Спалах гострих респіраторних вірусних інфекцій в останні тижні на Чернігівщині зумовлений економічними причинами. Цю інформацію було оприлюднено у програмі місцевого телебачення «Соціальний барометр». Лікарі чернігівської дитячої поліклініки №2, які працюють зараз разом із харківськими педіатрами, повідомили про прямий зв’язок захворювання верхніх дихальних шляхів у своїх пацієнтів із тим, що більшість приміщень міста не опалюється.
Такого на нашій пам’яті ще не було: до середини жовтня, у порівняно м’яке міжсезоння, практично всі знайомі та сусіди в тій чи тій формі перехворіли на вірусну інфекцію. У народі її називають грипом, хоча, за даними епідеміологів, справжній вірус грипу добереться до Полісся не раніше зими. Більшість земляків будуть перед ним беззахисні: робити профілактичне щеплення застудженим людям не можна. «Золотий час» для вакцинації упущений.
Передача обласного ТБ усе розставила на свої місця. Саме холод у житлах (а звідки взятися теплу? Багатомільйонна заборгованість не дозволяє «Теплокомуненерго» розплатитися за паливо) спровокував «позапланову» навалу ГРВІ. Більше того, виявляється, з тих самих причин неблагополучна ситуація і з кишковими інфекціями. Звичайно «хвороби брудних рук» збирають найбагатші жнива в теплу пору року. Та відсутність у багатьох будинках гарячої води (на тлі холоду, який і так відбиває бажання митися) створила сприятливі умови для поширення шлунково-кишкових захворювань.
Про проблеми з водопостачанням у Чернігові ми нещодавно писали. В області справи ще гірші. У багатьох райцентрах (приміром, у Ніжині і Семенівці) через хронічний енергодефіцит і колосальні борги системи водозабору працюють по кілька годин на добу. Мешканців багатоквартирних будинків (в основному справних платників) це й геть позбавляло можливості вимити руки. За такий короткий період функціонування підняти воду на горішні поверхи насоси не встигають. У Щорсі через «водну кризу» люди шикувалися в черги до криниць.
Узявши кредит і реструктуризувавши величезний борг, «Чернігівводоканал» зміг тимчасово перевести свій фінансовий конфлікт з обленерго у стадію перемир’я. А ось із теплом ситуація, як і раніше, не визначена. Зрозуміло, скажімо, що коли населення Замглая (Репкінський район) винне за теплову енергію півмільйона, а заплатило лише п’ятсот гривень, то це не тому, що замглайці погані люди. Просто здебільшого вони безробітні. А коли немає реальних надходжень до бюджету, то й на субсидії розраховувати не доводиться. Як виживати в наших широтах без тепла — питання відкрите.
Та повернімося до спалаху ГРВІ. Не довіряючи інформації з одного (хай навіть авторитетного) джерела, ми вирішили переперевірити її в обласному центрі радіаційного захисту населення — лікувальному закладі, де нагромаджений унікальний клінічний досвід роботи з пацієнтами (як дорослими, так і дітьми), ураженими неінфекційними постчорнобильськими імунодефіцитами. Тобто жителями Чернігівщини, які перед будь-якою хвороботворною бактерією чи вірусом цілком беззахисні. У центрі нас зустріли дуже «прохолодно»: на третій день після запланованого відкриття опалювального сезону температура батарей — у тому числі й у дитячому стаціонарі — відповідала температурі навколишнього середовища. Фахівець, що люб’язно погодився відповісти на наші запитання, кутався в казенну тілогрійку.
Він підтвердив усе сказане по телевізору про спалах захворюваності та його причини. Пояснив, чому холод — саме в житлових приміщеннях, а не на вулицях — при ГРВІ та грипі такий небезпечний. Житло, в якому перебуває хворий, потрібно старанно й часто провітрювати. Лише тоді є шанс не заразитися його близьким. При законопачених кватирках (що неминуче, якщо в будинку холодно) відбувається так зване «перехресне інфікування». Ланцюгова реакція, як висловився лікар. (Ось чому невдоволення високого українського політика тим, що взимку населення «відкриває хвортки», даремно витрачаючи дорогоцінне тепло, безглузде з медичної точки зору.)
Науково чітко відповівши на наші запитання, медик (один із найшанованіших у місті фахівців) попросив, щоб у газеті його прізвища не називали. Центр радіаційного захисту перебуває в стадії реорганізації (тобто закриття). Планується об’єднати його з ліквідованим фізкультурним диспансером. Як позначиться на роботі (і долях) лікарів ця реінкарнація, ніхто не знає. Потрапити під скорочення за надмірну відвертість із пресою не хочеться нікому.
З вуст багатьох посадовців (від представників влади до менеджерів енергокомпаній) сьогодні можна почути приблизно таке: тепло й світло — такий самий товар, як хліб. І населення цілком спроможне його оплатити. Просто не звикло розраховуватися вчасно. Через це всі біди. Як агітаційні приклади наводяться історії злісних неплатників, які відшукали кошти на погашення боргу відразу ж, щойно їх від’єднали від благ цивілізації — тепла, електрики, газу. Історії ці почасти правдиві. Абсолютно точними їх зроблять невеличкі доповнення. По-перше, є люди, яким платити за тепло нічим — хоч убий. Особисто нам відомий випадок смерті жителя Чернігівщини від холоду.
Віра Сергіївна К. усе життя пропрацювала інженером на одному з оборонних заводів, вирішила зустріти старість у мальовничому куточку, що надихав колись Тараса Шевченка та Леоніда Глібова, селищі міського типу Седнів. Одного разу, змокнувши до нитки, вона захолола у власному будинку. За словами лікарів, поза всяким сумнівом, причиною смерті її стали плюс вісім за Цельсієм у нетопленому житлі.
А по-друге, чимало людей, опинившись перед дилемою «бути чи замерзнути», справді якось нашкребуть грошей на оплату комунальних послуг. Та хто замислювався, за рахунок чого вони це зроблять?
За даними, оприлюдненими обласним телебаченням, індекс здоров’я дітей у Чернігові становить усього три відсотки. (Це означає — ні на що не хворі лише троє зі ста.) Внаслідок непомірної вартості лікування більшість хворих змушені відмовлятися від госпіталізації. 85% батьків не в змозі придбати ліки, необхідні їхнім дітям. Та якби (уявімо на мить) найдорожчі препарати були надані всім нужденним безоплатно, це не набагато поліпшило б стан справ. На думку медиків, жодні реабілітаційні заходи не можуть бути досить ефективними в соціумі, підростаюче покоління якого сидить на самій картоплі, хлібі та макаронах. Через «дієту бідняків» дитячий організм стає схильним до алергії. Не виробляється імунітет.
Зрозуміло: щоб сплатити повністю ціни на енергоносії, які зросли до світового рівня, людина, яка й так харчується погано, мусить вивести щось істотне зі свого раціону. Зиму перетерпіти так можна. Та довго не проживеш.
Не хотілося б нагнітати емоції за рахунок непроханих спогадів. Однак — історичний факт: чимало дітей блокадного Ленінграда, вивезені «дорогою життя» з узятого в облогу міста, виросли здоровими й повноцінними людьми. Голодний стрес не підірвав їхнього здоров’я тому, що в евакуації вони отримували повноцінне висококалорійне харчування. Один з авторів цієї статті особисто може засвідчити сказане, оскільки сам ріс із цими дітьми в дитбудинку міста Омська. Не слід, напевно, порівнювати голодні стреси нашого часу з блокадними (хоч певні підстави для таких порівнянь є). Але ж і евакуації з наступним рятівним харчуванням та доглядом для більшості наших земляків не передбачається... Так чи так, а дивитися на ситих і доглянутих регіональних політиків, які повчають жителів Полісся з телеекранів, що за все на світі потрібно платити, огидно.
Насамкінець невеличка літературна асоціація. У старому фантастичному оповіданні «Щось стало холоднішати» було описано загадкову хворобу, так званий «синдром Віки», який уразив спочатку дітей, а потім і дорослих жителів мегаполісу XXI століття. Кашель, нежить, озноб... Зрештою, занедужали всі. Тоді хтось догадався зламати контейнер з приладами і поглянути на термометр. Виявилося, вийшли з ладу установки штучного клімату. Сильно похолодніло. Через це й виникла епідемія. Схоже, на Чернігівщині майбутнє, яке провіщали 1972 року московські фантасти Кривич і Ольгін, уже настало.
Тільки письменники зі своїми героями вчинили милосердно. Тепло їм відключили навесні. Попереду було літо. За останніми даними, опалювальний сезон на Чернігівщині вирішено було відкрити після того, як протягом трьох днів середньодобова температура повітря втримається на позначці не вище плюс вісім градусів. Проте споживачам, які не розрахувалися з постачальниками тепла повністю і не уклали договору про погашення заборгованості, є сенс запасатися буржуйками та вовняними речами.