У вересні нинішнього року в Німеччині відбулася подія, що може серйозно вплинути на розвиток світової біофізичної науки. У містечку Гамбройх поблизу Дюссельдорфа відкрився Міжнародний інститут біофізики, по-англій-ському скорочено IIB.
Є кілька не зовсім звичайних обставин, які роблять відкриття нового наукового центру ще більш цікавою подією.
По-перше, він розташувався на території колишньої ракетної бази НАТО, раніше суворо засекреченої, і тим самим став своєрідним зримим свідченням втілення в життя популярного раніше в СРСР гасла «Перекуємо мечі на орала». По-друге, викупив базу й безкоштовно передав її німецькій науці меценат — колишній німецький бізнесмен, а нині відомий покровитель науки й мистецтв Герман Міллер. А по-третє, серед прапорів країн-засновниць красувався і прапор України. Останнє стало можливим багато в чому завдяки завідувачу кафедри генетики й цитології Харківського національного університету професору Валерію Шахбазову.
Рік тому в Москві, на міжнародній біофізичній конференції Валерій Шахбазов зустрівся з відомим біофізиком Фріцем Поппом. Вчені виявили, що галузі їхніх наукових інтересів не просто близькі, а й впритул дотикаються одна до одної. Директор нового інституту Фріц Попп із колегами займається біофотонною емісією, тобто світловим випромінюванням біологічних об’єктів, а Валерій Шахбазов — біоелектричними властивостями клітинних ядер, що саме і є джерелом емісії. Роботи українського вченого дуже зацікавили Поппа і він запросив харківського професора приїхати до Німеччини почесним гостем на відкриття інституту й одночасно доповідачем на міжнародний конгрес біофізики, який відкрився там же.
Серед засновників IIB, окрім Німеччини, були й інші країни світу, відомі своїми роботами в галузі біофізики: США, Великобританія, Нідерланди, Швейцарія, Ізраїль, Франція, Китай, Індія, Росія й інші. Незвичайність події підкреслила присутність міністра науки й освіти Німеччини, котрий виступив перед учасниками — біологами, фізиками, математиками й хіміками — із привітальною промовою. Більшість допо-відей на конгресі було присвячено феномену фотонної емісії. Це й зрозуміло, оскільки інститут організовано на базі лабораторії біофотоніки, де це, багато в чому ще загадкове явище, досліджується не один рік.
— Властивістю випромінювати світло — спонтанно чи під впливом іншого виду випромінення — володіють усі біологічні об’єкти. Але потужність світіння занадто мала, щоб її могло вловити людське око, — говорить Валерій Шахбазов. — Для проведення досліджень німці сконструювали спеціальну надчутливу апаратуру на базі фотомножителів з охолодженим катодом. Фіксуючи навіть дуже слабке випромінювання, ці прилади видають його на екрани комп’ютера у вигляді гістограм розподілу фотонів, які так само унікальні для кожного біологічного об’єкта, як відбитки пальців для людини. Фотонна емісія — новий, маловивчений феномен, що таїть ще багато загадок.
Проте керівництво інституту має намір розширити й поглибити рамки досліджень, у тому числі за рахунок залучення вчених з інших країн. Вже зараз тут працює фахівець із Китаю Янь Ю, котрий вивчає енергетичні характеристики проростків злаків у зв’язку з їхньою різною врожайністю, росіянин Лев Бєлоусов досліджує як змінюється випромінювання ембріонів земноводних у процесі розвитку. До речі, Бєлоусов — онук відомого вченого Олександра Гурвича, який ще на початку століття писав про загадкові мітогенетичні промені і першим ввів у науку термін «біополе». Отримав запрошення попрацювати з колегами з різних країн і Валерій Шахбазов.
— Таємницю життя неможливо пояснити лише на основі молекулярної біології, — говорить професор Шахбазов. — Цього недостатньо, оскільки життя починається на системному рівні — живих молекул немає, живою буває тільки клітина з властивими їй енергетичними характеристиками. Вивчення енергетики клітини і, зокрема, фотонної емісії може наблизити нас до розгадки енергетики живого. Я вдячний Фріцу Поппу за запрошення. Цікаво попрацювати на унікальному обладнанні, яким володіє новий інститут, і подивитися, як потоки фотонної емісії співвідносяться з біоелектричним зарядом клітинних ядер.
На жаль, в Україні інституту біофізики немає досі. Є окремі дослідницькі групи в інститутах і вузах, але скорочення фінансування науки, відрив академічних інститутів від вузів, продовження «відпливу мізків» не дають можливості розвити в нашій країні цей перспективний науковий напрямок.