Чорнобильська зона. Занедбане село |
Як ми вже повідомляли, нещодавно в Києві відбулася міжнародна конференція «Медичні наслідки чорнобильської катастрофи: результати 15-річних досліджень». Її організатори - Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), асоціація «Лікарі Чорнобиля», Мінздоров України, Академія медичних наук України та інші установи й відомства. У конференції брали активну участь представники МАГАТЕ, Представництва ООН в Україні, Міжнародної комісії з радіологічного захисту та інших міжнародних організацій. Цілком зрозуміла цікавість до цього форуму закордонних учених - з Німеччини, Франції, Італії, Великої Британії, США, Японії, Нідерландів, Росії, Білорусі, Болгарії, Канади, Куби тощо. Характерно, що найчисленнішою була група японських учених. Конференцією зацікавилися також єгиптяни, перуанці.
Загалом було заслухано близько сотні наукових доповідей і представлено понад триста стендових доповідей дослідників з різних країн світу, присвячених проблемам зовнішнього і внутрішнього опромінення постраждалого населення, опромінення щитовидної залози, стану здоров’я дітей, ліквідаторів, жителів радіаційно забруднених територій і евакуйованих, епідеміологічних досліджень лейкемії, різноманітних онкологічних, психоневрологічних захворювань, психологічних і соціальних наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття. Результатом форуму, на думку його організаторів, має стати спільне для міжнародного співтовариства розуміння ситуації, що склалася внаслідок аварії на ЧАЕС.
Як нам видається, такого розуміння в ході конференції (тривала вона весь тиждень) досягти не вдалося. Розбіжності між представниками міжнародних організацій і багатьма вченими виникли вже у перший день її роботи. І це, мабуть, не дивно. Вражає інше: попри представницькість форуму, участь у ньому знаних учених, - він не викликав зацікавлення у громадськості, його майже не помітили засоби масової інформації. Мабуть, певною мірою позначилися стереотипи нашого мислення і поведінки: 15-річчя чорнобильської катастрофи відзначили, як завжди, грунтовно, і тепер до наступного квітня тему можна «закрити». Але все ж таки головне, очевидно, в іншому - у рецидиві політики «урізання» і приховування інформації з проблем Чорнобиля, зокрема стосовно впливу катастрофи на здоров’я населення, політики, яку особливо наполегливо проводять відповідні міжнародні організації. Тому хоча все було начебто відкрито і гласно, однак лише для замкненого кола фахівців.
За офіційними даними, під наглядом у медичних закладах системи охорони здоров’я України перебуває 2 млн. 608 тис. 354 осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, з них 529 тис. 189 дітей. Фахівці відзначають прогресування погіршення стану їхнього здоров’я. Порівняно з тими, кого біда не зачепила, у «чорнобильців» почастішав перехід гострих форм хвороб у рецидивуючі та хронічні, збільшився час їх перебігу, простежується схильність багатьох хвороб до ускладнень. За спостереженнями медиків, у дорослого постраждалого населення рівень захворюваності зріс у понад чотири рази за рахунок захворювань органів дихання, сечостатевої системи, хвороб крові і кровотворних органів. Серед ліквідаторів цей рівень перевищує аналогічний показник постраждалого населення в півтора рази за хворобами ендокринної, нервової системи і системи кровообігу, хворобами органів травлення. У ліквідаторів також найвища захворюваність на злоякісні новоутворення. Як засвідчили дослідження, захворюваність цієї групи постраждалих залежить від дози опромінення.
Жителі радіаційно забруднених територій у кілька разів більше ризикують захворіти на новоутворення, хвороби сечостатевої, кістково-м’язової системи, шкіри. Рік у рік зменшується кількість дітей, визнаних, за результатами медичних оглядів, здоровими. За післяаварійний період поширеність захворювань серед них зросла майже втричі. Крім того, збільшилася кількість дітей з уродженими вадами розвитку (в 7,7 разу).
Закордонні вчені запропонували Україні свій досвід і допомогу у вивченні наслідків Чорнобиля. Протягом усіх післяаварійних років заклади охорони здоров’я беруть участь у численних міжнародних проектах з вивчення впливу іонізуючого опромінення на здоров’я. Так, кілька років виконувався проект Міжнародної ліги Червоного Хреста і Червоного Півмісяця з обстеження дітей Волинської і Рівненської областей, що проживають на радіаційно забруднених територіях. З травня 1991 року здійснюється проект «Сасакава - Чорнобиль», завдяки якому було обладнано два діагностичні центри - в Києві та Коростені. Під егідою ВООЗ виконувалася програма IРНЕСА з пілотними проектами «Щитовидна залоза», «Гематологія», «Епідеміологічний реєстр», «Психічний розвиток опроміненої внутріутробно дитини». У рамках цієї програми для медичних закладів України надійшло устаткування, реактивів і витратних матеріалів на $ 5 млн. А за проектом ЮНЕСКО було надано допомогу устаткуванням для гематологічного відділення Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».
Наприкінці 1999 р. відновлена угода між Україною і США про співпрацю у сфері досліджень з проблем впливу катастрофи на ЧАЕС на навколишнє середовище і здоров’я людей. Зокрема ці дослідження стосуються питань частоти і природи раку щитовидної залози та інших її захворювань в осіб, які були під час катастрофи дітьми або підлітками; лейкемії, лімфоми й інших захворювань крові; вплив аварії на поведінку і психічне здоров’я дітей та матерів. Передбачається продовжити ці дослідження. «Протягом наступних десятиліть, - зазначається в резолюції конференції, - дослідження мають зосередитися на тих, хто був дітьми або «in utero» (в утробі. - Авт.) на час аварії, а також на продовженні моніторингу раку щитовидної залози в цих групах...
Необхідно створити банки тканин, які мають використовуватися як міжнародний ресурс для проведення молекулярних, генетичних і клітинних досліджень з метою ідентифікації механізмів і маркерів захворювань, пов’язаних з впливом радіації».
Поруч зі словосполученням «дози радіації» на конференції лунало і «доза совісті». Цілком зрозумілий сплеск емоцій викликав виступ директора відділу радіаційної безпеки МАГАТЕ Авеля Гонзалеса, який, зокрема, заявив: «Міжнародними дослідженнями встановлено, що стан здоров’я населення і його захворюваність - речі, які не залежать від рівня радіаційного забруднення». У зв’язку з цим слід навести уривок з інтерв’ю кореспондентові «ДТ» відомого російського вченого, академіка РАПН, члена-кореспондента РАН, віце-президента Всесвітньої спілки охорони природи Олексія Яблокова:
- Хто платить гроші, той, як відомо, і музику замовляє. Сьогодні ВООЗ заявила, що основним наслідком Чорнобиля є певне підвищення рівня захворюваності на різні форми раку щитовидної залози, та й то переважна більшість їх лікується. Ось яка заява... Я з цим категорично не згоден, про що й заявив на форумі. Насправді це конференція з наперед поставленою метою: схвалити, як на мене, антилюдяну концепцію, що вигідна лише атомній індустрії. Деякі представники міжнародних організацій відверто кажуть: найстрашніші наслідки Чорнобиля - це припинення будівництва атомних станцій. Тому вони й роблять усе, щоб про Чорнобиль якомога швидше забули.
- Коли кажуть, що немає генетичних наслідків Чорнобиля, то це неправда, - вважає вчений. - Чому ВООЗ публікує такі речі? Тому що, відповідно до угоди 1959 року між МАГАТЕ і ВООЗ, остання не може публікувати нічого такого, що могло б блокувати розвиток атомної індустрії. У МАГАТЕ - внутрішній конфлікт інтересів: з одного боку, її головна мета - розвиток атомної індустрії, з другого - безпека. Потрібно скасувати цю абсолютно ганебну угоду. А поки вона існує, ми не віритимемо публікаціям ВООЗ.
- Які з досліджень, поданих на конференції, ви вважаєте найбільш вартими уваги?
- На мій погляд, найсерйозніші дослідження були пов’язані з впливом радіації на мозок. Українські і російські вчені показали, що не можна пояснити зміни в мозку, які простежуються в багатьох «чорнобильців», просто стресом. Сьогодні половина новонароджених мають уповільнений розвиток. Ця проблема набагато серйозніша, ніж проблема раку. Адже від неї потерпає досить багато людей. Як усе це «відгукнеться» далі - невідомо.
- На форумі проходила дискусія й були подані нові матеріали про те, що й мозок дорослих зазнає впливу радіації. Правда, зараз поки що не зовсім зрозуміло, яких доз, адже вони часто бувають «липовими»: або «приписаними», або «недописаними», - продовжує О. Яблоков. - Щось у мозку радіаційно ураженої людини починає змінюватися, і вона поводиться інакше. Зокрема дослідження засвідчили, що серед персоналу ЧАЕС і тих, хто працює у Прип’яті, рівень захворюваності на шизофренію в кілька разів вищий, ніж загалом по Україні. Вважаю, що це пов’язано зі змінами в мозку внаслідок тривалого впливу малих доз радіації.
Чорнобиль підносить усе нові сюрпризи. Японські вчені уже давно говорять про «затяжну радіаційну хворобу». А професор Юрій Бандажевський (Україна) порівняно нещодавно сформулював «синдром інкорпорованих радіонуклідів». Ніхто до нього не пов’язував з радіацією загибель людей, які померли т.зв. раптовою смертю. (Зараз це досить поширене явище.) Вчений здогадався дослідити вміст радіонуклідів у серці, печінці, нирках, інших органах цих людей, і, як з’ясувалося, 98% їх мали високий вміст інкорпорованих радіонуклідів.
- Виходить, справдилося застереження японських учених, висловлене ними відразу після катастрофи на ЧАЕС, мовляв, що таке Чорнобиль, ми дізнаємося років через десять-п’ятнадцять?
- Те, що ми зараз знаємо набагато більше, це факт.
Тим часом ці знання залишаються незатребуваними. На одному з «круглих столів», що проводилися в рамках форуму, пролунала фраза: «...У резолюції конференції закладаються лукаві пропозиції з метою замаскувати масштаби чорнобильської катастрофи політичними й економічними проблемами, що виникли в пострадянському просторі».
Професор Ангеліна Нягу також упевнена, що чорнобильська ідея сьогодні «дуже серйозно політизується. В нас уже сформувалася чорнобильська партія. Але широкомасштабні дослідження наслідків аварії на ЧАЕС організаціями, що ухвалюють рішення, досі не затребувані. Навіть на цьому форумі не присутні особи, що зобов’язані були б бути присутніми».
- Чорнобильські закони не повинні розглядатися у порожньому залі, як це зазвичай відбувається, - каже експерт Національної комісії з радіаційного захисту населення України, біохімік Наталія Преображенська. - Турбота про здоров’я людей, про майбутнє нашого народу має стати пріоритетом державної політики. До Чорнобиля було багато радіаційних інцидентів і аварій в інших країнах. Але чорнобильську катастрофу ми не можемо порівнювати навіть з трагедією Хіросіми й Нагасакі. Ланцюгова реакція після атомного вибуху там уже скінчилася. А після вибуху на ЧАЕС радіоактивний розпад все ще триває. Ми живемо під час чорнобильської катастрофи... Ця конференція засвідчила, що протягом останнього часу у світі нічого не змінилося. МАГАТЕ як визнавала єдиним наслідком впливу радіації на здоров’я тільки виникнення раку щитовидної залози, так і залишається зі своєю думкою. І це незважаючи на численні наукові дослідження, що дають набагато серйознішу картину захворюваності. Зокрема й український учений Бебешко зараховує до групи ризику з онкозахворювань, які виникли внаслідок впливу радіації, 3800 наших дітей. А лікарні переповнені хворими на лейкемію...
Все ж таки форум, що відбувся, - позитивне явище, - вважає Н.Преображенська. - Ми ще раз переконалися, хто є хто. Для мене особисто ставлення до чорнобильської катастрофи - індикатор людяності у світі.
* * *
Вже після конференції я прочитала книжку відомої журналістки і письменника Любові Ковалевської «Чорнобиль «ДСК» (абревіатура означає: для службового користування. - Авт.). Це науково-публіцистичне видання підготовлене на основі унікальних документів, фактичних матеріалів, свідчень людей, інтерв’ю з багатьма авторитетними фахівцями, ученими, лікарями. Це книга про нас, для нас і для майбутніх поколінь. Бо, як зазначає Л.Ковалевська у своєму авторському слові: «Я мала на меті показати справжній стан речей і дати знання, які допомагають людині розпізнавати й оцінювати небезпеку, захищати своє життя і своє здоров’я, не покладаючись ані на державу, ані на добрих дядечків. Щоб людина нарешті перестала бути добровільною або вимушеною жертвою, об’єктом маніпуляцій хоч би кого; зрозуміла, що відчуття самозбереження - це не радіофобія, а нормальне природне відчуття, необхідне для збереження буття».