Щойно з мандрів по Карпатах. Цього разу почувалася впевненіше, бо мала під руками довгожданне видання. Книжка Юрія Нестерука «Рослинний світ Українських Карпат: Чорногора. Екологічні мандрівки» (Львів: БаК) справді багато в чому унікальна.
518-сторінкове видання — перше такого плану в Україні. Це — не лише сумлінно виконаний покажчик рослин, якими характеризується цей ареал. Спершу подається наукова назва з відповідною видовою класифікацією, нижче — латинська, а також назви на восьми європейських мовах: польською, чеською, словацькою, угорською, румунською, болгарською, німецькою та російською. Також подано короткий опис природи Чорногори, тобто Чорногірського масиву, розміщеного у східній частині Українських Карпат, який становить площу приблизно 900 кв. км. Інформаційна насиченість визначає розділи «Природоохоронна діяльність у Чорногорі», «Туризм у Чорногорі», включно із докладними описами екологічних маршрутів (приміром, із Топільча через Дземброню на Піп-Іван, озеро Несамовите, з Бистреця через Маришевську в долину Пруту; всього одинадцять напрямків). Але головне наповнення довідника — опис рослин Карпат за рубриками: морфологія, екологія, біологія, поширення в Українських Карпатах, загальний ареал, чинники антропогенного впливу, охорона, використання, легенди, пов’язані з конкретними рослинами. А також — список літератури, алфавітні переліки назв представників флори. Маючи такий покажчик із відповідним кольоровим фотозображенням, наприклад, арніку, яка все рідше трапляється в Карпатах, не сплутаєте з жовтозіллям бротанолистим карпатським або сугайником Клюзія волохатим чи сугайником австрійським. Арніка, як і значна кількість рослин, поданих у довіднику, занесена до вітчизняної Червоної книги, віддавна застосовувалася в народній медицині та гомеопатії (до речі, народна німецька назва рослини — фалькраут, буквально: трава падіння. Застосовується, зокрема, при лікуванні травм і її віддалених наслідків). Це, до слова, улюблениця Гете, який рятувався нею у тяжкі моменти життя. Щодо різновидів аконіту, котрий теж широко застосовується в гомеопатії, то їх у Карпатах зустрічається аж п’ять різновидів.
А хіба не цікаво довідатися, який саме тирлич трапляється у Карпатах? Відомо, що ця рослина має магічний ореол в українській народній міфології. Отож — тирлич: крапчастий, ваточниковий, роздільний, безстебловий. А є ж і тирличничок — війчастий та жовтуватий карпатський. А вже різновидів ломикаменю, виявляється, в Карпатських горах аж п’ять: аїзоподібний, волотистий, зірчастий альпійський, карпатський, мохоподібний. До речі, Леся Українка у своїй славнозвісній поезії мала на увазі той вид рослини ломикамінь, який відомий у Криму.
З рубрик «Поширення в Українських Карпатах» та «Загальний ареал» можна довідатися про розповсюдження виду й підвиду тієї чи іншої рослини, серед яких — чимало ендеміків панкарпатських чи східно-або і західнокарпатських. Наприклад, уже назва приворотень туркульський указує на гору Туркул цього субальпійського ендемічного виду.
Однак видання, на жаль, не позбавлене недоліків. Це, передусім, відсутність народних українських (місцевих) назв рослин. Наприклад, брусниця, напівчагарничок, який поширений в Європі, Азії та Північній Америці, росте також у ялицево-смерекових і букових лісах, у заростях гірської сосни в Карпатах, і поширена там його народна назва — ґоґози. До речі, навіть у «Словарі української мови» за редакцією Б. Грінченка зафіксоване саме це слово (також і ґоґозник). Те саме з чорницею — афинами. Відповідно не вказано, приміром, що шафран Гейфеля, більш відомий як крокус, у горах називають бриндушею.
Інше питання — відсутність у визначникові певних рослин, які досить поширені в ареалі Карпат, хоча й не тільки там: наприклад, любка дволиста, іван-чай або перестріч гайовий (двоколірний). Звісно, не можна «объять необъятное», але коли вже є у виданні не лише карпатські ендеміки (дягель лікарський, приміром, або різновиди валеріани), то критерії відбору окремих рослин до покажчика постають «місцями розмитими». І ще один суттєвий недолік: довідник досить важкий, що непрактично для використання в польових умовах.
Однак особисто я давно мріяла про таку книжку. Буваючи щороку в Карпатах, повсякчас відчувала прикрість: упізнаючи деякі рослини «в обличчя», не знала їхніх назв. А тут — така розкіш!..