Виїзне засідання депутатської комісії Кіровоградської обласної ради, яке нещодавно відбулося на базі дитячого табору «Бригантина» (Новоархангельський район Кіровоградської області) було присвячене літньому оздоровленню дітей. Читаючи довідку про стан організації оздоровлення дітей та підлітків в області, ще раз переконуюсь, що ми досі ніяк не можемо обійтися без відвертої брехні в освітній сфері. Виявляється, у 2007 році ми за кошти бюджетів різних рівнів «оздоровили» 45171 дитину (37,7% загальної кількості дітей)!!! Які ми молодці! Такого не можуть дозволити собі навіть багаті країни. У 2008 році кількість «оздоровлених» зросте на 5%. Такий самий відсоток росту планується і на наступні роки, тож у недалекому майбутньому показник «оздоровлення» досягне 100% з огляду на те, що кількість дітей шкільного віку дуже швидко скорочується (лише за 2007 рік — на 13,7 тис., станом на 1 квітня 2008 року їх залишилося всього 106 тисяч). Про це свідчить і той факт, що «планом до двору» на 2008 рік планується оздоровити 45617 дітей, що, з урахуванням демографічного спаду, становитиме 43% їхньої загальної чисельності.
Усе виглядає просто супер до того моменту, поки не почнеш аналізувати реальні витрати на «оздоровлення». Так, у м. Кіровограді «чарівники» від освіти якимось дивом планують провести «оздоровчу кампанію», виділивши на 21 тисячу дітей 7—16 років лише 47,7 тис. грн. У перерахунку на одну дитину це становить всього-на-всього дві із чимось гривні. Ні, не на день — на все «оздоровлення»!!! Навіть якщо взяти до уваги, що в обласному центрі планують оздоровити лише 1751 дитину (8,4% загальної кількості дітей), все одно виходить сміхотворна загальна сума на оздоровлення однієї дитини — 27 грн. 24 коп. Дешево й сердито. Сьогодні вартість харчування однієї дитини в школах-інтернатах на день становить 20 грн., тож реально можна «оздоровлюватися» за кошти міського бюджету лише один день. У м. Олександрія на «оздоровлення» одного учня припадає майже десятка!
Із 568(!) оздоровчих закладів в області лише дев’ять є позаміськими і стаціонарними. Інші ж 537 «відкриються» на базі шкіл. Тож абсолютна більшість дітей, як завжди, «оздоровлюватиметься на асфальті». Їм доведеться знову, як правило, у добровільно-примусовому порядку ще кілька тижнів ходити до рідної школи, яка, за відсутності коштів, навряд чи зможе запропонувати учням щось цікавіше за фарбування парт чи прибирання подвір’я. З дітьми працюватимуть їхні вчителі, яким для цього доведеться ще раз пройти медичний огляд (часто вони змушені це робити за власний кошт). Анекдотичність ситуації з повторним медичним оглядом пов’язана з тим, що школа тепер уже не школа — вона нібито стає «оздоровчим закладом».
Імітація оздоровлення на базі школи відбувається в умовах, коли там одночасно приймають випускні іспити і роблять поточний ремонт (до кінця червня директор зобов’язаний прозвітувати про його завершення). Тож дітям, які плутаються під ногами випускників, ще й фарбу доводиться нюхати…
Чи можна на базі школи організувати якщо не оздоровлення, то бодай змістовне дозвілля й додаткову освіту учнів у канікулярний час?
Звісно, можна. Як директор гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда я організовував роботу англомовного табору «Фанфари». На період його роботи до нас приїздили американці з корпусу Миру, які разом із нашими вчителями англійської мови створювали на три тижні в центрі Кіровограда Америку в мініатюрі. Кілька разів пробував вирішити питання з організацією цього табору на базі однієї з сільських шкіл Кіровоградського району. Та, на жаль, не знайшов охочих морочити собі голову. Як не знаходиться зараз охочих організувати бодай по одному такому міжшкільному табору (із цілодобовим перебуванням) дітей у кожному районі області.
Чи потрібно, щоб діти ще й у червні ходили до школи чи позашкільного освітнього закладу?
Потрібно — насамперед з огляду на те, що в нас чи не найкоротший у світі навчальний рік і наші діти, у порівнянні зі своїми ровесниками з інших європейських країн, щороку втрачають місяць навчання. Звісно, у червні слід зосередитися на додатковій освіті за вибором самих учнів (налагодити роботу об’єднань за інтересами, проводити тематичні зміни для обдарованих дітей тощо).
В умовах, коли існуючу колись інфраструктуру піонерських таборів зруйновано, нам слід ставити перед собою реальні цілі.
Держава може дозволити собі профінансувати справжнє щорічне оздоровлення лише дітей-сиріт та дітей-інвалідів. Це теж має робитися «без фанатизму», адже в нас є тричі оздоровлені діти (у три зміни) шкіл-інтернатів. Звісно, це дуже зручно для педагогічних колективів цих шкіл. Зручно і для забезпечення красивої статистики оздоровлення, адже одну й ту ж дитину рахують тричі. Не завжди зручно тільки для самої дитини, якій на третьому місяці перебування в таборі все набридає…
Окрім названих вище категорій дітей, держава може дозволити собі профінансувати справжнє оздоровлення раз на кілька років лише дітей-чорнобильців та дітей із багатодітних сімей.
Бажано, щоб і частина талановитих та обдарованих дітей могла розраховувати на часткове фінансування літніх програм з місцевих бюджетів. Звісно, до цієї категорії дітей слід відносити не більше 3—4% загальної кількості дітей. Ми ж на Кіровоградщині зарахували до талановитих та обдарованих 12,4% дітей. У 2008 році аж ніяк не забезпечиш якісного й змістовного запланованого оздоровлення 11907 (91,2% загальної чисельності) цих дітей. Тож слід визначити реальну цифру таких дітей (вона буде в чотири рази менша від заявленої) і подумати, скільки з приблизно трьох тисяч — реального числа талановитих та обдарованих — ми дійсно зможемо оздоровити цього року (добре, якщо бодай 25%). Якщо хоч 750 таких дітей (насправді, а не на папері!) зможуть у літній час зміцнити своє здоров’я та отримають новий імпульс для інтелектуального розвитку, це буде величезним прогресом.
Традиційно повністю або частково фінансуються літні програми для спортсменів. На цьому, на жаль, з огляду на нинішні обсяги фінансування освіти доведеться поставити крапку. Слід чесно сказати, що оздоровлення всіх інших дітей цілком і повністю покладається на плечі їхніх батьків. Як воно і є насправді в будь-якій країні світу.
Загальноосвітні ж школи мають подбати про організацію позаурочної та позакласної активності учнів у канікулярний час. Для них це цілком посильно зробити і не обов’язково лише в червні. Більшість шкіл так і роблять.
Про необхідність надати поняттю «літнє оздоровлення» реального змісту я, як депутат обласної ради трьох скликань, кажу вже добрий десяток років, та все марно. Очевидно, має з’явитись адекватне бачення цієї проблеми в тих, хто доводить регіонам «план до двору». Тільки тоді зможемо позбутися всеукраїнської профанації самої ідеї оздоровлення дітей та цинічної фальсифікації показників «оздоровлення».