Свого часу в DT.UA було опубліковано статтю "Чому в Гондурасі живуть довше, ніж в Україні?". У ній наводилися вражаючі статистичні дані стосовно того, чому в Україні очікувана тривалість життя менша, ніж в інших країнах. Цифр багато, відповідей мало. І загальна спрямованість: "суспільство та обставини винні". Чи це так?
У названій публікації, попри всю її правильність, опосередковано проявилося успадковане від радянського минулого прагнення зняти відповідальність із окремої людини за стан своїх справ, зокрема тривалість життя. Задовго до розвалу СРСР закордонні психологи визначили особливий тип "радянського чоловіка", головною рисою якого і була безвідповідальність. Здається, не треба пояснювати, що сила націй залежить насамперед від чисельності здорових чоловіків працездатного віку. Це для України нині особливо важливо. Не треба знову перекладати відповідальність на обставини - мовляв війна, економічна криза, Янукович і Ко…
Ще у 2000-му у світовій історії охорони здоров'я з'явився термін "надсмертність слов'янських чоловіків". Малися на увазі Росія, Україна, Білорусь. Кількісні втрати чоловічого населення в цих трьох країнах мирного часу були порівнянні із втратами часів Другої світової війни. Нині трохи поліпшилося становище в Білорусі, чого не скажеш про Росію й Україну. Не будемо наразі про Росію. Пошукаємо відповідь на поставлене запитання для нас.
Є таке поняття "компаративістика". А можна сказати простіше: навчання на чужому досвіді. За тривалістю життя вже багато років пальму першості утримує Японія (для чоловіків цей показник - приблизно 80 років, український - 62 роки). Звісно, країна досить екзотична, зовсім не схожа на Україну. Проте готова нам допомагати, про що свідчить червневий візит японського прем'єр-міністра Сіндзо Абе до Києва. Але спустімося з висоти державної співпраці на рівень повсякденності. І не треба казати: "Звичайно, якби ми жили так, як у Японії...". А як живуть у Японії?
Відомий афоризм: "Життя - це те, що ти думаєш про нього". Отож, у японців рівень задоволеності життям досить високий, - до 80% населення почувається цілком благополучно. І це не залежить від соціального статусу та матеріальної забезпеченості. У нас же однією з перших за значимістю причин зростання чоловічої смертності є невдоволеність через невідповідність нав'язуваному в нових (порівняно з радянськими) умовах стереотипові мужності, яка тепер оцінюється як успішність. Причому за успіх треба боротися в дуже непростих умовах, до чого наші чоловіки найчастіше не підготовлені. А якщо не виходить? Зняти з себе відповідальність, утекти від прикрих реалій, зняти стрес? Зростають пияцтво, наркоманія, кількість самогубств і вбивств, захворювань. Медики вважають, що погіршення здоров'я на 80% залежить від стану духу, а не від чогось іншого.
Серед найперших рис японського національного характеру - самовладання, а також вдячність життю за те, що воно дає. Так здавна в дуже складних природно-кліматичних умовах із постійними цунамі формувалося вміння вдовольнятися малим, не терзаючи себе неможливістю замінити в цьому році автомобіль на престижніший (тиск "жаби" дуже сильний в українців, а заздрість укорочує життя). До речі, успішні японці замінюють машини не так часто, та й їздять - не як наші співвітчизники. На українських дорогах щорічно тисячі людей гинуть і калічаться. Причому середній вік жертв дорожньо-транспортних пригод становить 32,4 року, тобто вік розквіту. Звичайно, дороги... І не хочеться зізнаватися в тому, що п'яним сів за кермо, що любиш швидку їзду, що захотів пустити пил в очі пасажирам, які можуть не вижити. В Україні багато потерпілих і на виробництві, а японці на фабриках-заводах практично не калічаться, хоча техногенні аварії трапляються там теж, правда менше. Одна з причин - японська відданість гармонії, яка втілюється, зокрема, у дотриманні техніки безпеки.
У Японії гармонія цінується дуже високо і трактується широко - від гармонійного співіснування з природою (обожнювання її запобігає екологічній катастрофі, в якій Україна давно перебуває) до гармонійних відносин із оточенням. У японців люб'язність зведена в культ. Їхня мова стоїть на першому місці серед усіх мов світу за кількістю зворотів ввічливості та спеціальних висловів чемності. Японці цінують доброзичливий тон спілкування. Вони далеко не завжди стануть заперечувати своєму співрозмовнику, навіть якщо він висловлює протилежну точку зору. Головне - зберігати сприятливу психологічну атмосферу. Ввічливість і доброзичливі стосунки між людьми допомагають пом'якшувати стреси та емоційні перевантаження, яких у японців, що надзвичайно напружено працюють, немало.
Порівняємо з нашим життям, коли тисячі й тисячі людей хапаються за серце внаслідок проявів хамства будь-якого рівня - на роботі, на вулиці, у транспорті, вдома. Причому, попри зовнішню "крутизну", чоловіки емоційно більш уразливіші, ніж жінки, хоча й приховують це. Головний засіб захисту і самоствердження - мат. Можна знайти чимало різноманітних досліджень цього феномена. Тут же хочеться послатися на доктора біологічних наук Петра Горяєва, який доводить, що наші молекули ДНК мають характеристики людської мови. Вони несуть у собі мовні структури. Мат - це введення іншим генетичних структур, які, в буквальному значенні слова, руйнують людину, котра його чує. Мат - це зіпсовані хромосоми. Йдеться не тільки про зіпсовані хромосоми майбутніх дітей. Любителям "міцного слівця" слід задуматися над тим, що руйнується їхній власний генний апарат, який відповідальний за процес відновлення практично всіх клітин, що постійно відбувається в організмі. Людська мова - це "квазігенетичний матеріал". Добрі слова впливають позитивно, злі - негативно. Класична музика, той-таки Моцарт, має позитивний ефект, важкий рок і т.п. - негативний. Ви колись стояли в натовпі метро поруч із молодиком у неякісних навушниках? Як тільки зберігається його мозок до кінця поїздки після тієї музики? Запитання далеко не риторичне.
Японські вчені звернули увагу також на фактор групи крові. Для японців група крові більше важить, ніж знаки Зодіаку або традиційний східний календар 12-річного циклу. В анкетах, що подаються чи то у відділ кадрів, чи то в шлюбне агентство, на одному з перших місць значиться саме вона. Кожен японець із раннього дитинства знає свою групу крові так само добре, як власне ім'я. Вважається, що вона визначає темперамент людини і певною мірою дає уявлення про її можливості та потенціал. Оскільки групу крові не зміниш, то й силувати себе в тому, що тобі не властиво, не потрібно. Якщо група крові друга - не лізь у керівники. Твій коник - перфекціонізм, тобто досконалість виконавства, порядок та організованість. А лідери, люди пробивні, ентузіасти, які йдуть уперед попри все, - це перша група. Враховувати свій ресурс і правильно його використовувати - надійна запорука успіху.
У Японії навіть презервативи випускаються з урахуванням групи крові. Вони різняться не тільки етикеткою, а й "функціональними особливостями", кольором, товщиною. Загалом, дуже широка номенклатура товарів випускається "за ознакою крові". Враховується це також у гастрономії.
В одному стародавньому китайському трактаті було сказано приблизно таке: "Скажи мені, що ти їси, і я скажу, хто ти". Який культовий продукт українця? Правильно, сало. Тим часом лікарі стверджують, що серед головних причин низької тривалості життя українських чоловіків на одному з перших місць - схильність до жирної, м'ясної, особливо смаженої їжі, від якої виникає маса захворювань серцево-судинної, травної та навіть статевої систем. Цікаво зазначити, що любов до сала проявилася в деяких демографічних показниках України. Виявилося, що дефіцит представників сильної статі спостерігається в Чернігівській, Черкаській, Вінницькій, Сумській та Полтавській областях - тобто там, де їжу без великої кількості сала уявити неможливо.
Сало з часником - це що? Правильно, "чудова закуска". Під що? Під "усе, що горить". Останнім часом статистику смертей через алкоголізацію українського населення важко знайти. Однак ще 10 років тому тільки через фальсифікати щорічно гинуло стільки ж людей, скільки за 10-річну війну СРСР в Афганістані. Український січень іноземці називають "хворим місяцем": уся робота стоїть, усі хмільні. Медики добре знають, як зростає кількість викликів швидких, що не завжди закінчуються благополучно. Але ж саме благополуччя мають символізувати розмаїтий святковий стіл і багата випивка. І те й те виступають символами успіху в самореалізації.
Через обмежені можливості самоактуалізації (ще з часів кріпацтва - царського та радянського) українські чоловіки намагаються продемонструвати свою маскулінність кількістю "прийнятого на груди". Причому вважається, чим раніше спробував спиртне, тим "крутіший мужик". Україна посідає перше місце за показниками дитячої й підліткової алкоголізації в Європі. Хоч тут перші?..
А що, японці не п'ють? А їхнє знамените саке? І коли починають? Тільки після посвячення в дорослість, коли їх на день 20-річчя по-синтоїстському обіллють крижаною водою. Саке містить усього 12-15% алкоголю. І п'ють його японці крихітними - на один-два ковточки - чарками, а не склянками та півлітрівками.
Що ж до закуски... Японську кухню тривалий час у світі не сприймали всерйоз. Однак останнім часом японська дієта, яка вирізняється нижчою калорійністю та більшою збалансованістю, починає сприйматися як свого роду еталон правильного харчування. Її основу становлять рис, риба та морепродукти, безліч овочів. Плюс зелений чай. Практично обходяться без молочних продуктів. М'яса теж небагато. Жирів мало, переважно - рослинні. Дуже цінують риб'ячий жир, який береже мозок, судини, кістки, зуби, волосся. Особливо він необхідний тим, хто вчиться.
Виявляється, коли людина дізнається щось нове, в її мозку утворюються нові зв'язки між клітинами, і це активізує не тільки мозок, а й весь організм, котрим він керує. На жаль, серед людей похилого віку на старече слабоумство найбільше страждають чоловіки. З різних причин, звичайно.
Але як бути зі ставленням до навчання? Чому в Україні серед людей з вищою освітою переважають жінки? Тому, що донедавна треба було "багато вчитися, аби мало заробляти", і чоловіки на це не погоджувалися? Часи змінюються. Настає розуміння того, що добра освіта може давати непогані доходи. З іншого боку, вже доведено, що високий рівень розвитку спостерігається в тих держав, у яких кількість працівників із вищою освітою становить не менше 60%, а то й усі 80%. Важко сказати, скільки людей в Україні мають вищу освіту, де вони працюють. Часто кандидати наук щось ремонтують у Польщі, доглядають за старими людьми в Італії або просто продають китайський ширвжиток на українських речових ринках. Постає запитання: як розпорядитися ресурсом на рівні держави й окремої особистості? Зазначимо лише, що людина з вищою освітою у середньому живе на 10 років довше, ніж та, котра її не має.
У Японії надзвичайно висока міра відповідальності справжнього чоловіка за своє здоров'я. В Україні ж ще довго правитиме бал спадок "совкового" інфантилізму, особливо серед чоловіків. Він проявляється насамперед у персональній безвідповідальності і в прагненні перекласти відповідальність на когось. Але ж для того, щоб не пиячити, не курити, не обжиратися, не матюкатися, читати (життєво необхідно!), а вранці кілька разів помахати руками й підстрибнути, не потрібні ні державна підтримка, ні купа грошей.
Якщо в Японії кількість чоловіків у народонаселенні перевищує кількість жінок, то в Україні - навпаки. Віриться, що і в нас може бути більше здорових, сильних, розумних, освічених чоловіків, які житимуть довго та щасливо. Постараймося наздогнати (і перегнати?) Японію!