Честь опублікуватися в одному з найпрестижніших медичних журналів у світі — The British Medical Journal — надається лише обраним світилам медицини. Тому публікація статті професійного журналіста у вищезгаданому виданні сама по собі стала знаменною подією. Втім, набагато більше галасу зчинив сам зміст статті. У ній послідовно розкривалася історія виникнення нової масової патології, що створює величезний ринок збуту для вже наявних фармацевтичних препаратів.
У розробку нового серцевого препарату силденафілу фармацевтичний гігант Pfizer Inc. вклав величезні кошти. Проте очікуваного ефекту так і не отримав. Зате цілком зненацька намацав стежину на інший, набагато перспективніший ринок: щорічні обсяги продажів самої лише віагри становили 1,5 мільярда доларів. «Добре, але мало», — зробили висновок фармацевти, які дібрали смаку. І вирішили не зациклюватися на сильній половині людства, а залучити до процесу свого збагачення і представниць прекрасної статі. Заявивши, що в багатьох жінок теж немає ерекції, фармацевти проти правди особливо не погрішили. (Чого не скажеш про їхній наступний постулат, що стверджує — це є наслідком хронічної втоми, стресу та холодності з боку партнера.) По тому лише залишилося повідомити світ, що всі проблеми такого роду елементарно вирішуються з допомогою нових чудодійних пілюль.
Рей Мойніган, автор викривальної статті, наводить усю хронологію створення нового захворювання. Вперше про нього заговорили 1997 року на закритій медичній конференції в Бостоні (до речі, 18 із 19 її учасників мали особисті фінансові інтереси або зв’язки з фармацевтичною галуззю). Невдовзі після цього на кошти фармкомпаній було проведено цілий форум, присвячений проблемам жіночої сексуальної дисфункції. Згодом у The Journal of the American Medical Association з’явилася стаття, в якій ішлося, що 43 відсотки жінок у віці від 19 до 59 років страждають на цю саму дисфункцію. Пізніше було доведено, що два автори цієї статті мали безпосередні зв’язки з компанією Pfizer, хоча цей факт не афішувався.
Реакція на статтю Мойнігана була гучна й неоднозначна. Чимало медиків повністю підтвердили висунуті в ній звинувачення, заявивши, що цей приклад «фармацевтичного винахідництва» далеко не єдиний, але, може, найсвіжіший і найочевидніший. Фармацевти, природно, дружно обурюються й усе спростовують. І лише заява Філіс Грінбергер, виконавчого директора Дослідницького товариства з проблем жіночого здоров’я, добачила в матеріалі журналіста ще одну спробу дискримінувати жінок. І не тому, що дамам нав’язали необхідність лікуватися від неіснуючої болячки, а тому, що... намагаються позбавити їх цього привілею. «Невже знову всі гроші та вся увага діставатимуться чоловікам?» — обурюється Ф.Грінбергер.