Донедавна термін "апарат штучної вентиляції легень" (далі - апарат ШВЛ), окрім спеціалістів, знали лише ті, хто мав нещастя зіштовхнутися з ним у житті. Тепер літери ШВЛ звучать як надія на життя. Всіх цікавить, скільки хворих на коронавірус перебуває в реанімації на ШВЛ і скільки апаратів на душу населення є в тій чи іншій країні. Ми чуємо моторошні історії, як у країнах, де вирує епідемія, лікарям доводиться обирати, кого підключити до апарату і врятувати життя, а кого - ні, й боїмося. І якщо раніше статусною річчю в неостанніх людей у країні вважалися яхта чи футбольний клуб, то тепер це апарат ШВЛ у гаражі - запастися про всяк випадок, "щоб було".
Де купують апарати штучної вентиляції легень, наскільки забезпечена ними наша країна, і чи варто купувати зараз те, що є на ринку, DT.UA розпитувало президента Асоціації анестезіологів України, експерта МОЗ, професора кафедри анестезіології НМУ ім. О. Богомольця, лікаря-анестезіолога столичної лікарні Сергія Дуброва.
"Придбати зараз нормальні якісні апарати штучної вентиляції легень неможливо, практично, в усьому світі, - каже Сергій Дубров.- Вони потрібні всім, і заводи-виробники продають їх за певними квотами на країни. А ті, що доступні й пропонуються на ринку, - це переважно абсолютна маячня.
Знаєте, є "Запорожець", а є Mercedes. Ось так і з апаратами ШВЛ. Є брендові заводи - наприклад, Дрегер, Гамільтон, Maке або китайський Міндрей. Апарати, які вони виготовляють, перевірені часом, і вони є в Україні. Щоб купити нові якісні апарати ШВЛ цих брендів, на спеціальних заводах черга стоїть - потрібно чекати по три-чотири місяці, а деякі апарати з'являться на ринку лише на початку 2021 року.
А ось поганенькі апарати ШВЛ, які до COVID-19 коштували до 300 тис. грн, зараз продають по 700 тисяч, а то й по півтора мільйона. При цьому врахуйте відсутність представництва заводів-виробників в Україні, а отже - відсутність сервісу. Тобто якщо в апараті щось зламається, ремонту або не буде взагалі, або доведеться чекати місяців два.
- Але апаратів ШВЛ у нас не вистачає?
- Хто б що мені не казав, але на сьогодні в Україні є близько 20 хворих із підтвердженим або підозрюваним COVID-19, для лікування яких використовують ШВЛ. Апаратів же в наших лікарнях наразі трохи більше чотирьох тисяч штук. Плюс три з половиною тисячі апаратів стоїть в операційних, і ще є понад 800 наркозних апаратів (їх теж можна використовувати для штучної вентиляції легень за умови крайньої потреби).
А загалом, усі говорять зараз про те, що не вистачає апаратів штучної вентиляції легень. Та головне - щоб нам вистачило персоналу, який забезпечує їх роботу і доглядає хворих. З лікарями проблем менше, а ось із медсестрами й санітарками катастрофа. До епідемії українські лікарні на 70% були укомплектовані середнім персоналом і на 85 % - лікарями. Та сьогодні медсестри стали звільнятися . Хтось через коронавірус, а хтось - через те, що живе в селі й не хоче працювати вахтовим методом: треба побути з родиною або добиратися в місто важко. В лікарні, де я працюю, є одна санітарка, якій треба від електрички їхати на таксі. Вона платить за нього 350 грн, потім чергує три доби підряд і половину зароблених грошей знову віддає на таксі. Інакше не доїде на роботу, бо транспорт не ходить. Взагалі, з санітарками особливо велика проблема, - вони старшого віку, бояться заразитися коронавірусом, і їм важко добратися на роботу. Лікарі поки що не звільняються.
- Недавно соцмережами ходила історія про те, що в одній районній лікарні померла людина, бо не було апарата ШВЛ. Точніше, він був, але стояв нерозпакований, бо персонал не навчений ним користуватись.
-Я не знаю таких історій. Тільки лікар-анестезіолог знає, як використовувати апарат ШВЛ. Зараз запроваджуємо для колег консультації по телефону, знімаємо відеоролики про те, як правильно проводити штучну вентиляцію легень. Якщо в лікарні є апарат, сумніваюся, що його не використовуватимуть.
Недавно мені телефонував народний депутат з істерикою, що в одній лікарні немає жодного апарата ШВЛ. Дивлюся дані про лікарню, - у мене в базі її немає. Виявляється, в цьому лікувальному закладі немає не то що відділення інтенсивної терапії, а навіть палати інтенсивної терапії, отже стає зрозуміло, що й апарата ШВЛ там немає. Щоб його застосувати, потрібен підготовлений медичний персонал, а саме - лікарі анестезіологи, медичні сестри-анестезистки. І цей персонал має працювати цілодобово.
Я отримую багато дзвінків від тих, хто хоче придбати собі апарат ШВЛ (за останній місяць таких дзвінків було півтора десятка): ми можемо купити, не питання, тільки підкажіть, яка марка краща. Я пояснюю, що, звісно, можна придбати апарат і поставити його собі в гараж. Але для того, аби він працював, потрібно ще купити чотирьох анестезіологів і кількох медсестер, які будуть його обслуговувати. А ще - треба подавати кисень під високим тиском. Люди не розуміють цього, думають, що купив апарат - і все, ключик від щастя у тебе в кишені.
- Ентузіасти-волонтери міркують над тим, як розпочати виготовлення апаратів ШВЛ в Україні, щоб у лікарнях їх було більше. Бо досвід Італії таки лякає.
- До МОЗ недавно звернулася якась суперорганізація, котра, за їхніми словами, без проблем може виготовляти апарати ШВЛ. Ну що за маячня! Апарат ШВЛ - не просто машина, це високотехнологічна апаратура. Він, буквально, відчуває хворого, визначає стан легень, реагує на спробу хворого вдихнути (причому це має бути комфортно для пацієнта), контролює тиск у дихальних шляхах та "підлаштовується" під потреби пацієнта. Якісне виробництво таких апаратів налагоджене в країнах, які славляться високотехнологічним виробництвом машин (Німеччина, Америка) та годинників (Швейцарія). Не можна ось так легковажно взяти і зробити свій апарат. Україна робила апарати ШВЛ "Бриз" ще 30 років тому, але це не найкращий варіант. Є ще так звані "українські" виробники, в яких часто українська лише картонка з упаковки. А деталі - китайські або інших виробників. Тому з виготовленням апаратів штучної вентиляції легень треба бути обережними. Ідеться про життя людей.
Усі статті Оксани Онищенко читайте тут.