Як відомо, лікар-психотерапевт Анатолій Кашпіровський родом з України — свого часу він закінчив Вінницький медичний інститут. У другій половині 80-х років Анатолій Кашпіровський прославився всесоюзними оздоровчими телесеансами. Після розпаду СРСР А.Кашпіровський став російськопідданим. Відомий своєю участю в масових заходах ліберально-демократичної партії Росії.
Навесні-влітку нинішнього року А.Кашпіровський провів серію виступів на своїй історичній батьківщині, що є приводом замислитися над деякими особливостями нашого життя і світогляду.
У мене немає повної інформації про виступи А.Кашпіровського по всій Україні, але, за його власними словами, у Тернополі очолювані ним народні маси змели всі заслони й надали можливість провести сеанси, попри заборону влади. В Одесі, незадовго до сумських гастролей (автор був їхнім свідком), проти його сеансів категорично протестували православні священики зі своєю паствою. А в Харкові все пройшло тихо й мирно і завершилося фотографіями на пам’ять і дружнім чаюванням на місцевій кафедрі психотерапії.
Проте не всі психотерапевти так поблажливо ставляться до діяльності Кашпіровського. Публікацій негативних відгуків фахівців у ЗМІ більше ніж досить. Цікаво, що одні й ті самі дії Кашпіровського розцінюються по-різному. Приміром, вкладання людей на сцені й ходіння Кашпіровського по їхніх тілах без больової реакції з їхнього боку одні вважають доказом його магічних сил, інші — ознакою його морального й фахового краху. Тріумф Кашпіровського в часи перебудови з «телевізійним» знеболюванням Лесі в Києві під час проведення операції без наркозу досі заперечується (пригадаймо наступні зізнання самої Лесі про перенесений нею тоді «больовий шок»).
Очевидна упередженість, яка має стосунок не лише до медичного боку проблеми. Чи існує загалом феномен Кашпіровського? Так, існує! Але це феномен не стільки медичний, скільки соціальний. Аби не бути голослівним, розглянемо нападки лікарів на Кашпіровського з погляду сучасної наукової, так званої доказової медицини.
Супротивники Кашпіровського найчастіше цитують ієромонаха та професора дитячої неврології Анатолія (Берестова): «Мені припадало спостерігати не раз блискавичний ріст пухлин головного мозку в дітей після перегляду телесеансів А.Кашпіровського. Протягом 1,5—2 тижнів пухлина сягала величезних розмірів, і операція ставала вже неможливою... Через годину-півтори після його сеансів усі реанімаційні дитячі відділення Москви було забито дітьми з епілептичним статусом. У найкращому випадку діти помирали, у найгіршому — у них розвивався синдром декортикації (смерть кори мозку). В останньому випадку дитина перетворювалася й не на людину, й не на тварину».
Якщо слова професора Берестова передано правильно, то виникають великі сумніви у фаховій компетентності медиків Москви й самого професора: чому дітей не прооперовано своєчасно і з операціями «тягнули», спокійно спостерігаючи ріст пухлини? А стосовно епі-статусів, то навіть за їх упертого перебігу реанімаційні відділення мають необхідні засоби, щоб захистити мозок від загибелі. Залишається додати, що в період проведення телевізійних сеансів Кашпіровського в часи Союзу я завідував відділенням функціональної діагностики мозку в Центральній психоневрологічній лікарні МШС СРСР. У цю лікарню з усього Радянського Союзу направлялися дорослі й діти з найбільш складними та важкими захворюваннями мозку, зокрема й із пухлинами. Усі вони в процесі обстеження так чи інакше проходили через мої руки. Жодного випадку, схожого на описані А.Берестовим, я не спостерігав.
Оскільки особистий досвід, із погляду доказової медицини, може бути причиною недостовірних лікарських висновків, звернімося до медичної статистики. Виявляється, що, попри масовість вищезгаданих сеансів, після них не спостерігалося достовірного зростання смертності й захворюваності. З іншого боку, не було й поліпшення показників здоров’я населення. Тож розповіді самого А.Кашпіровського про розсмоктування пухлин і рубців теж не слід приймати на віру (або саме на віру і сприймати, оскільки об’єктивних доказів цього не існує).
А стосовно масових сеансів А.Кашпіровського, то вони заслуговують на увагу передусім у тому, як вони відбивають реалії нашого життя та світогляд більшості наших співгромадян. Кашпіровський ефективно й економно генерує три елементи ірраціонального світогляду, необхідних для комерційного успіху цілителя — диво, таємниця й авторитет.
Релігійний рівень більшості наших співгромадян — це схильність до марновірства, у найкращому випадку доповнена епізодичним виконанням деяких церковних обрядів (я не маю на увазі щиро віруючих парафіян). Більшість досить марновірна, щоб повірити у твердження священиків про наявність у доктора Кашпіровського демонічних сил, але в них немає справжньої віри, щоб злякатися Страшного суду в покарання за звертання до цих демонічних сил. Крім того, як лікар знаю: по-справжньому хворі люди або їхні близькі часом готові молитися хоч дідьку, аби позбутися страждань. Тож контрпропаганда православних священиків має ефект абсолютно протилежний гаданому, збільшуючи кількість охочих відвідати сеанси Кашпіровського.
Безкоштовний вхід на сеанс забезпечує масовість і працює на авторитет психотерапевта. А за відсутності продажу вхідних квитків, які відрахування податкова зможе «зняти» із безсрібника? Доходи ж одержуються шляхом продажу «заговореної» солі, аудіокасет й інших предметів, які виконують функцію магічних амулетів. Що вищий авторитет цілителя, досягнутий артистом-гіпнотизером протягом сеансу, то дорожчий амулет або їх набір купить глядач. При стовідсотковій ефективності роботи цілителя, глядач цілком спустошить свої кишені. І нехай це буде не 120 гривень за відеокасету з записом сеансу: 20 гривень із злиденної кишені пенсіонера за фотографію Кашпіровського теж непогано. Пригадаймо анекдот про Раскольникова: «Ти навіщо вбив бабусю за 50 копійок?». Відповідь: «Одна бабуся — 50 копійок, а дві бабусі — уже рубль».
З притаманним йому талантом Кашпіровський на арені демонструє гіпнотичні трюки зі знеболюванням і станами трансу (елемент «Диво»), відомі старожилам за виступами естрадних гіпнотизерів у радянські часи. Проте відсутнє обов’язкове тоді ідеологічне навантаження у вигляді наукового пояснення сутності гіпнозу. А загалом — такі самі сеанси совкової магії, але без наступного її викриття, інакше яке ж це диво й таємниця? З цієї ж причині Кашпіровський заперечує, що це гіпноз: глядачі можуть знати, що гіпноз — цілком зрозумілий науці стан.
Усі його прийоми справді працюють на поліпшення самопочуття пацієнтів. Пропоновані амулети справді дозволяють продовжити психотерапевтичний вплив. Природно, не тому, що мають магічну силу — просто пацієнт вірить у те, що вони мають цю силу. А що вища їхня ціна — то більше віра. Пригадаймо народну мудрість: «задарма лікуватися — лікуватися задарма». Відомий також класичний метод психотерапії за Куе. Треба 20—30 разів на день повторювати фразу «З кожним днем мені стає дедалі краще. Моє здоров’я стає дедалі міцнішим». Природно, якщо замість вас самих у цьому переконуватиме сам Кашпіровський, ви справді почнете почуватися краще.
Проте виникає такий «слизький» момент: будь-який метод психотерапії не має справжнього впливу на перебіг реальних (органічних) захворювань. А при більшості таких захворювань (епілепсії, діабеті, гіпертонічній хворобі, а також профілактиці інсульту чи інфаркту тощо) необхідно постійно, щодня вживати ліки. Часто порушення безперервного прийому ліків (несанкціоновані лікарем перерви) можуть бути гіршими для здоров’я порівняно з повною відмовою лікуватися. Отже, психотерапевт після закінчення сеансу мав попередити публіку про необхідність продовжувати вживати ліки. Але така заява, погодьтеся, викличе подив публіки, оскільки цілком суперечитиме проведеному навіюванню про поліпшення їхнього здоров’я після сеансу. Пацієнт може замислитися: «Яка ж сила в цих амулетів і навіщо мені їх купувати, якщо однаково я мушу продовжувати пити пігулки?». Тож декотрі екстрасенси, й не тільки «масовики», чи то з жадібності, чи то щиро помиляючись, заявляють, що після їхніх сеансів немає потреби пити ліки або робити операції.
Тож я, лікар Біттерліх, від імені доказової медицини попереджаю: сеанси доктора Кашпіровського переважно безпечні для вашого здоров’я і можуть сприяти поліпшенню вашого самопочуття, ваших близьких і дітей. Сеанси протипоказані для дорослих і дітей, котрі перебувають під спостереженням психіатрів (шизофренія та маніакально-депресивний психоз), схильних до істеричних реакцій. За наявності епілепсії — задуха й нервове напруження можуть спровокувати епілептичний напад. Якщо після сеансу та при користуванні придбаними амулетами ви почуваєтеся краще, не поспішайте відмовлятися від призначеного раніше лікування, а обговоріть це зі своїм лікарем.
У будь-якому випадку психотерапія масових сеансів — це ерзац-психотерапія, сурогатна психотерапія. Споконвіку це — психотерапія для бідних. Найефективніша психотерапія функціональних (коли ще немає органічних змін в органах) захворювань нервової системи й тіла — це індивідуальна та копітка робота психотерапевта з конкретним пацієнтом. І байдуже, хто проводить масовий сеанс — А.Кашпіровський чи зарубіжний проповідник, котрому був «голос» про те, що Господь делегував йому свої повноваження зцілювати стражденних.
«Феномен» А.Кашпіровського, слід зазначити, — це відносно пристойна верхівка айсберга, що складається з клубка шаманів, чаклунів, заклинательок — усього того, що називається народною медициною і цілком офіційно промишляє відповідно до ліцензій Мінздоров’я України. Я не в праві сумніватися в критеріях, виходячи з яких медичне відомство вирішує, кому видати таку ліцензію, а кому ні. Можливо, справа просто у відсутності належного контролю над подальшою роботою народних цілителів уже після видачі ліцензії.
Стосовно самих цілителів, то я не виступаю за заборону їхньої діяльності подібно до того, як це було зроблено, скажімо, в Ізраїлі. За даними соціологічних досліджень, у Європі й Північній Америці в середньому 5% населення регулярно звертається до представників так званої альтернативної медицини. У нас, завдяки рекламі екстрасенсорики й біоенерготерапії в ЗМІ, цей відсоток явно вищий. Попри всі заборони, люди однаково звертатимуться до бабок, знахарів, екстрасенсів й інших цілителів. Проте ліцензію для роботи їм повинна видаватися не Мінздоров’я, а податковою інспекцією, із зобов’язанням вивішувати ліцензію на видному місці та щоб на ній було надруковано великими літерами: «Мінздоров’я попереджає: лікування в осіб, що не мають медичної освіти, може бути шкідливим для вашого здоров’я».