Про те, що нанотехнології здатні здійснити в медицині воістину революційний переворот, говорять уже кілька років. Тому повідомлення гарвардських учених, мовляв, вони отримали перші експериментальні зразки наносенсорів, великою сенсацією для широкої публіки поки не стало. Тим більше що до промислового впровадження нового пристрою ще має пройти хоча б кілька років. Однак професіонали дуже високої думки про «тонкощі американської технології».
Про отримання нановолокон, товщина яких вимірюється нанометрами (або мільярдними частками метра, або одиничними атомами, або сотими частками вірусу), американські вчені повідомили ще торік. Якщо ці волокна «збиралися» з антитіл до певного виду онкозахворювання, передусім раку простати, то вони цілком могли служити специфічним сенсором. Адже при реакції «антиген—антитіло» відбувається зміна електричного заряду всієї системи, що, як стверджують учені, може бути зареєстровано елементарним вольтметром. Нехай навіть і дуже чутливим. Ці сенсори мали наміри вживляти пацієнтам, які вже перенесли операцію з видалення раку простати, із метою запобігання рецидиву. Для діагностики інших захворювань була потрібна наявність іншого, високоспецифічного сенсора.
Рік по тому гарвардські вчені під керівництвом професора Чарльза Лібера вирішили створити з сили-силенної наносенсорів агрегат, здатний за лічені секунди за краплиною крові зробити ледь не всі відомі аналізи, та ще й передати отримані результати на комп’ютер. Універсальний наносенсор, швидше за все, матиме вигляд звичайної кредитної картки, на яку час від часу потрібно буде наносити краплинку крові. Передбачається, що в продажу такі експрес-лабораторії з’являться вже років через п’ять.