Сьогодні за витратами на охорону здоров’я (з розрахунку на одного жителя) Україна займає 111-те місце в світі та восьме місце серед країн колишнього Радянського Союзу. Такі дані навів міністр охорони здоров’я Віталій Москаленко на розширеній колегії МОЗ України, що відбулася минулого тижня. За вищезгаданими показниками нас випереджають країни Балтії, Білорусь, Росія, Молдова і навіть Вірменія. Проте за питомими витратами на охорону здоров’я Україна, за даними ВООЗ, знаходиться все ж таки на 60-му місці в світі. Водночас міністр зазначив, що торік, вперше за період незалежності України, охорону здоров’я майже повністю профінансувала держава — на 93%. Схоже, що така тенденція збережеться і надалі. Адже нинішнього року держбюджетом передбачене фінансування галузі в розмірі 5,2 млрд. грн., що на 900 млн. грн. більше, ніж торік.
На колегії, що проходила за участю прем’єр-міністра Віктора Ющенка, йшлося про те, як вивести галузь з глухого кута, в який вона вже тривалий час загнана економічною нестабільністю держави, як зробити медицину доступною для всіх верств населення.
Цілком символічним стало те, що 2001 рік указом Президента оголошено Роком охорони здоров’я населення України. Формується нове бачення проблем цієї галузі як загальнонаціонального пріоритету, розуміння необхідності скоординованої співпраці всіх гілок влади, медиків та широкої громадськості.
Вперше за останні роки за рахунок держбюджету проведено централізовану закупівлю медичної апаратури, обладнання та санітарного транспорту (на суму 18,3 млн. грн.). Це дозволило поставити у лікувальні заклади понад 200 одиниць високотехнологічного медичного обладнання. Пріоритет при цьому було віддано селу та «забрудненим» регіонам.
У 2000 році на 100% задоволено потреби регіонів у онкологічних, протитуберкульозних препаратах та інсулінах. Таку ж політику збережено і в поточному році.
Однак, попри позитивні зрушення, залишається чимало болючих проблем. І не лише для системи охорони здоров’я, але й для всього суспільства. Йдеться передусім про зростання захворюваності на туберкульоз та СНІД. Приміром, лише торік список хворих на туберкульоз поповнили 27 тис. чоловік, зареєстровано близько 6 тис. нових випадків ВІЛ-інфекції. Смертність від туберкульозу за останній рік зросла на 11%. Дається взнаки застаріла матеріально-технічна база медичних закладів, нестача ліків, пільгового забезпечення якими потребує 8 млн. наших співгромадян.
На колегії були визначені стратегічні напрямки охорони здоров’я. Передбачається зробити перший крок у справі обов’язкового медичного страхування принаймні на прикладі Києва і столичної області, приділяти більше уваги сільській медицині, відпрацьовувати модель сімейної медицини, вирішити питання забезпечення хворих вітчизняними ліками.
Через нестачу бюджетного фінансування МОЗ планує розширити мережу недержавних закладів охорони здоров’я і створити ринок медичних послуг. На думку міністра, це дозволить залучити альтернативні джерела фінансування охорони здоров’я. Конкуренція між лікувальними закладами призведе до поліпшення якості медичних послуг, крім того, за словами міністра, буде сприяти легалізації тіньових фінансових потоків у сфері медицини.
Але це плани на майбутнє. А поки що глава уряду Віктор Ющенко пообіцяв медикам, що заробітну платню їм підвищать не з 1 квітня, як це було визначено раніше, а вже з 1 березня. Загалом зарплата медичних працівників зросте на 20—70 відсотків. Більше того, в зазначений термін їм повернуть і всі борги по зарплаті.
Можна лише порадіти за медиків. На їх фоні і так безправні пацієнти тепер виглядають ще більш жалюгідно. Це стосується не лише високого рівня захворюваності і смертності. На сьогодні десята частина наших співгромадян через зубожіння взагалі не має можливості користуватися медичними послугами(!).
Колись, ще до утворення незалежної України, видатний хірург М.Амосов сказав, що у нас немає Міністерства охорони здоров’я, а є міністерство хвороб. На думку прем’єр-міністра, мова йде про дуже актуальну для України проблему. Адже «занадто багато речей є просто успадкованими».
— Та соціально затратна медицина, яка домінувала протягом десятиліть, себе вичерпала. Проблема в тому, як зробити з неї соціально-інвестиційну медицину, — зазначив, зокрема, В.Ющенко. — Ми не мали достойної медицини і не маємо її зараз. Але охорона здоров’я — це найголовніший інститут безпеки нації. Тому нам потрібно думати про те, як зробити цей інститут «боєздатним».
Помилково думати, що кількість грошей може давати якість. Виплата заборгованостей по заробітній платі — не є тією проблемою, навколо якої зараз потрібно «обертатися»... Нині необхідно говорити про глибоку реформу охорони здоров’я. Це на сьогодні є ключовою метою уряду. Тому він пішов на безпрецедентне рішення: практично втричі збільшити фінансування державних програм, які зараз є найболючішими.
Так, у цьому році на придбання інсулінів передбачено 57 млн. грн. (тоді як у 2000 р. — лише 5 млн. грн.). На реалізацію комплексних заходів боротьби з туберкульозом включено витрати на суму 36 млн. грн. Це майже на третину більше, ніж у минулому році.
Проблема номер один для України — імунобіологічні препарати для проведення обов’язкових профілактичних щеплень. На їх закупівлю з державного бюджету передбачено 76,4 млн. грн. (в минулому році на ці потреби було виділено лише 1,7 млн. грн.). Онкопрепаратів буде придбано на 47 млн. гривень. Витрати на кардіостимулятори становитимуть понад 20 млн. грн. Вперше окремим рядком бюджетного фінансування виділено програму трансплантації органів (29 млн. грн.).
Що стосується підвищення заробітної плати працівникам охорони здоров’я, то у бюджеті на 2001 рік передбачено кошти у сумі 540 млн. гривень.
— До такого типу політики, — наголосив прем’єр, — нас підштовхнуло те, що до останнього часу близько 60% затрат на фінансування галузі йшло на заробітну плату, ще 10% — на комунальні послуги для медичних закладів, тільки 10—12% — на закупівлю медпрепаратів. Що ж залишалося на розвиток галузі? Якщо ми будемо стандартно виділяти фінансування, то ніколи не вирішимо проблем охорони здоров’я. — Де-факто медицина у нас платна, — зазначив далі В.Ющенко. — Сьогодні потрібно визнати, що український громадянин платить двічі: один раз через податки (20—40%), вдруге — у лікарні (за медикаменти і т. ін.). Тому тезу про безоплатність медицини я розумію так, що за медичні послуги треба платити раз. Переконаний також, що соціальна ефективність медичної допомоги — це її рівність для різних прошарків населення.
На думку прем’єра, для України, яка знаходиться в центрі Європи, велика ганьба мати такі високі показники захворюваності та смертності. То ж медикам необхідно вирішувати нагальні проблеми галузі якомога скоріше, а не займатися написанням «концепцій і програм до 2050 року».