Рік тому в Києві відбулося офіційне відкриття заводу з виробництва інсулінів. З цією подією пов’язували великі надії 2 мільйонів українців, хворих на діабет. На запитання кореспондента «ДТ» відповідає голова правління й директор ЗАТ «ІНДАР» професор Олексій ЛАЗАРЄВ.
— Олексію Павловичу, хотілося б дізнатися, якими є результати роботи вашого заводу, чого вдалося досягнути за цей час?
— Рік у житті заводу — це і багато, і дуже мало. Виведення на проектну потужність такого тонкого фармацевтичного виробництва, як виготовлення інсу- лінів, — процес тривалий і потребує, до того ж, чималих видатків. І все- таки, як на мене, ми подолали труднощі об’єктивного та суб’єктивного характеру й добилися хороших результатів.
Саме введення заводу в стрій — уже подія. Таких виробництв у світі — одиниці, тож факт пуску — це і визнання найвищого професійного рівня працюючих тут людей, і серйозний внесок у відродження економіки нашої країни. Можу без зайвої скромності заявити, що в нас сьогодні працюють не менше 30 фахівців світового рівня.
— Які препарати ви випускаєте? За чутками, завод продукує тільки свинячі інсуліни.
— «ІНДАР» почав свою роботу з випуску свинячого інсуліну короткої дії МОНОСУІНСУЛІН МК за українською технологією з вітчизняної субстанції та з субстанцій німецької фірми «Гегст», отриманих у рамках товарного кредиту на суму 15 мільйонів марок. Водночас велися клінічні дослідження ще трьох препаратів свинячих монокомпонентних інсулінів. Два препарати середньопролонгованої та один пролонгованої дії.
Паралельно з вересня 1999 року ми почали випускати препарати людських інсулінів за технологією наших німецьких партнерів із поставленої фірмою «Гегст» сировини. Коли врахувати, що гроші було виділено тільки на капітальне будівництво й нам довелося створювати завод фактично без оборотних коштів, то можна уявити, які труднощі лягли на плечі команди ентузіастів-професіоналів, яка взялася за створення «ІНДАРу». Але ми вже виготовили 1,5 мільйона ампул свинячого інсуліну й мільйон флаконів людського інсуліну. Людський інсулін виготовили на рік уперед...
— І попри це у пресі можна зустріти критику й навіть від- верті нападки на вашу адресу...
— Нічого дивного в цьому немає. Треба звикати працювати в умовах конкуренції. На жаль, вона не завжди буває коректною. Пуск найсучаснішого фармацевтичного заводу в Україні — це удар по монополії на нашому ринку деяких відомих зарубіжних виробників. Можна зрозуміти лавину емоцій (не скажу аргументів!), що прокотилася по ЗМІ. Прикро, що вони дозволили собі некоректні випади на адресу якості наших інсулінів.
Абсолютно зайве в конкурентній боротьбі зачіпати почуття хворих. Думаю, це не по-людськи. Огульно паплюжити, говорити про неякісність і навіть шкідливість препарату, не маючи відповідних наукових підтверджень, — це порушення клятви Гіппократа, яка вимагає від лікаря: «не зашкодь»...
Про високу якість препаратів заводу «ІНДАР» свідчить достатня кількість серйозних фактів, які не можна ігнорувати. Передусім варто підкреслити, що наше виробництво за рівнем устаткування перевершує аналогічне в Німеччині. Його з самого початку створювали з урахуванням вимог GMP й GLP. Професіоналам це говорить досить багато. Крім того, ми прагнемо працювати відповідно до вимог GDP. Це ще один серйозний аргумент. Тобто устаткування й технології відповідають національним і міжнародним стандартам.
— Як склалося співробітництво з німецькими партнерами?
— Я оцінюю досвід спільної роботи українських і німецьких фахівців дуже високо. Завод побудовано за документацією консорціуму Глад- Лінде. І перший же рік роботи за цією технологією показав її надзвичайно високу ефективність. Завод ми вводили в дію спільними зусиллями, і його прийняла в експлуатацію державна комісія.
— Що ви можете сказати про якість використовуваної сировини?
— Настільки ж авторитетні аргументи в мене і стосовно якості використовуваної заводом сировини. Це переконливо підтверджує той факт, що значну її частину ми отримуємо з-за кордону від солідних постачальників.
Якість нашої продукції підтверджує також лікувальна практика. Інсулін ми випускаємо вже майже рік, його застосовують в Україні понад півроку, і ніяких скарг не надходило! Скажу більше: і не могло надійти, бо контрольні служби заводу, а також державні контрольні служби, незалежні від заводу, лікарі ендокринологи, як ті, котрі випробовували наші препарати інсуліну, так і ті, які його використовують у своїй лікувальній практиці, уже мали змогу переконатись у високій якості. Препарати інсуліну, як із німецької субстанції, так і з вітчизняної, показали високу ефективність у медичній практиці України.
У нас на заводі недавно побували представники громадських організацій з Асоціації хворих на діабет. Вони вислухали повідомлення про організацію виробництва, про рівень контролю на заводі, й після цього знайомства щиро подякували за те, що в Україні випускають такий інсулін. Це найдорожче для нас визнання, бо висловили його ті, хто безпосередньо вживає наші препарати.
Препарати зареєстровані, пройшли перевірку в усіх регіонах України. Уже поставлено хворим майже 2 мільйони флаконів. Тобто база для підтвердження високої якості препаратів досить обгрунтована.
— Який у вас стан справ з асортиментом? Чи збираєтеся ви його розширювати?
— Сьогодні ми випускаємо сім препаратів. Проте на стадії клінічних досліджень і реєстрації перебувають ще п’ять лікарських засобів — три свинячі та два людські інсуліни. Препарати розробили фахівці заводу разом з українськими технологами, лікарями, ученими. Сподіваюся, нам удасться восени цього року збільшити асортимент заводу до 12— 15 найменувань.
— Чи збираєтеся ви перейти на випуск інсулінів у картриджах?
— Авжеж, ця форма сучасніша і зручніша. Але поки що ми випускаємо препарати тільки у флаконах. Освоїти сучаснішу форму заважає брак власних оборотних коштів. Якби вони були, ми закупили б відповідне устаткування... Але зважте — працюємо лише рік.
Головна проблема сьогодні в іншому — грошей у бюджеті мало, їх, на жаль, не вистачає навіть для забезпечення цими ліками. Наш інсулін дешевший від імпортного, і це дозволяє розв’язати проблему. Розрахуємося з кредитами, які до нас набрали, тоді ціна істотно знизиться...
— Коли можна чекати зниження ціни? І наскільки?
— Думаю, вже під кінець року. Інсулін подешевшає принаймні на 15—20%.
— Подіям навколо українського інсуліну присвячено цілу книжку, видану кілька років тому. У ній зібрано всі думки на цю тему. Книжка свідчить, що серйозний спротив виник ще до того, як завод побудували. Коли в цій книжці буде поставлено останню і, сподіваюся, оптимістичну крапку?
— Думаю, що зараз у ній дописують останні сторінки. Завод з виробництва інсулінів — уже доконаний факт. З цим доведеться змиритися тим потужним силам із серйозними коштами, які не зацікавлені віддавати цей ринок. До речі, аналогічну боротьбу можна спостерігати й у Росії навколо всіх скількись значущих ринків ліків.
Хвала Господу, український інсулін є. Причому, на рівні найкращих світових зразків. Тепер треба зробити так, аби ним могли користуватися всі, кому він так потрібен. Адже саме це і є головною метою, з якою створювали ЗАТ «ІНДАР» як необхідну ланку загальнодержавної програми.
— Я чув про те, що в Україні є якась генно-інженерна технологія виробництва інсуліну, а ви її не хочете використовувати. Чому?
— Сам із радістю на таку технологію подивився б. Те, що цією проблемою займаються російські й українські вчені, я знаю. Але працювати над новою технологією — це не означає, що вона готова й генно-інженерний інсу- лін уже випускають.
Давайте не плутати бажане з реаліями сьогодення. Як тільки технологія з’явиться, коли її випробують і виконають усе необхідне для початку виробництва, за нами справа не стане. В Україні немає людей, більше зацікавлених у передових ідеях на цьому напрямку, ніж ми.