Низька ефективність загальнодержавних протитуберкульозних заходів в Україні зумовлена неправильним менеджментом, несистематичністю фінансування та недотриманням пріоритетів при проведенні цих заходів. Такої думки дотримуються експерти, що займаються проблемою епідемії туберкульозу в Україні.
«Найбільшою помилкою в реалізації протитуберкульозних заходів є незадовільний менеджмент у фтизіатрії і те, що ми не дотримуємося пріоритетів при фінансуванні й проведенні протитуберкульозних заходів, які рекомендує нам епідеміологія туберкульозу», — вважає директор Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Т. Яновського, академік АМН України Юрій Фещенко.
Точку зору вченого розділяє й виконавчий секретар Громадської ради з питань протидії захворюванню на туберкульоз в Україні Сергій Борткевич.
«Низька ефективність державних заходів боротьби з туберкульозом зумовлена зокрема тим, що основний потік фінансування традиційно спрямовується на подолання наслідків епідемії, а не на профілактику та попередження захворювання», — повідомив він.
На думку Борткевича, саме це призводить до поширення епідемії туберкульозу в Україні та зростання затрат на її подолання. Він упевнений, що успіху в боротьбі з інфекцією можна досягти лише об’єднавши зусилля всього суспільства.
Фахівці-фтизіатри також часто пропонують децентралізувати видатки на заходи із подолання туберкульозу шляхом надання коштів місцевим бюджетам.
«Кошти, передбачені на виконання загальнодержавної програми, витрачалися б значно ефективніше, якби їх передали в регіони. Навіщо мені індійські ліки або китайська апаратура? Виділіть кошти і я сам придбаю те, що нам потрібно, а не те, що нав’яжуть «згори». Однак на це чиновники не йдуть, і зрозуміло чому — не хочуть позбутися годівнички», — прокоментував ситуацію головний фтизіатр Вінницької області Іван Горбатюк.
Докладніше читайте у статті Лідії Суржик «Спираючись на паличку Коха» у свіжому номері «ДТ».