Два роки тому в німецькій клініці, що спеціалізується на онкозахворюваннях крові, 40-річному американцю, в якого діагностували лейкемію і СНІД, зробили пересадку кісткового мозку. Лікарям удалося добрати 80 потенційних донорів, чий кістковий мозок годився б для трансплантації (знайти навіть одного такого донора вже вважається удачею). Серед них виявився донор із досить рідкісною мутацією: коли мутація Delta 32 спадкується водночас від обох батьків, людина стає цілком несприйнятливою до ВІЛ (оскільки на поверхні білих кров’яних тілець нема особливих рецепторів, які пропускають вірус усередину клітини). Кістковий мозок цього донора і трансплантували хворому.
Методика такої операції (її досить давно застосовують в онкогематології) потребує спершу знищити власну імунну систему реципієнта, включаючи цілковиту руйнацію кісткового мозку з допомогою опромінення і впливу сильних препаратів. Від 10 до 30 відсотків пацієнтів після цього помирають. Щоб зменшити навантаження на організм хворого й підвищити шанси на приживання трансплантованих стовбурних клітин, було вирішено тимчасово відмовитися від проведення антиретровірусної терапії, яка стримувала розвиток СНІДу. Повернутися до неї планували відразу ж після завершення лікування лейкемії.
Однак тестування, проведене після пересадки кісткового мозку, дало негативний результат на наявність ВІЛ в організмі пацієнта. Відтоді от уже 20 місяців жодна з наявних систем діагностики його не виявила. На сьогодні 42-річного пацієнта визнано «функціонально вилікуваним», хоча ні його лікар, гематолог Геро Хюттер, ні директор клініки Charite Екхард Тіль не стверджують, що життя й здоров’я пацієнта — в повній безпеці.
Про широке практичне застосування нового методу поки що не йдеться, адже носіїв мутації Delta 32 у Європі — одиниці. А в Африці, Азії й Південній Америці, де СНІД щорічно забирає життя мільйонів людей, такі щасливчики практично не зустрічаються. З другого боку, великі надії покладають на використання генної інженерії, яка дозволяє отримувати мутантні стовбурні клітини після відповідної обробки власних клітин пацієнта. Такі експерименти вже проводять на мавпах, але про конкретні результати поки говорити рано.