Кір — гостре інфекційне захворювання з краплинним механізмом передачі, яке проявляється підвищенням температури тіла, катаральними явищами, висипанням на шкірі, слизових оболонках щік. Із шістнадцяти інфекційних хвороб дихальних шляхів, за міжнародною класифікацією, кір вважається найбільш контагіозною (заразною), причому на всіх континентах, оскільки збудник кору — вірус— вражає кожну людину, яка не перехворіла на цю інфекцію. Вірус кору поширюється із квартири в квартиру, з нижніх поверхів на вищі через вентиляційні системи.
Тотальна схильність людини до інфекції кору протягом тисячоліть утвердила на думці, що це лихо — неминуче й уражає переважно дітей. Але якщо дорослі не перехворіли на кір, вони також стають мішенню вірусного монстра. В період Першої світової війни у французькій армії захворіло 76 тисяч чоловік, із них 1470 померли. Епідемії на Фарерських островах (1846), островах Фіджі (1875) охопили 96,6% усього населення. Сьогодні вченим про кір відомо все, є ефективні вакцини для захисного щеплення. Проте корова інфекція не тільки не канула в небуття, а й змінила тактику щодо своїх жертв на більш підступну та неочікувану. Слово — начальнику управління профілактики інфекційних хвороб МОЗ України Людмилі Мухарській.
— Згідно з програмою ВООЗ «Здоров’я-XXI», кір має бути ліквідований до 2007 року. Як наша країна вписується у цю програму?
— Для кору та інших краплинних інфекцій характерний хвилеподібний перебіг епідемічного процесу, коли періоди підйому (два-чотири роки) змінюються роками зниження захворюваності. Поглиблений аналіз динаміки захворюваності на кір в Україні впродовж останнього десятиліття засвідчив, що за цей час відзначалося два підйоми: 1991—1993 та 1995—1996 рр. Зростання захворюваності на кір в окремих областях почалося ще у листопаді минулого року. Далі ситуація поступово ускладнювалась, і сьогодні рівень захворюваності на кір зріс більш ніж у 20 разів. Інтенсивність епідемічного процесу в різних регіонах неоднакова. Значно ускладнилася ситуація в Закарпатській області, де захворюваність зросла у 242 рази, Львівській — у 135, Волинській — у 106 разів, Івано-Франківській — 67,6, Тернопільській — 98,6. На ці п’ять областей припадає 80% загальної кількості захворювань у країні.
— Але ж у цих регіонах, як і в інших, проводилися щеплення проти кору. Чому профілактична тактика не спрацювала?
— Вакцинація проти кору була вперше запроваджена в Україні у 60-ті роки, а ревакцинація (повторне щеплення) проводиться з 1987-го. Для з’ясування причин зростання захворюваності серед дітей було проаналізовано виконання календаря щеплень. Якщо до 1991—1992 рр. постачання препарату здійснювалось централізовано (через ДП «Укрвакцина») за рахунок російської вакцини, то надалі регіони отримували інші вакцини, переважно за рахунок гуманітарних поставок, коли не завжди дотримувався вкрай необхідний «холодовий» ланцюг. А без холоду вакцина просто гине і стає неефективною водичкою. Та й в областях порушуються умови зберігання вакцини, бо лише близько 50 відсотків ФАПів (фельдшерсько-акушерських пунктів) забезпечені холодильниками. Негативно позначалися на якості вакцини, а отже й на ефективності щеплень, регулярні відключення електроенергії, зменшення кількості справних холодильників. Те, що зростання захворюваності відзначається у дітей 8—9 років, тобто через один-два роки після ревакцинації, ще раз підтверджує низьку імуногенність (захисну силу) вакцини або відсутність ревакцинації.
— Ми звикли, що кір — дитяча інфекція. Та ось нещодавно зустріла колегу і довідалася, що вона тяжко перехворіла на кір. Діагноз встановили не відразу, бо спочатку вважали, що то перебіг гострого респіраторного захворювання. Навіть коли з’явилися масивні висипання на шкірі та слизових оболонках, думали — алергія. Лише досвідчений лікар-інфекціоніст встановив правильний діагноз — кір. Тож чи не можемо констатувати, що вікова структура цієї інфекції змінилась?
— Справді, епідеміологічна особливість кору останніх років полягає в тому, що понад 60 відсотків хворих — люди старші 14 років. Тобто простежується «дорослішання» кору, коли хворіють підлітки та дорослі. Раніше на кір хворіли діти перших років життя, зараз найвищий рівень реєструють серед школярів 7—14 років. Хочу наголосити: кір страшний тим, що його збудник може уражати центральну нервову систему (ЦНС), відзначаються навіть такі тяжкі ускладнення, як енцефаліт (запалення мозку). У разі легшого ураження ЦНС людина одужує, однак, за даними американських лікарів, у середньому в одного з тисячі перехворілих виявляють чітко виражене пригнічення інтелектуального розвитку. Тому заходи щодо запобігання захворюванню на кір — одна з важливих умов збереження нормального інтелектуального розвитку людської популяції.
— І все ж чи реально нам приборкати кір до 2007 року, як це передбачено програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я?
— Гадаю, реально. Завдяки правильній організації щеплень кір стане справді «керованою» інфекцією. І це основний пріоритет нашої профілактичної роботи.