Клінічна ендоекологія — наука про хвороби людини, викликані забрудненням внутрішнього середовища організму техногенними отрутами.
Якщо раніше несприятливий вплив хімічних речовин поширювався переважно на представників «шкідливих» професій, то особливістю нашого життя є погіршення екологічної ситуації і як наслідок — постійне забруднення внутрішнього середовища організму людини токсичними речовинами. Якщо до цього додати лавиноподібне наростання алкоголізму й неконтрольоване, навіюване рекламою застосування ліків для країн третього світу, то можна дійти висновку, що все населення піддається інтенсивному впливу небезпечних хімікатів. У результаті розвивається ендоекологічна хвороба, викликана одночасним накопиченням безлічі токсичних речовин, які надходять із зовнішнього середовища у відносно невеликих кількостях, і токсичних метаболітів — речовин, які утворюються в організмі під дією набутих токсикантів. У регіоні формуються осередки ендоекологічної хвороби, що нагадують своєрідну епідемію.
Клінічні прояви цієї хвороби різноманітні. На початку захворювання вони виражаються у вигляді загального нездужання, швидкої стомлюваності, млявості, втрати апетиту, людина через силу виконує звичну роботу, наростає дратівливість, часто виникають застуди. Часто ендоекологічна хвороба тривалий час протікає безсимптомно. Саме це і робить її особливо небезпечною, адже ознаки хвороби починають виявлятися тоді, коли організму вже завдано відчутної шкоди.
Хімічний тероризм
Стратегія соціально-економічного розвитку людства була сформульована на конференції ООН з питань довкілля та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро 1992 року. Було підтверджено, що довкілля та соціально-економічний розвиток тісно взаємозалежні. У главі 19 програми конференції «Порядок денний на XXI століття» поставлено завдання підвищення безпеки використання хімічних речовин, а як одне з основних завдань визначено припинення або заборону застосування хімікатів підвищеної небезпеки, що вирізняються токсичністю, стійкістю, здатністю до накопичення, а також речовин, використання яких неможливо належним чином контролювати.
На 3-й сесії Міжурядового форуму з хімічної безпеки у жовтні 2000 р. затверджено заходи, в яких оцінка ризику та захист здоров’я населення і довкілля є пріоритетними для всіх країн. Відзначено необхідність подання допомоги ще 30 країнам щодо створення центрів клінічної ендоекології, а також переоснащення вже діючих центрів у 70 країнах світу. Всі вони повинні мати у своєму розпорядженні належне клінічне й токсикологічне обладнання відповідно до потреб країн.
Слово «терор» — латинське й означає «страх», «жах». Початок століття позначений страшними і жахливими демонстративними актами, у тому числі і з використанням бактеріологічних засобів. Можливість синтезу високотоксичних хімічних сполук у лабораторних умовах дає злочинцям необмежений вибір токсикантів для залякування населення. Сценарії використання хімічних речовин із терористичними цілями можуть бути найрізноманітнішими. Від гострих і масових до прихованих, коли отрута може поширюватися в продуктах харчування, довкіллі, фармакологічних препаратах, тканинах тощо. Діагностика таких ситуацій надзвичайно важка, особливо на тлі забруднення довкілля важкими металами, діоксинами, фуранами, пестицидами й іншими (близько 200 000) токсичними речовинами. Підозра має виникати насамперед у медичних працівників, до яких звернулися постраждалі. Встановлення діагнозу хронічного отруєння лише за скаргами може призвести до суттєвих помилок. Така діагностика має здійснюватися в добре оснащених науково-дослідних центрах із підготовленими спеціалістами. Ми переступили поріг тотального хімічного тероризму, нової, найчастіше прихованої, форми ведення війни за світове панування, про яку постраждалі можуть і не здогадуватися.
Сьогодні особливе, пріоритетне місце в дослідженнях учених посідають хімічні речовини, які мають специфічну необоротну здатність впливати на геном, які змінюють спадкові властивості організму і впливають на потомство. Доведено здатність хімічних речовин прискорювати природні процеси старіння та викликати передчасну і раптову смерть, знижувати антиінфекційний імунітет.
Лікарі медичних установ майже нічого не знають про клінічні прояви як гострого, так і хронічного впливу хімічних речовин, якими можуть скористатися терористи. Лікарі-токсикологи повинні чіткіше визначити коло цих речовин, дати докладний опис клінічних уражень ними не тільки після одноразового, гострого впливу, а й під час хронічного надходження в організм.
Корів знищують, люди вмирають самі
1953 року вперше в СРСР було видано монографію Олексія Войнара «Біологічна роль мікроелементів в організмі тварин і людини». Мудрий і проникливий учений розумів згубне значення для всього живого токсичних викидів промислових підприємств і особливо хімічних сполук металів і їхню участь у розвитку хвороб у населення Донбасу.
Так, на початку 1950-х років у цьому регіоні стали реєструвати зростання випадків захворювання на гострий лейкоз людей і великої рогатої худоби. Збільшення кількості хворих на лейкоз спонукало вчених до пошуків.
1955 року на кафедрі госпітальної терапії медінституту під керівництвом професора Абрама Воронова молодий і енергійний лікар-гематолог Роман Капран почав вивчати причини захворювання на гострий лейкоз людей і тварин у Донбасі. І вже 1958 року було встановлено: в органах кровотворення у людей і тварин, що загинули від гострого лейкозу, визначається надлишок барію, якого немає у здорових. Проведене розширене дослідження і моделювання цього захворювання у корів, телят і собак підтвердили лейкозогенні властивості іона барію. Було встановлено шлях потрапляння барію в організм корів і людей. Виявилося, що його солі широко застосовують у промисловості, а хлористий барій у чистому вигляді використовували в сільському господарстві як пестицид для боротьби зі шкідниками посівів. Надалі його було вилучено із застосування в сільському господарстві.
Матеріали проведеного дослідження було представлено на міжнародному конгресі гематологів у Болгарії, де їх зустріли овацією. Так було завершено перше в Донбасі й в Україні клінічне ендоекологічне дослідження причини виникнення гострого лейкозу у людей і тварин.
Термін «Клінічна ендоекологія» і виділення захворювань у розряд ендоекологічних уперше було запропоновано у 1980-ті роки професором Юрієм Левіним, а перше ендоекологічне відділення було відкрито ним 1989 року у НДІ клінічної лімфології й імунології в Москві. 1993 року в Ріо-де-Жанейро пройшов перший міжнародний конгрес з ендоекології. За рубежем уже майже 100 країн світу мають ендоекологічні центри, лікують хвороби, викликані техногенним забрудненням внутрішнього середовища організму людини.
А що у нас, на батьківщині першої кафедри клінічної ендоекології та терапії? Минуло майже п’ятдесят років! Що змінилося? Стало ще гірше. У промисловій зоні України, Запорізькій області, Донбасі знищують череди корів, хворих на гострий лейкоз, а люди вмирають самі. Кількість таких хворих збільшується, особливо серед дітей.
Пошуком причин, профілактикою ніхто не займається. Немає спадкоємності досліджень, забуто дослідників, яких уже немає, і їхні роботи. Що маємо — не зберігаємо, а втративши, навіть не плачемо, а безпорадно розводимо руками...