Помітили нову характерну прикмету вітчизняного споживача? Обираючи «хліб насущний», він уже передусім дивиться не на ціну, а на вміст колонки «Інгредієнти» і на табличку жирів, вуглеводів та Е-компонентів. Деякі особи жіночої статі, особливо схильні до мазохізму, примудряються при цьому на ходу розв’язувати в умі непрості приклади на додавання тризначних чисел, вираховуючи, чи вкладається щойно куплений обід у належні 2000 денних кілокалорій...
Британці, як і будь-який інший цивілізований народ, схиблені на здоровому харчуванні. Кулінарні книги зі смачними й корисними порадами, щойно потрапляючи на прилавки магазинів, відразу стають бестселерами. З екранів телевізорів у прайм-таймі найвідоміші шеф-кухарі країни діляться таємницями своїх найкращих рецептів. А самі кулінари вже давно нажили собі мільйонні капітали завдяки вищезгаданим книгам і телепередачам. Одне слово, професія вигідна. Однак факт залишається фактом — половина чоловіків і третина жінок потерпають від зайвої ваги, на ожиріння хворіє кожен п’ятий представник сильної статі і кожна четверта громадянка Великобританії; 10% шестирічних дітей і 15% п’ятнадцятирічних підлітків теж носять на собі зайвий вантаж. У чому ж причина того, що, навіть попри моду на здорове харчування, населення островів продовжує набирати кілограми? У тому, що воно все-таки неправильно харчується? Чи в самій їжі?
Почнемо з першого. Хоч як крути, а в боротьбі за право очолювати денний раціон англійця фрукти—овочі—вітамінчики з тріском програють бургерам і класичним британським fish’n’chips — картоплі фрі з обсмаженою в клярі рибою. Коли було оприлюднено статистичні дані, які свідчили, що більше половини дорослого населення країни потерпає від надлишкової ваги, а серед дітей кількість товстунів із 1995-го по 2002-й зросла на 25%, за голови взялися навіть члени уряду. Незабаром виник один із варіантів розв’язання проблеми. Запропоноване досі викликає в одних невдоволення, в інших — повну підтримку і схвалення, у третіх — іронічні посмішки. Йдеться про стягування з більшості калорійних продуктів, а також із їжі, для якої в англійській мові є свій термін — junk food (тобто їжа-сміття, їжа, що містить мінімум корисних речовин), 17,5-відсоткового податку. А отже, булочки і печиво, гамбургери і хот-доги, цукерки і торти, чіпси та картопля фрі значно підвищаться в ціні, що, на думку генераторів ідеї, змусить споживача віддати перевагу легшим і дешевшим закусками типу яблука чи банана. Логіка ясна, але чи не прозвучить услід за цим ще логічніша вимога населення знизити ціни на фрукти й овочі?
Наступною була пропозиція британської Асоціації споживачів заборонити рекламу junk food на телебаченні після сьомої години вечора. До речі, ви знаєте, скільки в середньому англійська дитина переглядає рекламних роликів у тиждень? 217! Причому майже половина з них — реклама продуктів харчування, 70% з неї — пропозиції придбати все ту ж таки junk food або газовані напої. Тому не дивно, що дві третини трирічних британців легко вирізняють логотип МакДональдс, але з труднощами впізнають написане на папері власне ім’я.
На боротьбу із зайвою вагою пліч-о-пліч вийшли зірки телекухонь, політики, директори шкіл, медики та громадські діячі. У багатьох клініках при педіатричних кабінетах існують спеціальні консультаційні центри, де дитині доберуть належну дієту, курс фізичних вправ, необхідні вітаміни та мінерали. А в місцевих школах, на відміну від наших, немає обов’язкового молока. Зате кожен учень одержує призначений денний фрукт, чи то яблуко, банан чи апельсин.
Що ж стосується численних організацій, фондів і рухів, мета яких — навчити британців боятися карбогідратів і полюбити протеїн, то дедалі більше такого роду активістів стало виступати за вживання виключно органічної їжі. І все ж занадто багато людей і далі сумніваються, чи варті «чисті» органічні продукти тих грошей, які за них вимагають?.. До речі, Великобританія нині перебуває на п’ятому місці у світі за кількістю землі, відведеної під вирощування органічних сільськогосподарських культур. Торік продаж «чистої» їжі в країні подолав рекордну межу в один мільярд фунтів. Існують три основні «за» вживання органіки. Перше — це щира і похвальна турбота про довкілля. Звісно, органічне яблуко може бути вирощене на чудовому «безпестицидному» дереві. А як щодо випарів авіабензину тих літаків, у яких ці органічні яблука доставляють у країну, скажімо, з Нової Зеландії?.. Друге «за» — користь для здоров’я. Знову-таки, британські супермаркети заповнені органічними бананами з Домініканської Республіки й органічним манго з Бразилії, органічною солодкою картоплею зі США й органічним консервованим горошком з Італії. Щоб перевезти продукт із точки А в точку Б неушкодженим, його потрібно упакувати. «Чисті» ж, скажімо, чіпси упаковані в неорганічні пластикові пакетики. Навіть у недавньому звіті британського Агентства харчових стандартів зазначається: немає жодних свідчень того, що органічна їжа безпечніша чи поживніша. На інтернет-сайті www.organicfood.co.uk одним із доказів на користь «органіки» (всього таких доказів на сайті пропонується десять) є твердження, що купувати органічне — найкращий спосіб «сховатися» від генетично модифікованих продуктів. Кілька тижнів тому цю тезу благополучно розвіяли місцеві ЗМІ. У їхніх повідомленнях, зокрема, йшлося, що, за результатами останніх досліджень, у багатьох продуктах на британському ринку були виявлені ГМ-компоненти. Наприклад, деякі компанії-виробники активно використовують для виготовлення «органічних» тортів і печива борошно з генетично модифікованої кукурудзи.
Ну і, нарешті, третє «за» — органічна їжа просто краща за якістю. Щоб спростувати і це твердження, не обов’язково звертатися до спеціалістів. Як людина, котра, мінімум, один раз на тиждень відвідує супермаркет і скуштувала не один продукт у пошуках кращого, з упевненістю скажу: «органічне» не завжди означає «краще», так само як і навпаки. Думка об’єктивна — зі мною погодяться багато британських кулінарних експертів. Думка суб’єктивна — знаєте, де знайти найорганічніші продукти? На будь-якому українському ринку біля лотка з бабусею, що продає зелень. Тільки тут кріп по-справжньому пахне кропом, петрушка — петрушкою, а зелена цибуля — зеленою цибулею...
Однак повернімося до раціону британців. Отже, грубо кажучи, половина остров’ян харчується фаст-фудом, а друга — органічно правильно. Золота середина не передбачена хоча б тому, що дуже важко собі уявити збалансоване поєднання першого й другого. Проте і ті, й інші потерпають... ні, не тільки від зайвої ваги. Від стресу, депресій, безсонь, розладу шлунка. Все це прямо пов’язане з неправильним харчуванням. Про це пишуть авторитетні медики в авторитетних журналах. А винен у тому, що британці їдять не те, що треба, і не так, як треба, темп їхнього горезвісного британського життя. Банально? Тільки не тоді, коли йдеться про здоров’я. Англійцям просто бракує часу готувати самостійно. Кулінарні бестселери в дуже багатьох домівках пилюжаться на книжкових полицях. А попит на готову їжу з супермаркетів, чи то суп, чи друга страва, з 1998-й по 2004-й зріс на 44%. Торік жителі островів витратили на неї 1,9 мільярда фунтів. Це величезна сума, але далеко не позамежна. За прогнозами, до 2007 року «туманноальбіонці» споживатимуть 51% усього європейського ринку готової їжі.
Британці постійно відчувають брак часу. Це їхня головна хвороба. Вони працюють найбільше в Європі, у них найкоротші відпустки. І тому для них перехопити на ходу — звичайне явище. Офісний працівник їде в метро з мисочкою локшини швидкого приготування на колінах — ніхто не дивується, тільки б на сусідів не пролив. Готувати ніколи. Багатші йдуть вечеряти в ресторан (у середньому лондонці тричі на тиждень обідають поза домівкою), бідніші — у ресторан швидкого харчування. Втім, не все так запущено. Англійці зберігають традиції, це дуже «традиційна» нація. Тому один раз на тиждень, у неділю, вони все-таки готують удома сімейні обіди. Інколи...
Я дописую ці рядки в обідню перерву. Часу залишилося — хвилин 10. До найближчої закусочної — приблизно стільки ж. Можна або залишитися голодною і тим самим знизити свою працездатність, або добігти, купити сендвіч і, знову ж таки, на бігу запхати його в себе. А чого це я сиджу? Не марнуватиму час. Тим більше що у мене його все одно немає...