нервові сигнали, які змінюють функцію внутрішніх органів. «Паси» екстрасенса, таким чином, є нічим іншим, як безконтактним тепловим масажем. Причому цілющим для організму є саме такий прогрів чутливих зон, а не потужніший, як від фізіотерапевтичних приладів.
Вивчаючи феномен екстрасенсів, вчені Інституту радіотехніки й електроніки (Росія) відзначали: головна відмінність екстрасенса від приладу в тому, що перший не прогріває орган, а через зони Захар’їна—Геда посилає йому активуючий сигнал. «Як система, що саморегулюється, — пояснює доктор фізико-математичних наук Едуард Годік, — організм відповідає позитивним зворотним зв’язком саме на слабкі сигнали й негативним — на сильні. Звичайна фізіотерапія, як правило, використовує теплові потоки, які в тисячі разів перевищують поріг чутливості рецепторів. Рецептори, можна сказати, «кричать» при цьому, змушуючи нашу систему терморегуляції боротися з надходженням тепла ззовні. А слабкі сигнали сприймаються як активуючі».
Тобто, нічого таємничого в безконтактному цілительстві, найімовірніше, немає. Це незвичайні, але цілком поясненні з погляду сучасного природознавства здібності. Не виключено, що в такий спосіб можна позитивно впливати й на уражений пухлиною орган, приміром, у початковій стадії або застосовувати цю техніку як підтримуючу терапію після операції. Проте підтвердити чи спростувати припущення можуть лише наукові дослідження. На жаль, сьогодні про них годі й говорити — тільки за лояльне ставлення до біоенергетики вчений може зазнати остракізму.
Головні аргументи супротивників: неможливість застосовувати методику універсально як із боку лікаря (не кожного можна навчити), так і з боку хворого (не кожного вдається зцілити). Але ж те саме можна сказати про будь-який традиційний медичний фах чи метод лікування. Просто за лікарем стоїть сучасна наука, здатна логічно пояснити успіхи та провали. А біоенергетику ніхто серйозно не вивчав, і сам цілитель не завжди знає, чому йому щось вдалося чи не вдалося, кого він справді спроможний вилікувати, а кого краще направити в стаціонар. Адже одному може допомогти тільки операція, іншому досить попити відвар із трав і пройти курс психотерапії, третього врятують сеанси біоенергетика, а четвертого — всі методи в комплексі. Можливо, медицина майбутнього використовуватиме ці методи на рівних. А сьогодні головне — здолати упередження та спробувати розібратися в суті явища.