Проблема наркоманії в нашій країні надзвичайно гостра. Рівень поширення ін’єкційних наркотиків, зокрема серед підлітків та молоді, стрімко зростає, що збільшує загрозу ВІЛ/СНІДу, гепатиту С, а також інфекцій, котрі передаються статевим шляхом.
Найбільша кількість наркозалежних у Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. За даними Мінздорову, поширеність вживання наркотиків вища на півдні й сході і нижча — на заході країни. Споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН) нині є основною групою, що визначає поширення ВІЛ/СНІДу в Україні. Протягом низки років серед наркоспоживачів в Одесі рівень поширеності становить понад 55%, у Донецьку — понад 40%.
Серед споживачів ін’єкційних наркотиків (так «політкоректно» соціологи та психологи радять називати цих хворих людей, яких ми звикли називати наркоманами) питома вага молодих людей віком до 24 років становить від 42 до 58%.
Три жертви одного уколу
Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка з участю Дослідницького навчального центру «DV8» та Інституту з питань дослідження наркотичної залежності (Нідерланди) і за сприяння представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ЮНЕЙДС провів соціологічне дослідження з метою виявити причини і шляхи втягування молоді в ін’єкційне споживання наркотиків у чотирьох містах України. Цільовими групами дослідження стали молоді споживачі ін’єкційних наркотиків віком до 23 років і їхні друзі, які не вживають наркотики ін’єкційно. Самі споживачі залучали до опитування своїх друзів та знайомих. Це дозволило залучити не тільки тих, хто вже відомий медичним працівникам або соціальним службам, а й молодих споживачів-початківців, котрі ще не усвідомлюють, що стають залежними від наркотику й потребуватимуть спеціалізованої допомоги. Залучення до вживання наркотиків відбувається через найближче оточення, друзів, хороших знайомих, сексуальних партнерів. За два-три роки «наркостажу» (нагадаємо, що опитувалася молодь до 23 років включно) кожен зі споживачів наркотиків у середньому «посадив на голку» трьох-чотирьох чоловік. Соціологи роблять висновок, що популяція ін’єкційних споживачів наркотиків щорічно практично подвоюється.
Дослідження проводилися в чотирьох містах України: Києві, Одесі, Павлограді Дніпропетровської області та Полтаві. Всього було опитано 1610 респондентів: 808 молодих ін’єкційних наркоспоживачів та 802 їхніх друзів (із них 476 вживають наркотики неін’єкційним шляхом, а 326 взагалі їх не вживають). Середній вік ін’єкційних наркоспоживачів становить 20 років, їхніх друзів — 19 років. Наймолодшим 12—13 років. У більшості опитаних середня освіта. Кожен десятий наркоспоживач 22—23 років має вищу освіту.
«Нові наркозалежні»
У 80% СІН був досвід вживання неін’єкційних наркотиків до першої ін’єкції. А 87% паралельно з уколами ковтають таблетки і курять «травичку». Коноплі та їх препарати посідають перше місце в рейтингу поширеності, на другому місці — трамадол, на третьому — алкоголь у поєднанні з наркотиками.
10% тих, хто вживає наркотики неін’єкційно, переконані, що колись спробують «уколотися», а ще 34% не заперечують такої можливості в майбутньому.
Перша ін’єкція відбувається переважно в колі знайомих, друзів, разом із сексуальним партнером, і тільки 13% «укололися» самостійно. Середній вік, у якому відбувається ініціація, — 18 років. Наркотики для першої ін’єкції зазвичай отримують від близьких друзів безплатно. Найчастіше це екстракт макової соломки, з неї почали вживати наркотики 60% опитаних, з амфетамінів — 25, з героїну — 5%. «Осміліти» перед уколом допомагають алкоголь та неін’єкційні наркотики. Перша ін’єкція є наслідком не самостійного вибору людини, а її схильності піддаватися впливу й тиску оточення, тому перший укол найчастіше не планується. Планували першу ін’єкцію 40%, другу — 57% «новонавернених» наркоспоживачів. Причому чоловіки зважуються на укол, обміркувавши наслідки, а жінки діють спонтанно і швидше переходять до другої ін’єкції.
До речі, нові, «чисті» шприци використовували для першої ін’єкції всього 66% опитаних.
Друга ін’єкція «новонавернених» СІН свідчить уже про високий інтерес до шприца й затягування в активну наркоманію. 74% опитаних зробили другий укол протягом найближчого часу, причому 7% — через декілька годин, 42 — через кілька днів, 25 — через кілька тижнів, 10% «дозріли» через місяць. Через рік і пізніше звернулися до ін’єкційного наркотика 2% опитаних. Чим молодший «експериментатор», тим більший у нього ризик «втягнутися». Другий укол роблять самостійно вже 21% «нових наркозалежних».
Виявляється, ін’єкційні наркоспоживачі досить активно пропагують «голку» серед своїх друзів — на це вказують 70% СІН і 42% тих, хто наркотиків не вживає.
Часто батьки ін’єкційних наркоспоживачів не знають, що їхні діти наркомани, — у цьому переконані майже чверть опитаних. Приблизно стільки ж опитаних відзначили, що батьки, особливо матері, знають про це. У питущих сім’ях можливість наркозалежності нащадка вища, ніж у непитущих.
Основні джерела матеріального забезпечення молоді, яка приохотилася до недешевого «дурману», — гроші батьків та інших родичів. Ті, хто працює, покладаються на зарплату і випадкові заробітки. Чверть споживачів ін’єкційних наркотиків назвали як можливість роздобути кошти продаж особистих речей. Неповнолітні (12—17 років) жебракують. 26% молодих жінок надають за гроші секс-послуги. 40% час від часу просять грошей у друзів і знайомих, третина не гребує злодійством.
Як повернути заблукалих у соціум?
В Україні для СІН існують профілактичні програми, центри ресоціалізації наркозалежної молоді. Проте серед опитаних ін’єкційних наркоспоживачів тільки 36% знають про якісь програми, що реалізуються в місті їхнього проживання, а вдаються до їхніх послуг 14%. Курс лікування від наркозалежності проходили 74,5% опитаних. Це свідчить про складність поставленого перед суспільством завдання — повернути цих молодих людей у соціум.
— За результатами національного опитування учнівської молоді, серед підлітків віком 15—16 років із неін’єкційними наркотиками знайомі (тобто пробували хоча б один раз) 24%, — каже Ольга Балакірєва, голова правління Українського інституту соціальних досліджень, кандидат соціологічних наук.
Цей показник істотно зріс за останніх кілька років. Ін’єкційні наркотики — це не тільки ризик погіршення здоров’я, а й один із основних чинників поширення епідемії ВІЛ-інфекції в нашій країні. Існує загальна статистика показників зростання кількості наркозалежних, проте в Україні раніше не проводилися дослідження таких пограничних груп ризику, як друзі молодих споживачів ін’єкційних наркотиків, хоча результати досліджень в інших країнах свідчать про те, що тісне «дотикання до ін’єкційної наркокультури» збільшує ризик залучення і подолання бар’єрів.
Ми запропонували дві стратегії профілактики початку (ініціації) саме ін’єкційного споживання наркотиків серед молоді, яка перебуває у групах високого ризику. Одна зі стратегій — робота в групах ризику, серед «експериментаторів» або епізодичних споживачів, які ще не стали залежними. Це методики навчання або інформування «рівний — рівному». Інша стратегія передбачає роботу з самими СІН, залучення їх до роботи у своєму ж середовищі, аби зупинити процес залучення новачків в ін’єкційне споживання. Для цього потрібно адаптувати до наших реалій досвід інших країн.