В лікарню чи в морг? |
У Польщі розвивається скандал, пов’язаний із явищем некробізнесу, який полягає у продажі працівниками «Швидкої допомоги» інформації про померлих пацієнтів фірмам ритуальних послуг. Але, як з’ясувалося, не обмежується тільки цим. На сьогоднішній день прокуратура видала наказ на арешт семи осіб, серед яких лікар, санітар, водій та працівники похоронних бюро. Всім пред’явлено звинувачення у хабарництві. Та в міру розвитку скандалу він усе більше втрачає кримінальний характер, набираючи рис морально-етичної проблеми польського суспільства.
Все почалося з публікації в «Газеті виборчій» і озвученні в «Радіо Лодзь» спільного журналістського розслідування під назвою «Мисливці за шкурами», в якому йшла мова про те, що працівники станції «Швидкої допомоги» міста Лодзь продають своїх померлих пацієнтів фірмам ритуальних послуг. Журналісти зібрали факти та свідчення людей, які підтверджували існування в місті явища «торгівлі шкурами». («Шкура» — на жаргоні медиків-некробізнесменів померлий пацієнт, інформацію про якого бригада «швидкої» продавала котрійсь із похоронних фірм.)
У некробізнесі були задіяні представники різних професій. Завданням чергового по станції було визначити у телефонній розмові ступінь важкості хворого, до якого викликали «швидку», і у випадку високої ймовірності смертної розв’язки передати цю інформацію відповідній бригаді. Завданням лікаря було виписати засвідчення смерті і схилити родину померлого скористатися послугами конкретного похоронного бюро. Коли родичі не хотіли скористатися «порадою» працівників «швидкої», деякі лікарі шантажували родичів померлого тим, що «не можуть засвідчити натуральної смерті», а це означало потрапляння трупа на розтин і затягування всієї справи на кілька днів. Родичі переважно «здавалися». Завданням санітарів і водіїв було підсовувати прибитим горем родинам візитівки похоронних фірм та тримати язик за зубами. Інколи, якщо пацієнт помирав по дорозі до лікарні, труп завозили прямо на фірму, а родичів ставили перед фактом.
Журналісти наводять вражаючі факти: у пікові періоди конкурентної боротьби похоронні фірми Лодзі платили за «шкуру» від 300 до 450 доларів. Протягом місяця у місті «шкурами» ставало близько 250 померлих. Тут може виникнути запитання: у чому ж полягав інтерес похоронних фірм? Відповідь знаходиться у системі виплати закладом громадського страхування «допомоги на організацію похоронів». Підписуючи угоду про співпрацю з фірмою ритуальних послуг, родичі померлого майже автоматично уповноважують її отримати згадану допомогу, яка становить близько однієї тисячі доларів. Крім цього, після проведення похоронів, фірма могла виставити родині померлого ще й додатковий рахунок за «послуги, вартість яких перевищила суму допомоги». У «Мисливцях за шкурами» наводиться приклад фірми, яка завдяки співпраці зі «швидкою» збільшила щомісячне число клієнтів з півтора десятка до півтори сотні. Всього ж журналісти оцінили річні обороти некробізнесу в Лодзі на суму близько мільйона доларів. Зрозуміло, без всяких податків.
Та все, що описували журналісти до цього моменту, стосувалося швидше балансування на межі професійної етики, прагматизму і цинізму, тобто явищ практично не переслідуваних кримінальним кодексом. Якби цим все і закінчилося, то результатом журналістського дослідження стала б лише чергова «газетна сенсація». Подібні сенсації кілька років тому пройшли через угорську та німецьку пресу. Буквально через тиждень після появи статті у «Газеті виборчій» такого ж типу публікації з’явилися у Чехії та Болгарії. Про ганебну співпрацю медиків та «гробокопачів» відомо також у Литві, Словаччині, Італії, Бельгії, Данії і т.д. — тобто там, де ритуальні послуги є прибутковим бізнесом, а інформація — товаром.
Справжній вибух у польському суспільстві викликала та частина журналістського матеріалу, де описувалося, «як організувати шкуру». Негативними героями цієї частини «лодзької трагедії» стали лікарі та санітари із прізвиськами «Ангел смерті», «Шкуроловка», «Доктор калій», котрі замість того, щоби рятувати своїх пацієнтів, допомагали їм перейти до «кращого світу». Репортери описали кілька методів, за якими діяли «ангели смерті». Найпростіший називався «заїхати у МакДональдз» — тобто їхати на виклик так повільно, щоб дати можливість «клієнтові дозріти». Цей метод застосовувався, коли черговий давав зрозуміти, що виклик терміновий — людина помирає. Інші ж методи передбачали пряме лікарське втручання. Співрозмовники авторів розслідування розповіли про випадки, коли лікарі чи санітари в гонитві за прибутками вводили хворим певні ліки — або запізно, або завеликі дози, — які замість порятунку призводили до летального кінця.
Газетна сенсація перетворилася на справжній суспільний скандал, коли наступного дня наявність такої печальної практики у місті Лодзі підтвердив новий директор станції «Швидкої допомоги», котрий протягом кількох місяців самотужки намагався побороти це зло. Довголітню «традицію некробізнесу» підтвердив і колишній керівник лодзької «швидкої». Несмілива спроба міністра охорони здоров’я Польщі Маріуша Лапіньскі захистити лікарів від «журналістських нападок» швидко потонула в морі свідчень, які почали надходити як від рядових громадян, так і від працівників «Швидкої допомоги». Редакції, прокуратура, поліція отримали сотні листів і телефонних дзвінків від осіб, котрим було відомо про існування подібних прецедентів, і від людей, близькі яких були продані «шкуроловами». Газети, радіостанції та телеканали наввипередки подавали нові ексклюзивні факти на підтвердження існування некробізнесу в різних містах країни. Подекуди з’явилися ознаки обивательського психозу — співробітників «швидкої», що надавали допомогу потерпілим у публічних місцях, натовп обзивав убивцями та торгашами смертю, злостиві дотепники видзвонювали у «швидку» і запитували: «Ало, це похоронне бюро?».
Загальну ж реакція представників польської еліти — розгубленість і пригніченість. У своєму коментарі президент Александр Квасьнєвський сказав: «Якщо правдою є те, що написала «Газета», то це щось вражаюче. Тут важко говорити про злочин, тут треба говорити про виродження, відхід від будь-яких етичних принципів, і від людяності». А ректор Папської теологічної академії в Кракові єпископ Тадеуш Пєронек висловив порівняння: «Те, що робили в Лодзі, мало чим відрізняється від спроб у концтаборах робити з людей мило». Та й сам міністр Лапіньскі змінив тон: «Якщо ж жахливі події, описані в «Газеті», дійсно мали місце, то перед родичами померлих нам належить якнайглибше вибачитися». Та, мабуть, розуміючи, що самим вибаченням справа не закінчиться, Маріуш Лапіньскі зробив декілька радикальних кроків на оздоровлення ситуації в службі «Швидкої допомоги». Зібравши разом керівників 30 регіональних станцій, міністр розпорядився гостро проконтролювати використання бригадами «швидких» психотропних, наркотичних та розслаблювальних препаратів; прогнати з території медичних закладів фірми ритуальних послуг, а співробітникам заборонити контакти з «гробокопачами» під загрозою звільнення.
Поки невідомо, чи допоможе це очистити від скверни медичні заклади, але очевидно, що значно важче буде поліпшити атмосферу суспільної недовіри до працівників медичних служб. Адже згідно з проведеними нещодавно дослідженнями громадської думки, поляки поставили лікарів на другому місці у рейтингу найбільш скорумпованих професій у Польщі. Тепер же пересічний поляк має підстави думати — «так вони не лише нас обкрадають, вимагаючи хабарі. А ще й убивають і продають». Спроби лікарів захистити своє «добре ім’я», — мовляв, у середовищі медиків, що налічує близько 150 тисяч осіб, можуть знайтися окремі негідники, — не надто вдалася. Спочатку з’явився протест правління Вседержавної профспілки лікарів проти «покладення вини на лікарів та інших працівників «Швидкої допомоги» за неетичні дії похоронних фірм», яке здійснили журналісти у пошуках сенсацій. У відповідь на це журналісти оприлюднили інформацію про те, що голова правління є братом одного із заарештованих у Лодзі за причетність до некробізнесу. На додаток до цього було надруковано й заяву уповноваженого по правах людини, який заявив, що протягом останніх десяти років, незважаючи на ряд порушень професійної етики і фактів корупції, суди не позбавили жодної особи права займатися лікарським фахом. Випливли на поверхню й інші факти, зокрема те, що чимало медпрацівників або їхніх родичів стали засновниками і власниками похоронних фірм.
Навряд чи затримані на сьогодні семеро осіб у Лодзі стануть достатнім «жертвопринесенням» на вівтар громадської думки. По-перше, справа давно вийшла за межі одного міста — відомо, що некробізнес «процвітав» у більшості великих міст країни. А по-друге, проблема вже не обмежується лише середовищем лікарів і зачіпає майже все суспільство. Адже, як виявилося, явище некробізнесу почало розвиватися у Польщі ще десять років тому і про його існування знало чимало людей. Знали про це перш за все самі працівники «швидкої», але непричетним до темних справ не вистачало відваги боротися з цим злом. Знали працівники похоронних фірм, але заробіток був важливішим від норм моралі і людяності. Знали працівники поліції і журналісти, але не вистачало їм доказів.
Насамкінець можна сказати, що перед польським суспільством у зв’язку з цією справою постало чимало важких запитань, на які йому доведеться дати відповідь. Як написала в «Газеті виборчій» Ельжбета Ціхоцка: «Суспільство знає, що корупція — це зло. Але вважає, що низька зарплата усправедливлює отримування хабарів. Лодзька справа показала кінцевий результат такого мислення...».