Грип, що одержав у XIV столітті назву «інфлуенца», був відомий ще Гіппократу. 1729 року Жюсьє дав його перший опис. І тільки 1933 р. Сміт і Ендрюс виділили вірус грипу. Різні типи вірусів (А, В і С) мають різні властивості. Вірус А, що має два штами, наймінливіший (незначні зміни відбуваються кожні 1,5—2,5 року, а значні — 10—40 років). Саме з його змінами пов’язано виникнення епідемій та пандемій, спроможних за 9—10 місяців охопити близько 30% населення земної кулі. Вірус грипу В, маючи значно меншу мінливість, викликає епідемії значно рідше, через 4—6 років, а незмінний вірус С — окремі випадки захворювання, рідко спалахи (особливо в дитячих колективах), що нагадують скоріше нежить, ніж токсичне ураження організму. Є віруси (їх понад сто), що викликають грипоподібні захворювання (приміром, парагрип, аденовірусні, респіраторно-синтиціальні й інші захворювання). Їх усіх об’єднали в одну групу, названу ГРВІ — гострі респіраторні вірусні інфекції. Попри те, що люди будь-якого віку хворіють на грип, найнебезпечніший він для маленьких дітей і осіб літнього віку.
В Україні за останні 13 років зареєстровано 13 епідемій грипу: по одній на рік, за винятком 1995 і 1996 років (1995 р. було дві епідемії, а 1996-го — жодної).
Епідемії, викликані вірусами А і В, найчастіше чергуються через два-три роки. Причин пандемій багато, але остаточно вони ще не з’ясовані.
Як же визначається термін початку епідемії? Виявляється, просто. Для кожного міста є розрахункові показники захворюваності на грип протягом кожного тижня протягом усього року — т. зв. рівні епідемічних порогів. Якщо рівень епідемічного порога захворюваності перевищено, оголошується епідемія грипу. Визначити його можна тільки за кількістю громадян, котрі звернулися в медичні заклади по допомогу. Але всі ми знаємо, що сьогодні лише незначна частина захворілих звертається до лікарів. Оскільки ж розрахункові рівні епідемічних порогів захворюваності визначаються на основі статистики, зібраної за кілька років, то, певна річ, помилка при визначенні початку епідемії грипу неминуча.
Під час епідемій у першу чергу починаються масові захворювання у великих колективах людей, які довго перебувають разом в одному приміщенні, приміром, у дитячих садках, школах, інститутах, інтернатах, гуртожитках, різних підприємствах і установах, кінотеатрах, концертних залах, стадіонах тощо. Студентів, котрі занедужали на грип, із гуртожитків забирають в інфекційні відділення стаціонарів. У Києві їх лікують в інфекційному відділенні Центральної міської лікарні — клінічній базі кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету
ім. О.Богомольця.
Кореспондент «ДТ» зустрівся з завідуючою кафедрою інфекційних хвороб медуніверситету, членом-кореспондентом АМН України, доктором медичних наук, професором Жанною Возіановою та доцентом кафедри, кандидатом медичних наук Анатолієм Печонкою.
— У Києві було офіційно оголошено епідемію грипу. Чи багато хворих на грип студентів прийшло лікуватися до вашої клініки?
Ж.Возіанова: Ми справді спостерігаємо сезонний підйом гострих респіраторних інфекцій. У нас чомусь говорять про епідемію грипу й респіраторних інфекцій. Думаю, грип треба реєструвати окремо від респіраторних інфекцій, чого в нас немає. Відділення в нас не заповнене, як буває під час епідемій. Нині надходить багато хворих з ангінами, трапляється і з дифтерією. Є окремі випадки захворювання на грип, але епідемії я не бачу. Вважаю, що проблема грипу штучно роздуто. Зацікавленими в цьому людьми. До речі, і торік не було епідемії. Я запитала історії хвороби семи померлих від грипу чоловік. І що ви думаєте?..
А.Печонка: У шести померлих про грип не могло бути й мови. І тільки в одному випадку в дебюті захворювання в хворого була гостра респіраторна вірусна інфекція чи грип, але причиною смерті було зовсім інше захворювання.
Ж.В.: Нашу клініку добре оснащено. Ми маємо змогу докладно обстежити хворого, провести необхідні дослідження, зробити аналізи. І вже потім на основі одержаних даних ставити діагноз. На жаль, не всі стаціонари, а тим паче поліклініки можуть це зробити. Можливо, тому часто хворі приходять до нас з одним діагнозом, а виписуються — з іншим.
— Як ви ставитеся до вакцинації проти грипу?
Ж.В.: Вакцинація буде ефективною лише тоді, коли вакцинальний штам збігатиметься зі штамом епідемічного вірусу, що, на жаль, буває не часто. Цього року тільки в середині січня, якщо не помиляюся, почало з’ясовуватися, з яким штамом нам доведеться зустрітися. А либонь щеплення треба було робити ще торік у жовтні... З нашої клініки жоден медпрацівник не щепився проти грипу.
А.П.: Нині з’явилися нібито хороші полівалентні вакцини проти кількох очікуваних штамів грипу. Добре? Але це велике антигенне навантаження на організм. А що буде з цим організмом через декілька років?
Ж. В: Мушу сказати, що мене обурюють часто абсолютно безграмотні рекомендації, які випадає читати в наших газетах. Невже, перш ніж писати, не можна порадитися з фахівцями?
Як відомо, найуразливішими для грипу є діти. Я зустрівся з заслуженим лікарем України, головним лікарем дитячої клінічної лікарні №9 Подільського району м. Києва Олександрою П’янковою.
— Ви прищеплюєте дітей проти грипу?
— До епідемії ми готувалися заздалегідь, — розповіла О.П’янкова. — На основі вивчення історії розвитку дитини рекомендували засоби підняття неспецифічного імунітету в дітей. Це спеціально підібрані продукти харчування, адаптогени (лікарські засоби, що підвищують неспецифічну стійкість організму до несприятливих впливів довкілля, приміром, настойка женьшеню, китайського лимонника, елеутерококу тощо. — В.П.), загартування, здоровий спосіб життя. Тих, хто хотів і не мав протипоказань проти вакцинації, ми щепили. У своїй роботі спираємося на рекомендації завідуючої курсом дитячої клінічної імунології, доцента кафедри дитячої клінічної імунології Національного медичного університету ім. О.Богомольця, кандидата медичних наук В.Казмирчук й інших фахівців.
— Що ви, дитячий імунолог із 30-річним стажем, радите робити батькам, аби захистити дітей від грипу? — запитую Віру Казмирчук.
— Я рекомендую включити в раціон капусту, бобові, цибулю, часник, цитрусові, відвар шипшини. Раджу почати приймати адаптогени, а також відповідні лікарські препарати. Причому всі ці призначення даються з урахуванням історії розвитку конкретної дитини. Повинна сказати, що було б непогано, якби органи державної влади, як це заведено в усіх цивілізованих країнах, напередодні епідемії оголошували карантин.
— Чи вважаєте ви ефективним прийом гомеопатичних і гомотоксикологічних препаратів?
— Думаю, що гомеопатія та гомотоксикологія в майбутньому стануть популярнішими. Практика довела їхню життєздатність.
— А як ви ставитеся до вакцинації проти грипу?
— Якось мене запитали: «Що краще для організму — перехворіти на неускладнену форму грипу чи зробити щеплення й не занедужати?» Я відповіла не замислюючись: «Перехворіти!»
— Але в житті реальна зустріч із «диким» штамом, який, погодьтеся, значно небезпечніший від вакцинального.
— Після пандемій, що в минулому спустошували величезні території компактно проживаючого населення, минуло багато років. Сьогодні завдяки активним міжнародним контактам і міграційним процесам зустріч із цілком незнайомим організму диким штамом практично нереальна. У переважній більшості випадків організм зустрічається з добре відомим йому в минулому, але видозміненим штамом, на який імунна система готова відповісти. Учені з Санкт-Петербурга опублікували дуже цікаві результати своїх науково-дослідних робіт. Виявляється, інактивована протигрипозна вакцина індукує тривалий (протягом шести місяців) синтез аутоантитіл у прямій кореляції з рівнем противірусної імунної відповіді, що явно небезпечно для організму. А ми знаємо, що кількість аутоімунних захворювань останнім часом збільшилася. Видатний учений-імунолог Йєгер ще 1980 року на міжнародному конгресі в Москві сказав, що вакцинація врятувала життя людству, але незабаром настане час, коли ми познайомимося і з іншим її боком — негативним. Мені здається, що цей час уже настав. Хто знає, до чого призведе щорічна вакцинація проти грипу? А либонь людей вакцинують не тільки проти грипу...
***
Декотрі фахівці вважають, що щеплення від грипу необхідно робити обов’язково, бо ризики ускладнення після вакцинації та після захворювання непорівнянні. Аргументи «за» та «проти» вакцинації — тема окремої публікації. А тут хочу зазначити, що недавно департамент здоров’я США призупинив вакцинацію проти грипу та ще цілої низки інфекцій тому, що для виготовлення вакцин у багатьох країнах світу використовують сироватку крові європейських корів, які, на думку фахівців, могли бути інфіковані губчастоподібною енцефалопатією («коров’ячий сказ»).