Контору із заготівлі рогів і копит було відкрито з багатьох причин.
І.Ільф, Є.Петров,
«Золоте теля»
Реформи минущі, а класика вічна. Спостерігаючи за метушнею, яка вчинилася навколо новостворюваної системи контролю харчової продукції в Україні, раз за разом спливає в пам’яті незабутній Остап Бендер з його «…Вистачить з нас державної діяльності. Настав час зайнятися справою». От і наші великі комбіна… вибачте, реформатори, вочевидь, так вважають, затіявши «за євродосвідом» реформування системи контролю продовольства та харчування в країні. Для цього вирішено створити єдиний контролюючий орган на основі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.
На це рішення не забарилася реакція головного державного санітарного лікаря РФ Г.Онищенка, який заявив, що передача повноважень контролю харчових продуктів ветеринарній службі означає де-факто «визнання громадянина України твариною». За цією заявою, гостро сприйнятою в нас на дипломатичному рівні, з’явилася друга, з приводу низької якості українських сирів, з попередженням про те, що Росії доведеться посилити контроль за сільгосппродукцією з України і навіть обмежити її ввезення. Понад те, Г.Онищенко озвучив намір зайнятися питанням перегляду майбутнього літнього відпочинку російських дітей і «передислокацією їх з українських курортів у регіони Росії та в Європу». Цю заяву багато хто в Україні розцінив як політичну, а керівник Держветфітослужби Іван Бісюк заявив, у свою чергу, що українська ветслужба не отримувала офіційного листа від «Роспотребнадзора» з претензіями до якості українських сирів.
Хай там як, але проблеми якості харчів турбують кожного з нас, особливо тих, хто ходить до магазинів і на ринки, чиї діти харчуються в школах і дитсадках, і молоко для них доводиться вибирати на полиці супермаркету, щоразу потерпаючи від думок про вміст упаковки.
Природно, виникає інтерес, чого слід очікувати від оголошеної реформи.
Основними передумовами для такої реформи названо рішення про оптимізацію органів державної влади та намір перейти на європейську модель оцінювання безпеки харчових продуктів. Згідно з аналітичним дослідженням, проведеним 2010 року Головним управлінням державної служби України, функції в санітарній та фітосанітарній сферах виконує, часто їх дублюючи, непомірно велика кількість органів виконавчої влади. До контролю якості продукції, видачі дозволів на її виробництво, контролю за наявністю сертифікатів, експертизи тощо причетні 15 різних відомств і організацій. Крім того, за даними Національного агентства з акредитації, склалася ситуація, коли той самий продукт проходить кілька однакових випробувань у лабораторіях різних відомств, що вимагає додаткових коштів і часу, сприяє корупційним ризикам у дозвільній системі.
З метою усунення дублювання функцій і протиріч усередині існуючої системи контролюючих та інспектуючих органів і запропоновано було «вивчити питання створення єдиного органу (умовно - Державної санітарної та фітосанітарної служби), відповідального за контрольно-інспектуючі заходи у сфері санітарії, фітосанітарії та безпеки харчових продуктів».
І далі: «Зазначена служба може бути створена шляхом делегування їй функцій Державного комітету ветеринарної медицини України, Головної державної інспекції з карантину рослин України, Головної державної інспекції захисту рослин, Державної інспекції України з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її на ринку і частини функцій Державної санітарно-епідеміологічної служби України».
Того ж 2010 року було затверджено нове Положення про Держсанепідслужбу, яке істотно вплинуло на її колишній статус. Держсанепідслужба України, яка раніше була підпорядкована Міністерству охорони здоров’я та являла собою діючу систему контролю й нагляду, тепер є «центральним органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади в галузі охорони здоров’я». При цьому істотно урізані її повноваження, втрачені експертні функції та науковий потенціал, ліквідуються санепідстанції.
На думку фахівців, після затвердження такого положення від Держсанепідслужби залишилася хіба що назва. Контроль харчових продуктів передано під юрисдикцію інших відомств, а відповідати за харчові отруєння, спалахи інфекційних захворювань, викликаних неякісними продуктами та водою, ту ж таки холеру (не приведи Господи!), як і раніше, буде санлікар. Де логіка? Державний нагляд фактично підмінили відомчим контролем. Як емоційно охарактеризував ситуацію один досвідчений санлікар: «Де теля, а де немовля?».
Сьогодні в країні налічується близько 200 тис. харчових об’єктів, з них 60 тис. - це так звані підприємства підвищеного епідемічного ризику - молокозаводи, підприємства громадського харчування, харчоблоки лікувальних установ тощо. Яким чином санлікарі забезпечать профілактику харчових отруєнь, якщо вони усуваються від контролю харчів? Іще раніше їх фактично позбавили можливості здійснювати нагляд за суб’єктами господарювання, запровадивши законодавчу норму про обов’язкове письмове попередження за десять днів до перевірки. «До вас їде ревізор!» - «Чого зволите?» - ситуація воістину гідна пера Гоголя.
Щоправда, санлікарям сьогодні не до сміху. Днями відбулася нарада головних санітарних лікарів з усіх регіонів країни, на якій перед ними було поставлено завдання зі скорочення штатів. Якщо сьогодні загальна кількість працюючих у системі Держсанепідслужби становить 53 944 чол., то на початок наступного року гранична чисельність територіальних органів СЕС не повинна перевищувати 29 996 чол. (І це при тому, що сьогодні в санепідслужбі гостро відчувається нестача лікарів - гігієністів-епідеміологів.) Більш ніж на половину планується скоротити кількість установ санепідслужби (з 775 до 333). Процес реорганізації СЕС практично вже пішов - на місцях ліквідуються санепідстанції, замість них мають бути створені міжрайонні територіальні підрозділи Держсанепідслужби. Процес цей досить складний і болючий для людей, які працюють у цій сфері. Кому буде передано бактеріологічні лабораторії, як бути з фахівцями, яких доведеться скоротити? Виникає непусте запитання: якщо зараз створити такі підрозділи, то як потім їх мережа накладеться на схему наміченої адміністративно-територіальної реформи? Запитань багато - відповіді або незрозумілі, або їх узагалі поки що немає.
Складається враження, що гучно розрекламована реформа зводиться до простої передачі частини СЕС разом із функціями контролю харчових продуктів у ведення Держветфітослужби і, зрозуміло, фінансових потоків. А потоки ці досить потужні. Не всі знають, що, наприклад, на іноземне судно, яке проходить через український кордон, першим ступає нога саме санітарного лікаря. Санлікар проводить стандартний і розширений санітарний прикордонний контроль вантажів із харчовими продуктами, які імпортуються чи експортуються. Аналогічні дії проводить і ветеринарний лікар, тільки щодо вантажів, підконтрольних ветеринарній службі. От і осінила чиюсь світлу голову (можна навіть здогадатися - чию) ідея відібрати хліб (і не тільки хліб, а й до хліба) у конкурентів.
Крім словесної риторики, про жодні серйозні кроки із забезпечення якості та безпечності продуктів поки що не йдеться. Складається враження, що чиновники, як кажуть, вигадують на ходу, і чітко сформульованої стратегії реформи немає. Про це свідчать досить суперечливі думки чиновників у ЗМІ. Досить прочитати висловлювання керівника департаменту ветеринарної медицини Держветфітослужби В.Башинського (судячи з посади, саме він повинен безпосередньо займатися впровадженням реформи), які багато в чому розходяться зі сказаним І.Бісюком.
Ініціатива реформи за зразком Данії, коли вся відповідальність за продовольчу безпеку, у тому числі контроль громадського харчування, харчування у дитячих закладах, повністю покладається на ветеринарну службу, вочевидь, належить Мінагропрому. Це відомство розробляло законопроект, згідно з яким повноваження з контролю харчових продуктів для населення передаються ветеринарній службі. Плани з привласнення більшості фінансових потоків, як видно, виношувалися давно - не випадково чи то на самому початку 2010 року, чи то ще 2009 року в назві відомства скромно додали одне слово, і вийшло Міністерство аграрної політики та продовольства.
Що ж до схвалення курсу реформи європейськими органами, то складається враження, що нам намагаються нав’язати систему, якою користується досить обмежена кількість країн. По суті, проводиться черговий експеримент. Наслідків якого ніхто не прораховував і не прогнозував. Ціна якого не має грошового еквівалента, тому що йдеться про здоров’я людей.
Читайте також:
Іван Бисюк: «Говорити про те, що ветеринари некомпетентні, неправильно»