Україна цілком може претендувати на звання країни нескінченних парадоксів і, зважаючи на реалії нашого життя, має всі шанси закріпити його за собою.
Тільки в Україні могло так статися, що восени 1918 р., коли, власне, ще й держави як такої не було, наказом гетьмана Павла Скоропадського створили Академію наук. Незважаючи на повоєнну розруху, безробіття і масову неписьменність населення, еліта нації зробила ставку на науку.
Нині майже третина наших співгромадян має дипломи про вищу освіту, а багато політиків і чиновників, які ухвалюють важливі рішення, збирають їх у колекції, демонструючи неабияку тягу до знань та наук. Однак за всю історію свого існування Національна академія наук України, певно, не була так близько до краху, як сьогодні.
Нинішня еліта, яка ділила державний бюджет, так урізала фінансування академічних установ, що її дії вже охрестили геноцидом української науки.
Не дочекавшись обіцяного перегляду бюджету, вчені вийшли на маніфестацію, яку провели під стінами Кабінету міністрів та Верховної Ради України. За словами учасників, такого велелюдного зібрання не було з 1994 р., коли відбувалися акції протесту науковців.
Участь в акції протесту взяли працівники Національної академії наук України та галузевих академій - аграрних, педагогічних і медичних наук.
Вчені нарікають, що кошти на науку держава дає, наче милостиню: обіцяні колись 1,7% ВВП зменшили майже вдесятеро. Рекорд скупості поставив уряд Яценюка, який, плануючи бюджет-2016, залишив академіям крихти.
Як повідомили у профспілці НАНУ, лише на заробітну плату не вистачає понад 600 млн грн, не кажучи вже про комунальні та інші платежі. В таких умовах різко посилюються негативні тенденції - погіршуються умови праці, згортаються наукові проекти, прискорюється відплив талановитої молоді.
"Ганебним явищем, яке супроводжує роботу кожної наукової установи, стало запровадження неповної зайнятості для науковців та лікарів, - розповідає заступник голови київської міської профспілки охорони здоров'я Сергій Кубанський. - У наукових клініках фахівці працюють на 0,5 та 0,75 ставки, вони вимушені брати відпустки без збереження заробітної плати. При цьому середня зарплата у Національній медичній академії наук значно нижча, ніж в інших сферах економічної діяльності країни.
Через недофінансування інститути НАМН існують на межі виживання. Коштів бракує на все: на заробітну плату співробітників, на лікування пацієнтів клінік, на придбання обладнання й реактивів для наукових дослідів та експериментів. Усе це призводить до руйнації та знищення наукової сфери".
Але навіть за таких умов клініки академічних інститутів не лише надають висококваліфіковану допомогу хворим, яка належить до четвертого, найвищого рівня медичної допомоги, а й реалізують наукові проекти.
В Інституті імені Шалімова вперше в Україні було зроблено пересадку легень - від матері і батька доньці.
Навіть у Європі високо цінують досвід інституту імені Амосова, де на найвищому рівні виконують операції при гострому інфекційному ендокардиті.
Результати лікування інсультів за методиками вчених Інституту геронтології ім. Чеботарьова, вражають не лише українських медиків, а й закордонних. Таких прикладів можна назвати чимало.
Українська медична наука має потенціал, та, на жаль, не має коштів. Стримує її розвиток також байдужість держави, відсутність програм і проектів, розрахованих на перспективу. Багато років говорять про створення кластерів, але досі не зроблено жодного кроку у цьому напрямі. Тоді як, приміром, у Німеччині біокластери, що об'єднали науковців різних сфер - біології, фізики, хімії, медицини та ін., не лише підвищують авторитет цієї країни на міжнародному рівні, а й створюють нові робочі місця, приносять солідні кошти до бюджету. До речі, у багатьох лабораторіях відомого на весь світ кластера "Біо-Рейн" працюють українські вчені.
Чи повернуться вони додому після закінчення контрактів? Запитання таке ж абсурдне, як і рішення урядовців та голосування нардепів, які погодилися скоротити на 20% фінансування академічної науки. При тому що видатки загального фонду держбюджету збільшили майже на 15%.
Саме тому учасники акції протесту оцінили ситуацію в науково-технічній сфері як катастрофічну, а стан фінансування науки назвали геноцидом. Вони висунули чіткі вимоги до уряду та парламенту. Всього два пункти: а) внести зміни до Закону "Про Державний бюджет України на 2016 рік" , які збільшать видатки на науку; б) під час підготовки проекту держбюджету на 2017 р. взяти до виконання Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зокрема ст.36 і ст.48, які стосуються "Оплати і стимулювання праці наукового працівника" та "Фінансового забезпечення наукової і науково-технічної діяльності".
Маніфестанти вирішили: "у разі ігнорування законних вимог академічної громади і відсутності позитивної відповіді протягом двох тижнів, буде організована нова масштабна акція протесту з висловленням недовіри нинішній владі".
А недовіра в цьому контексті означає зміну влади шляхом перевиборів.
Парламентарії почули науковців. На розмову до них виходили народні депутати разом із міністром освіти і науки Л.Гриневич. Із представниками маніфестантів зустрічався спікер парламенту А.Парубій, який пообіцяв, що бюджетний та профільні комітети візьмуть до уваги звернення науковців. Їхні вимоги врахують при перегляді бюджету-2016.
Можливо, навіть і зміни внесуть на користь науки. Але це станеться не раніше червня.