Дивна річ: перейнявши в іноземців після падіння «залізної завіси» масу звичок, ми чомусь не збагатили свій побут дійсно гідними атрибутами західного життя. У них пити-курити, хворіти, нехтувати своїм тілом — щось на кшталт невмінню поводитися в товаристві. У нас же... Пропагандисти здорового способу життя, котрі намагаються змусити інших переглянути свою життєву позицію, були і все ще залишаються в нашому суспільстві білими воронами.
Директор Українського інституту екології людини професор Михайло Курик зі своїми колегами й однодумцями вже дев’ять років упритул вивчає вплив навколишнього середовища на стан здоров’я дітей. За ці роки накопичено колосальний емпіричний матеріал, обстежено й оздоровлено близько восьми тисяч дітей різноманітного віку. Коротше кажучи, Михайло Васильович не на словах, а на ділі прагне зробити все можливе, щоб у нашої країни було щасливе майбутнє — здорові покоління.
— Михайле Васильовичу, напевно, нашу розмову варто почати з основного запитання: що ви розумієте під словосполученням «екологія людини»?
— Це розділ екологічних знань, спрямованих на досягнення рівноваги й гармонії між людиною та соціоприродним середовищем її проживання. У даному контексті особливе значення має екологія дитинства. Адже саме на організм дитини, який активно формується, навколишнє середовище впливає максимально.
— А вплив цей, як відомо, у більшості випадків далеко не позитивний...
— Більш того, згубний. Через продукти харчування та воду в організм, що формується, росте потрапляють важкі метали, радіонукліди, хімікати. Всі ці «харчові добавки» призводять до внутрішнього забруднення. Результат — постійне зниження захисних функцій організму. Додайте до цього перманентний негативний вплив техногенних полів телевізорів, мобільних телефонів, комп’ютерів, які зумовлюють зниження розумових здібностей юного покоління. Надзвичайно згубно позначається на дітях ніким не контрольований інформаційний і психологічний пресинг ЗМІ, передусім телебачення. Природно, нічого хорошого немає й у тому, що наша дітвора ледь не щодня — на вулиці, у транспорті, школі, дитсадку, вдома — піддається стресам.
З упевненістю можна констатувати: українські діти живуть в умовах постійної екологічної та соціальної напруги. Все це веде до виникнення патологічних процесів, до екопатології дитячого організму. І найстрашніше, що список таких екологічно обумовлених недуг рік у рік збільшується. Зростає частота алергійних захворювань, відхилень у нервово-психічному та фізичному розвитку. Сьогодні ми є свідками суттєвого «омолодження» виразкових хвороб шлунку, гіпертонічної хвороби, судинної і вегето-судинної дистоній, неврозів, цукрового діабету тощо. Та про що говорити, коли практично здоровими можна вважати лише 5—8% випускників шкіл, якщо кожна четверта дитина має хронічну патологію, третина школярів й учнів ПТУ страждають на нервово-психічні розлади!
— Упродовж дев’яти років очолюваний вами інститут проводить щорічний моніторинг екологічного стану здоров’я українських дітей. Яка картина вимальовується на основі отриманих даних?
— Ми встановили, що максимально залежить від стану навколишнього середовища здоров’я 6—7-річних дітей. До речі, у середньому лише 6% (із майже 5000 обстежених нами) дошкільнят можна назвати абсолютно здоровими. Серед школярів особлива категорія — народжені в 1986—87 рр. Доведено: ці підлітки більш чутливі до впливу навколишнього середовища, аніж ті діти, що народилися в інші роки. Саме у нинішніх 14—15-річних хлопців та дівчат постійно погіршується, так би мовити, екологічна картина їхнього здоров’я.
— Що ж, на ваш погляд, можна протипоставити настільки згубному впливу «хворого» довкілля?
— Здоров’я наших дітей залежить від вирішення багатьох взаємозалежних проблем. Для реального ж протистояння шкідливому впливу на дитячий організм необхідно проводити його ендоекологічну профілактику і контролювати рівень екологічного забруднення.
— Знаю, що очолюваний вами інститут давно і дуже успішно працює в цьому напрямі.
— Вплив екологічних чинників є хронобіологічним, тобто щоденним. Отже, профілактика й оздоровлення теж мають бути постійними. Такий безперебійний ритм здатна забезпечити лише система, у даному випадку — система освіти.
З 1992 року Інститут екології людини разом із медиками і педагогами розпочав роботу над науково обгрунтованими методиками, що дозволяють забезпечити екологічну безпеку дітей через систему освіти. Ми створили принципово нову комплексну програму «Екологічний дошкільний заклад». Вона включає екологічний контроль стану здоров’я дітей, щоденну ендоекологічну профілактику, фізичне оздоровлення дітей плюс валеологічну освіту, що вчить підростаюче покоління жити в гармонії з природою.
Найважливішим у програмі є те, що за екологічного обстеження здоров’я дітей визначається наявність так званих проміжних, передпатологічних станів, спровокованих проблемною екологією. Потім шляхом додаткових діагностичних і оздоровчо-профілактичних заходів у більшості випадків ми можемо привести їхнє здоров’я в норму.
— А що ви пропонуєте для щоденного очищення дитячого організму?
— Розроблено цілий ряд ефективних, корисних профілактичних препаратів і, що досить важливо, доступних за ціною. Це природні ентеросорбенти: пшеничні висівки, сухі зародки пшеничного зерна, трав’яні вітамінні чаї, безалкогольні фітобальзами, таблетовані морква, буряк тощо.
— Дозвольте поцікавитись: скільки коштує місячний курс профілактики однієї дитини за розробленою інститутом системою?
— 5—6 гривень. Загальна ціна екологічного обстеження, яке проводять чотири рази на рік, 130—150 грн. Але ця програма, на жаль, не йде.
— Чому?
— Ніхто не хоче витрачати гроші на дітей. Що вже казати, коли держава не «тягне» навіть національну програму «Діти України», якщо діти-чорнобильці, окрім санаторної путівки, котра видається раз на рік, нічого не бачать...
Ми недавно доповідали про свою програму на Національній раді з радіаційного захисту населення при ВР. Отримали «добро». Та як складеться її подальша доля, сьогодні сказати не беруся. Хто буде її реалізовувати, хто дасть їй путівку в життя...
— ...і кошти на її впровадження?
— Річ у тім, що справа не тільки у фінансах. Ми свого часу знайшли гроші і запустили програму «Екологія сім’ї». Створили при поліклініці кабінет «Екологія матері і дитини». Там здійснювався безкоштовний прийом і безплатно ж роздавалися препарати. Єдине, що було потрібно від батьків, — вчасно давати їх дитині і через певний час пройти обстеження для можливої корекції схеми прийому. То що ви думаєте? Повторно приходили аж... 15% мам. Та й ті керувалися «залізною» логікою: «Як так, у дитини нічого не болить, а я повинна давати їй якісь краплі?!»
— І тоді ви зрозуміли: потрібно працювати з організованим колективом.
— Саме так. Логіка підказала: необхідно вийти на систему. Почали з дитсадків, де наша профілактика прекрасно запрацювала.
— Михайле Васильовичу, але ви ж самі чудово знаєте — діти бувають різні. І неслухняних зірвиголів серед малюків завжди вистачає. Що накажете робити з вередливою дитиною, котра навідріз відмовляється проковтнути ложечку тих же висівок?
— А вона й не знає, що їсть їх: у тарілку із супом, перемішати — й готово. Те ж саме з млинчиками, кашами: трохи в борошно чи крупу — і немає проблем.
— І яка ефективність ендоекологічної профілактики?
— Зважте самі: до 80—85%. Тобто більшість дітей стає екологічно незалежними, ростуть здоровими. Приміром, недавно Інститут екології людини провів обстеження здоров’я дошкільнят ряду міст Київської області. Виявилося, наймінімальніший вплив довкілля на дітей відзначено в дитсадку «Веселка» (м.Іванків), де протягом кількох років постійно проводиться щоденна екологічна профілактика й оздоровлення дітей.
— До речі, а в скількох дитсадках сьогодні працює програма «Екологічний дошкільний заклад»?
— 1997-го, коли все починалося, їх було по одному — максимум два в кожному районі Києва. Сьогодні — понад тридцять. Тепер ми намагаємося подібну систему впровадити в навчальних закладах середньої ланки. Вже є більш аніж успішні пілотні проекти. Скажімо, у 178-й київській гімназії кілька років тому ми обладнали кабінет ароматерапії. Під час перерви малята, заходячи в цю кімнату, роззувалися і займали будь-яку зручну позу — хоч догори ногами. Кабінет наповнявся пахощами квітів, тихо звучала гарна музика, а діти пили вітамінний чай. Весь процес релаксації тривав 15 хвилин. У результаті з’ясувалося: діти, попри зростаюче навантаження, перестали втомлюватися, поліпшилася їхня пам’ять. Мало того — маленькі гімназисти, їхні батьки й учителі забули про застуди!
— Прямо дива якісь...
— Не дива — природа. На жаль, сьогодні люди, здебільшого, екологічно безграмотні, не розуміють, що людина — складна самоорганізована біосистема. І тільки за умови єднання, гармонізації її двох початків — фізичного й духовного — організм стає дужим й екологічно стійкішим.
З духовністю пов’язаний інтелект, свідомість людини, отже, рівень її освіченості. Тому, повторюся, саме система освіти як соціальна інституція мусить зіграти визначальну роль у зміцненні здоров’я наших дітей. Адже в школі формуються світогляд і система цінностей майбутнього покоління, що надалі визначає стратегію здорового способу життя.
— І останнє. Куди можуть звернутися батьки, котрих зацікавили розробки Інституту екології людини?
— По-перше, у самому інституті проводимо безкоштовні консультації. По-друге, у кожному районі Києва є екодитсадки, можна звернутися туди. До речі, там же можна пройти й екологічне обстеження. Головне — пам’ятати: бути здоровим не так вже й складно. Потрібна лише дрібничка — бажання.