Україна — для багатьох несподівано — позбулася міжнародної допомоги для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Глобальний фонд (ГФ) боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією призупинив виплату 6,7 млн. доларів організаціям — одержувачам грантів в Україні. Таке рішення прийнято вперше за час існування ГФ, який надає фінансову допомогу 121 країні світу, тому за кордоном його відразу ж розцінили як безпрецедентне.
Україна однією з перших серед держав Східної Європи отримала грант ГФ на боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу на суму 92 млн. доларів (терміном на п’ять років). І не тільки тому, що темпи поширення цієї смертельної інфекції на території нашої країни найвищі в регіоні, а й завдяки рішучому наміру звести надійний бар’єр на шляху подальшого поширення епідемії. Передбачалося, що фінансова допомога надходитиме поетапно, кількома траншами. За інформацією ГФ, на цей час для України затверджено три гранти загальною вартістю 25 млн. дол., розрахованих на дворічний період. З цієї суми було надано приблизно 7,5 млн. дол., але витрачено тільки 740 тис. дол.
Рік тому підписано угоду між Глобальним фондом і Міністерством охорони здоров’я України про надання протягом двох років 16,9 млн. дол., які підуть на лікування хворих на ВІЛ/СНІД, а також на протидію поширенню соціально небезпечної інфекції. Однією з умов виділення цієї допомоги було збільшення кількості людей, котрі отримують антиретровірусну терапію, — до чотирьох тисяч чоловік (тоді як зараз таких хворих не більше 100 чол.).
Однак, як написала недавно газета «Вашингтон пост», посилаючись на думку керівництва Глобального фонду, «вони і трохи не наблизилися до цього показника». І далі: «Зараз ці гроші не працюють», — заявив прес-секретар фонду Джон Ліден. Він також сказав, що немає доказів розкрадання або привласнення грошей. Проблема полягає в тому, що програми погано виконуються і відстають від запланованого графіка».
20—24 січня в Києві побувала делегація секретаріату Глобального фонду. Мета її візиту — виконання проекту в Україні. Відбулися зустрічі та дискусії з керівництвом основних реципієнтів — МОЗ і Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом (третій реципієнт — ПРООН), а також розмова з віце-прем’єром Д.Табачником. Про цей візит повідомлялося вкрай скупо, і хоча десь промайнула фраза про «принципові труднощі в процесі роботи», ніхто не припускав, що керівництво ГФ прийме настільки жорстке рішення — піде на розрив раніше підписаної грантової угоди й вимагатиме повернути невикористані кошти.
У сформованій ситуації Україна не має жодних шансів отримати фінансування на наступних три роки реалізації проекту. А йдеться ж про майже 70 мільйонів доларів, які могли б стати для нас величезною підмогою в боротьбі з епідемією! (За офіційною статистикою, на 01.12.2003 р. в Україні зареєстровано 61 287 ВІЛ-інфікованих. За неофіційними даними, носіїв вірусу імунодефіциту людини, як мінімум, на порядок більше.)
Керівництво Глобального фонду погодилося прокоментувати для тижневика «Дзеркало тижня» це рішення. На запитання кореспондента «ДТ», відправлені електронною поштою, відповів директор комунікацій ГФ Джон Ліден.
— Пане Ліден, на даний момент в українському суспільстві немає чіткого розуміння сутності цього прецеденту. У чому, на вашу думку, полягає корінна причина ухвалення рішення про припинення фінансування виконання програми з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в Україні? «Бюрократизм у прийнятті рішень», як зазначено в прес-релізі ГФ, — це досить дипломатичне формулювання.
— Проблеми, з якими ми зіштовхнулися в Україні, не унікальні для наших програм. Я гадаю, ви й самі обізнані з такими проблемами. Але вони досить серйозні, і ми стурбовані тим, що гроші, отримані Україною для боротьби з ВІЛ/СНІДом, не повністю використовуються з цією метою і їх використання не настільки ефективне, аби домогтися результатів у боротьбі з епідемією СНІДу в Україні. Для нас це дуже важливо.
— Які є сумніви щодо ефективності використання коштів, виділених на фінансування антиСНІДівських програм?
— Такі сумніви є. Роботу всіх трьох реципієнтів не можна назвати задовільною, і ми дійшли висновку, що управління грантами в Україні та взаємини між Координаційним механізмом країни (наш представник в Україні) і реципієнтами мають бути переглянуті й посилені.
— Чи не позначиться таке рішення ГФ на результатах лікування тих людей, які вже отримують «грантову» антиретровірусну терапію?
— Ми вже одержали медикаменти для подальшого забезпечення ними людей, котрі проходять лікування. Гадаємо, результатом нашого рішення буде швидке збільшення кількості людей, котрі одержують лікування в Україні.
— Глобальний фонд заявив про необхідність рішучих дій для забезпечення результатів з виконання програми профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в Україні. У чому полягатимуть ці «рішучі дії»?
— Буде припинено фінансування трьох основних реципієнтів і введено ще одну організацію, котра зможе забезпечити швидке досягнення результатів.
— Що означає «пряме керівництво проектом здійснюватиме ГФ з допомогою одного основного реципієнта»? Хто виконуватиме цю функцію?
— Нагляд за виконанням проекту здійснюватиме секретаріат Глобального фонду та місцевий агент Глобального фонду.
— Які в України шанси на отримання фінансування — а це 70 млн. дол. США — на наступних три роки проекту?
— Усе залежить від дій, що їх буде зроблено найближчими місяцями. Якщо новий реципієнт зможе максимально прискорити дії, спрямовані на досягнення поставлених цілей відповідно до грантової угоди, якщо Координаційний механізм країни на той час зможе вирішити проблеми в управлінні та керівництві, на які Глобальний фонд звернув увагу наприкінці першого дворічного періоду, то друга частина гранта цілком може бути схвалена.
(Як переконуємося з отриманих відповідей, лапідарність форми відповідає лаконізмові змісту.)
3 лютого у стінах МОЗ відбулося засідання Координаційного механізму країни (КМК) із приводу ситуації, яка склалася у зв’язку з припиненням реалізації програми Глобального фонду в Україні. Проходило воно в напівзакритому режимі, без допуску журналістів. Лише 5 лютого (дивовижна оперативність!) з’явилося повідомлення прес-секретаря міністра охорони здоров’я У.Лозан про це засідання. Наполегливі спроби кореспондента «ДТ» отримати відповіді на запитання, що нас цікавлять, від міністра охорони здоров’я В.Підаєва наштовхнулися на глухе мовчання.
Отже, за інформацією МОЗ, єдина розбіжність між ГФ і МЗ України — тендер на закупівлю АРВ-препаратів для лікування 2000 дорослих та 100 дітей, хворих на СНІД. «3 листопада 2003 року тендерний комітет МОЗ України оголосив результати торгів, — ідеться в повідомленні прес-секретаря міністра, — але Глобальний фонд протягом 80 днів, не зважаючи на чотири звернення з боку МОЗ, не затвердив переможців, чим фактично заборонив закупівлю ліків, рекомендуючи водночас придбати їх шляхом прямих закупівель у рекомендованих структур».
Однак у січні нинішнього року було підписано контракти з переможцями торгів на поставку АРВ (антиретровірусних) препаратів: GyCross Ltd. (Великобританія), Delta Medical Promotions S. A. (Швейцарія), ТОВ «Людмила-фарм» (Україна), ТОВ «Фалбі» (Україна). А представники Глобального фонду усно попередили про неможливість фінансування цих контрактів без схвалення результатів торгів із боку ГФ.
Як випливає з інформації МОЗ, на закупівлю препаратів для лікування вищеназваної кількості хворих Глобальний фонд затвердив суму в 5 367 555,3 американських долара. Після проведення тендеру сума контракту для придбання необхідних препаратів становила 3 911 087,51. Таким чином, економилося... близько півтора мільйона доларів.
Однак Глобальний фонд рекомендував закупити необхідні препарати у ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН). МОЗ зробив додатковий запит щодо цін та умов поставок препаратів у ЮНІСЕФ, і з’ясувалося, що при закупівлі препаратів через Дитячий фонд ООН сума контракту буде на $611 761,39 вищою, ніж у варіанті, запропонованому МОЗ. Крім того, у меморандумі, який є обов’язковою умовою співробітництва з ЮНІСЕФ, міститься кілька положень, на думку Міністерства охорони здоров’я, для нас неприйнятних, а саме: за зміну цін і якість товарів (напр. дефекти або пошкодження, придатність, технічні характеристики) Дитячий фонд відповідальності не несе.
КМК ухвалив рішення повернути гроші гранту і підтримав пропозицію голови КМК Д.Табачника звернутися до уряду України з проханням виділити з епідфонду КМУ кошти для лікування хворих на СНІД — 2000 дорослих та 100 дітей.
Звісно, наш уряд продемонструє в очах світової громадськості високий рівень гуманітари... даруйте, гуманізму і знайде-таки необхідні мільйони (не доводиться сумніватися, за рахунок «урізання» фінансування інших програм) на лікування цих бідолашних людей. (Тоді як у країні щороку помирають десятки тисяч, якщо не більше, від звичайних хвороб тільки тому, що люди позбавлені найнеобхіднішої медичної допомоги). А що ж далі? Чи зможемо ми без сторонньої допомоги боротися з епідемією (крім СНІДУ, у нас є ще туберкульоз, гепатит, венеричні інфекції)? Тож не варто, мабуть, забувати про прислів’я: дарованому коню в зуби не заглядають. Навіть якщо цей кінь заокеанський.