Здоров'я кожного пацієнта, від новонародженого до довгожителя, — головна цінність Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, заснованого 30 років тому. Спочатку це було відділення Інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова, яке очолив кардіохірург Ілля Ємець, що першим почав оперувати новонароджених зі складними вадами серця. До середини 1990-х дітей, які важили менше 20 кілограмів, не оперували. Складні вади серця в немовлят були вироком. 2003-го Центр став окремим медзакладом, у якому лікували переважно дітей. У 2010 році в одному з корпусів відкрили клініку для дорослих, для людей із набутими вадами серця. За розвиток цього напряму відповідає інтервенційний кардіолог Георгій Маньковський.
Статистика летальних наслідків від серцево-судинних захворювань залишається високою упродовж багатьох років. Українці звертаються до лікарів пізно. Інколи занадто пізно. На жаль, тривалість життя в Україні все ще нижча, ніж за кордоном. Тому філософія і всі технології в Центрі заточено на його подовження. На щастя, технології розвиваються, і є шанси, що в майбутньому люди житимуть довше, а серцеві захворювання не ставатимуть вироком.
Про справи серцеві та профілактичну медицину ZN.UA розмовляло з кардіологом, завідувачем відділення інтервенційної кардіології клініки для дорослих Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, заступником директора Центру Георгієм Маньковським, який отримав цього року на День медика звання «Заслужений лікар України».
— Георгію Борисовичу, що за операція була у вас перед інтерв'ю?
— Пацієнт виїхав із Одеської області ввечері і приїхав до Києва на «швидкій» вранці в дуже тяжкому стані — в кардіогенному шоку, з набряком легень і «хорошим» інфарктом міокарда, з двома закритими коронарними артеріями з трьох, які ми відкрили. Нині він в інтенсивній терапії, вже компенсується.
Пацієнт зателефонував нам пів року тому, розповів про свої симптоми і про те, що йому рекомендували приїхати на обстеження в нашу клініку. Після цього зник, через пів року зателефонував і сказав, що йому дуже-дуже зле. Ми рекомендували йому звернутися в клініку ближчу. Але він усе-таки вирішив їхати до нас. Ми наполягли, щоб їхав на «швидкій». І це виявилося правильним рішенням.
— Як ви стали інтервенційним кардіологом? Знаю, що ви з династії лікарів.
— Так, я вже сьомий. Жодного кардіолога в родині до мене не було. Неврологія, ендокринологія, патофізіологія — всі не мануальні, а науково-прикладні спеціальності.
В інтервенційній кардіології я вже 13 років. Це дуже цікаво. На шостому курсі інтерном я випадково потрапив у відділення професора Юрія Миколайовича Соколова в Інституті імені Миколи Стражеска, який, на жаль, недавно помер. Побачив ангіограф. На той момент він здався мені космічним кораблем. Я попросився залишитися на стажування, провів у відділенні Соколова всю інтернатуру й потім працював, усього шість років. У цій спеціальності мені видався неймовірним результат, який отримуєш зразу. Пацієнт прибуває в гострій тяжкій ситуації. І ти моментально бачиш результат, коли тобі вдається йому допомогти й відкрити кровопостачання частин серця.
— Центр поки що не в системі НСЗУ. Це планується?
— Ми ведемо переговори з НСЗУ. Як і всі інші центри високоспеціалізованої допомоги четвертого рівня акредитації. Це тривалий процес. Так і має бути. Консультацію легко прорахувати. Це витрачений час, зарплата, приміщення, комунальні послуги. Коли йдеться про операції, все складніше. Наприклад, із дев'яти операцій, проведених учора, на одного пацієнта в мене пішов один коронарний провідник вартістю півтори тисячі гривень, а на іншого — 12 таких провідників. НСЗУ ж хоче чіткості й усереднення, якого тут, на жаль, бути не може. Головне — врятувати людину. У нас такий профіль, що ми беремо пацієнтів, від яких усі відмовилися.
На цей момент клініка фінансується з держбюджету.
— Операції безплатні?
— Дітям до 18 років безплатне абсолютно все. Людям дорослого віку практично все безплатно, крім девайсів (витратних матеріалів). Нинішнього року, наприклад, у нас з'явилися безплатні коронарні стенти, але вони використовуються тільки під певні клінічні стани, такі як гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда. Якщо стентування планове, стенти, на жаль, платні.
— Як на вашу роботу, на стан пацієнтів вплинула епідемія коронавірусу?
— Гадаю, так само, як і скрізь. Ми стали бачити значно більш запущені випадки, коли важче допомогти. Епідемія вплинула на це не тільки в Україні, в усьому світі.
— Планові операції ж були заборонені?
— Ні. Було сказано: заборонити планові операції, крім тих, перенесення або скасування яких загрожують життю та здоров'ю пацієнта. Цим формулюванням користувалися всі клініки — косметологічні, пластичної хірургії, стоматологічні. Вчасно не видалений фурункул теж може призвести до сепсису. Але по телевізору сказали: планові операції заборонені, і це встигло налякати людей. Як можна відкладати операцію пацієнта, в якого, наприклад, аортальний клапан не відкривається? Він помре в найближчі п'ять днів. Ніхто, звісно ж, так не робив.
— Я вже не вперше чую, що через пандемію лікарі мають справу з більш запущеними випадками захворювань. Що з цим робити?
— Зараз стає популярним кардіологічний постковідний чек-ап. Ковід спровокував і підняв безліч проблем, над якими людина раніше не замислювалася. Тож на ситуацію можна подивитися і з іншого боку — люди почали більше думати й турбуватися про себе.
Не треба йти до мене на коронарографію, стентування. Не треба бігти в операційну. Треба прийти до нашого кардіолога і зробити УЗД-кардіограму й тест фізичного навантаження.
Постковідний чек-ап потрібно затвердити ледь не на законодавчому рівні. У Швейцарії, наприклад, це зробили. Людина, котра перехворіла на ковід (байдуже, наскільки важко), має потім зробити кардіографічний контроль — аналізи, УЗД серця, кардіограму, тест фізичного навантаження (якщо він потрібний).
— В Україні серцевих захворювань стає більше?
— Їх не стає більше чи менше. Ми не бачимо справжньої кількості, на жаль. Дуже багато людей просто не доходять до лікарів, помирають. Потрібна своєчасна діагностика.
— Чому вчасно не діагностують?
— Люди не звертаються. Пацієнтові здається: щоб потрапити до нас, треба подолати тяжкий логістичний шлях через сімейного лікаря. Але ми у відкритому доступі. До нас можна потрапити прямо. Досить прийти в клініку й сказати: «Мені зле» або «Я хочу обстежитися».
Не треба чекати якихось відчуттів. Є такий чек-ап, коли немає відчуттів. Це називається профілактична медицина. Хворобі краще запобігти, ніж потім лікувати. Така політика має бути.
— А є якісь рекомендації для запобігання хворобам, із якими ви працюєте щодня?
— Рекомендації дуже прості: здоровий спосіб життя, максимальне фізичне навантаження, дослухатися до себе. Найзвичайнісінькі речі.
— З якими проблемами до вас найчастіше звертаються?
— Із будь-якими кардіопроблемами. Наша клініка — кардіохірургічна. Особисто я займаюся ішемічною хворобою серця. Процес, про який ви неодноразово чули, називається атеросклерозом. Він звужує просвіт коронарної артерії і не дає крові проходити через місце звуження, що призводить до стенокардії — з'являються пекучі, стискаючі, ріжучі болі в ділянці серця, дискомфорт. Або, якщо судина повністю закрилася, — до інфаркту міокарда.
— Що ви маєте на увазі під інноваційними методиками?
— На другому місці за смертністю в пацієнтів віком за 70 років — патологія стеноз аортального клапана. Ми одними з перших в Україні стали замінювати клапани без розрізу, — це називається транскатетерна заміна аортального клапана (TAVI). Аортальних клапанів усього чотири. Це той клапан, який відкривається з лівим шлуночком в аорту. Кров стискає лівий шлуночок, клапан відкривається, і викидається кров по всьому організму. Клапан зношується, з віком стає кальцинованим, і його стулки не можуть відкритися.
Раніше клапан заміняли, розрізаючи грудну клітину. Це травматично. Багатьом пацієнтам, зокрема старшим, не під силу це перенести.
Відомий французький інтервенційний кардіолог Алан Кріб’є придумав таку методику, коли через стегнову артерію заводиться вся система доставки й клапан замінюється на новий протез нетравматично. Пацієнт майже при тямі, й наступного дня він уже ходить. Ось такі малоінвазивні втручання ми робимо. Після таких операцій людина набагато легше й швидше відновлюється.
До речі, ми єдина клініка в Україні, в якій працюють два швейцарських фахівці. Одного з них я можу з гордістю назвати своїм учителем. Це доктор П’єр Левіс, який спільно з Андреасом Грюнцігом у 1977 році вперше зробив перкутанну транслюмінальну балонну ангіопластику коронарних артерій. Тобто це один із родоначальників методу інтервенційної кардіології. І він у нас працює.
Був період, коли через пандемію П’єр Левіс не приїжджав до нас півтора року (Швейцарія в цьому сенсі строга країна). 12 липня він знову приїздить в Україну й сім днів оперуватиме разом із нами. Сподіваюся, буде приїжджати до нас, як і раніше, раз на місяць-два на чотири-п'ять днів. Це неоціненний досвід, який у нас є завдяки Іллі Ємцю (директору Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. — А.К.)
— У яких ситуаціях ви відмовите пацієнтові в операції через вік?
— Ми не відмовляємо через вік. Навпаки, це хвороба віку. Найстаршій пацієнтці, якій ми зробили операцію, — 98 років.
Нині у світі інший перекіс. У США, наприклад, де медицина більш розвинена. 50-річний пацієнт із патологією чудово перенесе відкриту хірургію, і віддалений результат у такому разі для нього буде кращим. Але пацієнт прочитав в Інтернеті про малоінвазивні втручання та щадні операції. У нього хороша страховка. Він не хоче розрізу. Лікарі й страхова компанія йдуть у нього на повідку. Це — перекіс.
Усе-таки таке рішення має бути не за пацієнтом, а за Heart Team. У нашому центрі це працює. Команда з кардіолога, інтервенційного кардіолога й кардіохірурга спільно приймає рішення і озвучує пацієнтові всі варіанти.
— Тобто інтервенційне втручання не завжди показане?
— Звісно. Кожен випадок індивідуальний.
Що робити при підозрі на інфаркт?
· Припинити фізичне навантаження і різкі рухи. Вмоститися зручно (напівлежачи, голову і плечі підняти, розстебнути одяг).
· Зателефонувати сімейному лікареві або кардіологу. Він може призначити прийом нітрогліцерину.
· Якщо напад не припиняється 15 хвилин, викликати швидку допомогу. Напад, що триває більш як 15–20 хвилин, може перерости в інфаркт міокарда.
Викликати швидку допомогу також потрібно, якщо:
— біль постійний і стає інтенсивнішим;
— біль хвилеподібно повторюється у стані спокою;
— виникає різка слабкість, відчуття страху;
— частішає пульс;
— різко коливається артеріальний тиск.