Менталітет українців парадоксально поєднує бажання мати добре здоров'я і високі вимоги до всіх інституцій, що ним опікуються, зі слабкою установкою на власну відповідальність.
Так, за результатами опитування "Динаміка оцінок медичної реформи", проведеного соціологічною групою "Рейтинг" у травні 2017 року серед дорослого населення України (1200 респондентів 18-ти років і старші), більшість опитаних були проти, щоб у випадках нехтування пацієнтом своїм здоров'ям його позбавляли лікування за державні кошти (це також стосується й невиконання припису лікарів). 40% респондентів "категорично або, швидше, не підтримують таку ініціативу" і ще 17% - вагаються. Тим часом схвалили "підвищення заробітної плати лікарям, як мінімум, на 30%" 57% опитаних, тоді як кожен четвертий не вважав, що це треба робити. Ті ж самі опитані хотіли від лікарів кращого лікування. Майже 60% схвалювали запровадження стандартизованих протоколів на базі доказової медицини, очікуючи, що будь-яке лікування базуватиметься на кращих міжнародних практиках.
Проблема завищених очікувань та певної необ'єктивної вимогливості в оцінці власного здоров'я простежується і в інших країнах. Група соціологів з Університету Огайо (США) дослідила зміни оцінки людьми власного здоров'я за чверть століття (1981–2007 рр.) з одночасною оцінкою розвитку медицини в країнах проживання (OECD). У більшості країн ситуація поліпшилася: зросли інвестиції в охорону здоров'я (включно з витратами на душу населення), кількість практикуючих лікарів, витрати на лікарські препарати на душу населення і т.п. Людям запропонували оцінювати своє здоров'я за 5-бальною шкалою, при цьому враховували і такі фактори, як стан економіки та середня очікувана тривалість життя в країні, індивідуальні освіта, сімейний стан, рівень доходу.
Проєкту передувало припущення, що хороша медицина на тлі економічного добробуту дає людині вищу впевненість у власному здоров'ї. Але воно не підтвердилося! Навіть з урахуванням позитивних змін стосовно всіх вище перелічених чинників, виявилося, що за період з 1982 року уявлення про власне здоров'я в людей у всіх країнах погіршилося. Наприклад, у США кількість людей, які вважали себе "дуже здоровими", зменшилася за цей період з 39 до 28%!
Це можна пояснити такими причинами, як прогрес науки загалом (і особливо діагностики) та усвідомлення наявності нових патологій, про які раніше людство й не здогадувалось. Дуже небезпечна причина- зростання обсягу загальнодоступної (і не завжди компетентної) інформації з питань здоров'я. З одного боку, це корисно, адже знання допомагають вчасно виявити реальні захворювання. З іншого - легкодоступна й недосить осмислена інформація примушує тривожні натури виявляти в себе нові й нові уявні хвороби.
Крім того, сьогодні втілюється в життя старий медичний жарт "немає здорових людей, є недообстежені". Прогрес охорони здоров'я супроводжується дедалі ширшим охопленням активним скринінгом, частими профілактичними оглядами. І знову два аспекти: користь від вчасно виявленого захворювання - і, на противагу їй, шкода гіпердіагностики. Виявляється безліч спірних чи сумнівних патологічних ознак, значення яких перебільшується.
Хороша охорона здоров'я підвищує "планку" очікувань людини щодо власного здоров'я. Якщо в бідній країні - ноги ходять, і на тому дякувати Богу, то в благополучних державах люди прагнуть якогось "ідеального" здоров'я, недосяжного, в принципі, у певному віці. А тим більш у конкретного пацієнта з багатолітніми нездоровими звичками, злісним ігноруванням здорового способу життя та дуже низькою схильністю до виконання порад лікаря.
Соціологічні опитування (а тим більше статистика захворюваності та смертності в країні) підтверджують брак свідомого ставлення українців до свого здоров'я. Так, за даними дослідження в рамках проєкту "Поліпшення здоров'я на службі у людей" на замовлення Дніпропетровської обласної державної адміністрації за підтримки Світового банку, кожен третій опитаний у віці від 18 до 60 років визнав, що здорового способу життя не веде. Опитування висвітлило обізнаність у засадах здорового способу життя, показало міру дотримання цих засад і, що найцікавіше, виявило причини їх недотримання. Так, половина опитаних погоджувалися з необхідністю відповідально ставитися до власного здоров'я. При цьому перешкодами на шляху до ведення здорового способу життя найчастіше назвали брак часу (37,3%) та лінощі (34,6%). Ще 28,4% опитаних вважали перешкодою власну відданість своїм звичкам, неспроможність від них відмовитися. Бар'єром для чверті опитаних став, на їхню думку, брак коштів, а для 12,7% - брак умов для ведення здорового життя. Тільки 9,4% чесно визнали: жодних об'єктивних причин для цього немає.
Більшість людей розуміють, що своєю поведінкою провокують погіршення власного здоров'я. Вони соромляться повідомити про нездоровий спосіб життя. Мало хто категорично визнав, що здорового способу життя не веде (3,7%). Набагато більше опитаних вибрали м'якшу відповідь (швидше, ні - 30,5%). Крім того, три чверті досить численної групи (65,3%), яка відповіла на запитання про ведення здорового життя "Цілком так" і "Швидше, так", - згодом визнали, що дотримувалися його принципів не завжди, наводячи як причину об'єктивні та суб'єктивні чинники. При поділі названих перешкод за цим принципом виявляється цікаве співвідношення - 1:1. Тобто частка тих, на чию думку, їм заважають чинники, які від них більшою або меншою мірою не залежать, майже дорівнює частці тих, хто визнав власну відповідальність за нездоровий спосіб життя. Хоча не виключено, що за бажання можна за рахунок тайм-менеджменту знайти необхідний час, а за рахунок підвищення продуктивності праці (зміни діяльності), пошуку дешевих чи й безкоштовних змін звичного існування - знизити такі ймовірні перешкоди як брак коштів чи умов.
При цьому більшість українців повідомляють, що саме здоров'я їм не вистачає. Так, за даними опитування Інституту соціології НАНУ, у 2016 р. аж 40% опитаних бракувало здоров'я! Майже кожному десятому (9,4%) незадовільне здоров'я заважало повноцінно відпочивати й розважатися, значно погіршувало якість життя. Коли було запропоновано оцiнити рівень важливостi особисто для себе складової "мiцне здоров'я", більшість (80,8%) визначила його як "дуже важливе" і ще 17,1% - як "швидше, важливе". Третина опитаних вважала саме здоров'я найважливішим для досягнення високого соціального становища в нашій країні (майже так само часто, як "високий інтелект, здібності" (36,1%). Цікаво, що позиція "мiцне здоров'я" для соціальної самореалізації в уявленні респондентів мала навіть трохи вищу вагу, ніж такі важливі для сучасного українця "вміння іноді йти в обхід закону або готовність до ризику".
Менталітет українців парадоксально поєднує в собі визнання важливості здоров'я для якісного життя з небажанням узяти на себе відповідальність за нього, недостатньою налаштованістю на дотримання здорового способу життя й неготовністю інвестувати у власне здоров'я час, зусилля та ресурси; нездатністю до тривалої постійної активності задля поліпшення здоров'я. Чимало людей сприймають проблеми зі здоров'ям як привід отримувати певні преференції або пільги від держави чи суспільства.
Зміни у свідомості українців, які реалізовуватимуться у змінах поведінки та активації дій, спрямованих на збереження здоров'я, неминуче обернуться поліпшенням громадського здоров'я в Україні. Чого щиро бажаємо всім у прийдешньому Новому році!