І ось нині представники 189 націй зібралися в Женеві на спеціальну зустріч, де їм усім належить прийняти нову симво-ліку організації, назва якої вже не відповідатиме її умовному позначенню. Перша Женевська конвенція ще 1864 року узаконила символ червоного хреста як знак відмінності воєнних медичних формувань, причому Жан-Анрі Дюнан, засновник цього руху, ніколи не вкладав у цю символіку релігійний зміст. Скоріше національний, використавши як емблему мотиви швейцарського прапора. Проте під час російсько-турецької війни 1876—78 років Туреччина зажадала зміни узвичаєної символіки, яка «ображала релігійні почуття солдат мусульманського віросповідання». А незабаром й ізраїльські представники висловилися на користь зірки Давида, відкинувши і хрест, і півмісяць. 1929 року цей реєстр символів поповнився червоним левом і сонцем, на прийнятті яких наполягала Персія, а 1949-го чергова міжнародна конференція визнала, що з символікою стався явний перебір.
На сьогодні 176 країн використовували символіку червоного хреста й 30 країн — символіку червоного півмісяця. Символіка, яка використовує два обернених назустріч одне одному шеврони, здається найбільш прийнятною ще й тому, що між цими шевронами допустиме зображення вже звичних символів: чи то хреста, чи півмісяця, чи зірки Давида.