Уперше в Україні в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології ім. О.Лук'янової (ПАГ) розробили новий напрям надання високоспеціалізованої медичної допомоги жінкам, у котрих під час вагітності було виявлено доброякісні або злоякісні пухлини.
Тут проводять унікальні операції, яких досі в нашій країні не виконували, при цьому зберігають вагітність, добиваючись, аби жінка змогла народити здорового малюка.
- Народити дитину - це природно для молодої жінки. Зараз для вас головне - спокійно виносити малюка. Вагітність - не хвороба, розвивається вона у вас нормально, - заспокоював лікар Ірину Р., проглядаючи результати обстежень.
- Але якщо вагітність - не хвороба, чому ж мені так зле? Здається, сили тануть із кожним днем, мені важко навіть вечерю приготувати, бо після невеликої прогулянки повертаюся дуже втомленою, - скаржилася пацієнтка.
Лікар виписав ще одне направлення в обласний діагностичний центр - мабуть, задля того, щоб заспокоїти Ірину, яка постійно знаходила в себе нові симптоми нездужання. З досвіду він знав, що перша вагітність, та ще й після 30-ти, часто супроводжується підвищеною тривожністю, дратівливістю і просто вередуваннями. Як тільки щось вичитають в інтернеті, - відразу в паніку.
Отримані результати стали шоком не тільки для Ірини Р., а й для її лікаря, - пухлина! І, на жаль, велика.
Лікар та заввідділом одностайно наполягали: треба терміново перервати вагітність! Потім їхати в онкоцентр, де зроблять операцію, підберуть лікування.
- Але я дуже хочу народити цю дитину, - вперто повторювала Ірина.
- Вам треба думати про себе, рятувати своє життя. Це ще не дитина, тільки плід, а з таким діагнозом вагітність не виношують. Не плекайте зайвих ілюзій!..
Не просто медична, а мультидисциплінарна допомога
Вагітність і онкологія - тема дуже складна. Про це намагаються не говорити. Так, наче є неписане правило - про вагітність або з оптимізмом, або ніяк.
Та навіть якщо заплющувати очі й затуляти вуха, ця тема вистрелить - далеко або зовсім поруч, налякає до непритомності, боляче обпече, примусить шукати вихід зі, здавалося б, безвихідної ситуації. І постійно каратися питанням, чому так сталося. Невже було мало випробування (чи покарання?) онкохворобою, щоб позбавляти жінку права стати матір'ю?..
"На жаль, онкологія досить поширена в усьому світі, зростає кількість випадків захворювання. Тим часом медики мають усі підстави стверджувати, що рак - це не вирок. Якщо його виявляють на ранній стадії, то виживаність хворих сягає 90%, а буває і вище.
З одного боку, хвороба молодшає, її дедалі частіше виявляють у молодих жінок. А з іншого - рак навчилися діагностувати на ранніх стадіях і успішно лікувати, - переконана заступник директора ПАГ професорка Тетяна Татарчук.
- У наш час говорять не тільки про те, що треба рятувати життя хворих, а й про те, що слід зробити все можливе, аби люди, котрі перенесли онкологію, могли мати хорошу якість життя, працювати, створювати сім'ю, виховувати дітей. Досвід свідчить, цього цілком можна досягти.
- Якщо молода жінка захворіла, але вчасно звернулася по медичну допомогу, подолала рак. Вона зможе потім виносити й народити здорову дитину чи про це слід забути раз і назавжди?
- Звісно, вона може цього досягти.
- Ключові слова - народити здорову дитину.
- Так, може.
- Статистика свідчить, що рак дедалі частіше уражає жінок дітородного віку. Якщо таке, на жаль, сталося, з чого треба починати? Зразу йти на операцію, хіміотерапію - чи спочатку проконсультуватися з приводу майбутніх дітей?
-Пацієнтка має пройти консультації не тільки в онколога, а й у гінеколога, репродуктолога, ендокринолога, щоб оцінити всі можливі ризики різних видів лікування для репродуктивної системи, передусім яєчників. Це слід зробити до початку основного лікування.
Попри будь-який діагноз - стосується це захворювання органів репродуктивної системи чи якогось іншого органа, - онколог спільно з гінекологом і репродуктологом обговорюють тактику лікування цієї пацієнтки.
- Сучасний підхід. Але у звичайній міській або районній лікарні пацієнток направляють від гінеколога до онколога, а той каже: вилікуємо рак, тоді йдіть хоч до гінеколога, хоч до дієтолога. А поки я за вас відповідаю, робитимемо те, що я призначив.
-Ми говоримо про те, як має бути, як це робиться в медичних центрах європейських країн. За таким самим принципом працює клініка нашого Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.
Пацієнтку з онкологією веде мультидисциплінарна бригада лікарів - консультують, оцінюють її гормональний статус та гормональний баланс, спільно з репродуктологом обговорюють тактику лікування.
Коли пацієнтка завершує основне лікування, вона повертається до свого гінеколога, який спільно з ендокринологом оцінює стан здоров'я, гормональний статус, перспективи дітонародження.
Ми можемо визначити ризики, які виникають при різних видах онкозахворювань, прорахувати віддалені наслідки після лікування та операцій, перспективи. Наприклад, після успішного лікування раку молочної залози через три–п'ять років пацієнткам дозволяють народжувати дітей.
- Навіть попри те, що лікування було складним, а молочні залози видалені?
-Так. Якщо результати позитивні, жінка добре почувається, вона може стати матір'ю. Життя триває.
Тут дуже важливу роль відіграє рання діагностика. Рак молочної залози - найпоширеніша онкопатологія, яка до того ж дуже помолодшала.
Раніше, щоб точно викорінити рак, оперували так, аби максимально видалити молочні залози. Згодом з'явилася досконаліша діагностика, операції проводяться органозберігаючі. І коли ситуація дозволяє, груди вдається зберегти, що взагалі дуже важливо для жінки, до того ж у перспективі це дасть можливість лактації під час вигодовування дитини.
В Україні багато кваліфікованих, досвідчених онкомамологів. Ми бачимо результати їхньої роботи, коли після лікування до нас звертаються пацієнтки, котрі хочуть стати мамами. І якщо діагноз був точним, а тактика лікування визначена правильно, все пройшло за планом, то жінка вже невдовзі зможе повідомити своїм рідним радісну новину: я вагітна!"
Як урятувати обоє життів
Фахівці ПАГ надають високоспеціалізовану медичну допомогу, ведуть хворих із найскладнішими діагнозами. Часто до них звертаються ті, кому не змогли допомогти ні в місцевій, ні в обласній лікарні. Багато лікарів, дізнавшись, що у вагітної пацієнтки виявлено рак, відразу ж радять позбутися вагітності. Не заглиблюючись у деталі. На боязке запитання: "А може, вдасться врятувати дитину?" - зазвичай відповідають: "Ви що, не розумієте? Це ж рак!"
Бажання всупереч усьому стати матір'ю, захистити право своєї дитини на життя привело Ірину Р. у клініку ПАГ. Знову консультації, обстеження. І дві новини. Хороша: виявилося, що пухлина доброякісна. І погана: вона виросла до величезних розмірів, стискає внутрішні органи, не дає дитині нормально розвиватися. Для її порятунку необхідна операція.
А щоб її зробити, потрібен хірург-віртуоз, який у такій складній ситуації візьме на себе відповідальність не за одне, а за двоє життів. Таких операцій у нашій країні ще ніхто не робив.
…Коли зважили пухлину, вжахнулися: її вага сягала майже шести кілограмів. Тепер найголовнішим було вести вагітну так, аби в неї вистачило сил доносити й народити малюка.
На щастя, ця історія скінчилася благополучно, всі чудово виконали своє завдання - Ірина, її синок і лікарі.
Після цієї унікальної операції в клініці виконали багато інших, не менш складних. Коли пухлина злоякісна, дуже важко вести вагітність до народження життєздатної дитини. Адже, крім операції, пацієнтка потребує спеціального лікування, а його методи й препарати слід підбирати так, щоб не нашкодити майбутній маленькій людині.
В Україні тільки почали займатися цією складною проблемою. У розвинених країнах рівень медичної допомоги на випадок онкології у вагітних дозволяє рятувати обоє життів. Звісно, багато що залежить від стану здоров'я майбутньої мами, точного діагнозу, на якій стадії виявлено хворобу, який термін вагітності. Але жоден лікар не візьме на себе відповідальність рекомендувати переривання вагітності тільки на тій підставі, що пацієнтці діагностували рак.
У клініці ПАГ упевнені: медики повинні використовувати навіть найменший шанс задля порятунку обох життів.
"П'ятилітній досвід нашої роботи засвідчив, що це єдино правильне рішення в такій складній ситуації, - розповідає завідувачка відділення оперативної гінекології професорка Вікторія Дронова.
- За п'ять років ми прооперували понад 180 вагітних жінок. Із них - 52 пацієнтки з онкопатологією, яку вперше виявили під час вагітності. Найчастіше траплялися такі діагнози як рак молочної залози, яєчників або шийки матки. У кожному випадку було зроблено все, аби максимально продовжити вагітність, доки дитина підросте, стане життєздатною. Крім того, проводилася терапія для підтримання сил майбутньої мами, щоб вона благополучно перенесла пологи (кесарів розтин), а потім почала основне лікування.
Усього інтрагравідарно було проведено 153 цикли поліхіміотерапії, а в післяпологовий період - 215 циклів поліхіміотерапії. Завдяки злагодженій роботі мультидисциплінарної групи ми змогли добитися, що 100% вагітностей завершилися народженням здорових діток".
Випадки були дуже різні, проте переважно - тяжкі. Добитися таких результатів допомогло те, що у відділенні зібрали не просто лікарів, а спеціалістів найвищого рівня. Так проводити операції, як це робить професор Олексій Дронов, мало кому під силу. Він очолює кафедру хірургії в Національному медуніверситеті, свого часу був учнем Олександра Шалімова і, що найважливіше, - постійно вдосконалює свою майстерність, опановує нові види операцій, багато яких він зробив уперше в Україні.
Пацієнтки цього відділення розповідають, що тут створено такі умови, аби ніщо зайвий раз не нагадувало про їхній діагноз. На відміну від звичайних онколікарень. Індивідуальний підхід до кожної хворої дає свої результати, - післяопераційний період, хіміотерапія проходять майже без ускладнень. Онколог відділення Сергій Лялькін ретельно стежить за самопочуттям пацієнток, реагує на найменші скарги, коригуючи призначення. Мабуть, найскладніше для медиків, котрі працюють у цьому відділенні, - це постійно відповідати на запитання: "Коли мене нарешті випишуть і я поїду додому до свого малюка?"
Лікувати вдома чи за кордоном
"Здоров'я матерів і дітей - це інтегральний показник розвитку кожної держави. Вивчаючи ці показники, можна зробити висновки не тільки про рівень та доступність медичної допомоги в країні, а й про пріоритети державної політики, - підкреслив директор ПАГ академік Юрій Антипкін.
- Згідно з "Глобальними цілями-2030", уряди всіх країн зобов'язані зосередити свою увагу на здоров'ї дитячого населення, контролювати показники дитячої і материнської смертності, добиватися їх зниження.
Наукові й клінічні підрозділи нашого інституту багато років працюють над вирішенням цих проблем. В Україні ситуація з показниками дитячої смертності більш-менш стабілізувалася, рівень поступово знижується. Якщо подивитися "Глобальні цілі-2030", ми досягли показників, запланованих для нашої країни. Дитячу смертність удалося знизити, хоча Україна ще не змогла стати в один ряд із європейськими країнами, у нас попереду багато роботи.
А з материнською смертністю значно складніше.
- Чим це пояснюється?
- Сьогодні материнська смертність залежить від патологій, які часто трапляються в жінок дітородного віку. Насамперед це захворювання, що негативно впливають на здоров'я і вагітної, і плоду: ендокринної, серцево-судинної, нервової системи. Наш інститут багато років працює над цими проблемами, розроблено сучасні методики, ми вміємо вести вагітних жінок із такими складними патологіями й добиваємося, щоб вагітність завершилася народженням здорової дитини.
Та нас дуже тривожить те, що дедалі частіше в клініку звертаються вагітні жінки, в яких під час обстеження виявляють онкологію. Вперше! Вони навіть не підозрювали пухлину. Це велике лихо, загроза життю і майбутньої матері, і майбутньої дитини. Жінка запитує лікаря: "Що мені далі робити?" І ми мусимо їй допомогти.
Життя бурхливо змінюється, кидаючи науці й медицині виклики, на які слід відповідати. Так виник у нас новий напрям - акушерство і онкологія. Ніколи раніше не доводилося об'єднувати в одному відділенні такі різні спеціалізації.
Коли сталася чорнобильська аварія, нас попереджали, що будуть віддалені наслідки, які торкнуться здоров'я не тільки нині живих, а й майбутніх поколінь. І це вже незаперечно доведено.
Ми приймаємо багато вагітних жінок, у яких раніше був виявлений і прооперований рак щитовидної залози. Наші спеціалісти нагромадили великий досвід роботи з такими пацієнтками, знають, як вести таких вагітних, що робити, аби пологи пройшли нормально й на світ з'явився здоровий малюк. На цьому шляху було дуже багато нового, невідомого, ніде у світі немає таких умов, які сформувалися в нас після чорнобильської аварії. Тому ніде було шукати рекомендацій, наш інститут у цьому питанні виступив першопрохідцем.
- Зате тепер ваші розробки відомі далеко за межами України. А що примусило ПАГ узятися за онкологію, коли є спеціалізовані центри? Тут важко домогтися успіху, щокроку виникають різні проблеми, зокрема й репутаційні ризики.
- Нас ніхто не примушував, швидше за все, ввімкнувся високий професіоналізм наших працівників. Проблема ж дуже гостра, болісна. Оскільки наші акушери все життя працюють із тяжким контингентом, вони не бояться складних пацієнток. Навпаки, вони стараються застосувати свій досвід, шукають шляхів, як допомогти вагітним жінкам із таким тяжким захворюванням.
Ми поступово розбиралися з тим, яких пацієнток можна "пролонгувати" й прийняти дитину, а вже потім лікувати маму, щоб не застосовувати хіміотерапію під час вагітності. А в яких випадках зразу проводиться операція, вагітність триває, завершується пологами. Після цього - лікування за протоколами. До речі, наукові дослідження довели, що є такі види хіміотерапії, які можна застосовувати й під час вагітності. Впродовж цих п'яти років було чимало терзань і тривог, але ми багато зробили, знайшли відповіді, яких шукали, врятували життя і здоров'я багатьох мам та новонароджених. Безперечно, це досягнення наших учених і медиків.
Ви, мабуть, звертали увагу, як часто в нас просять допомогти в лікуванні онкохворих дітей. На телеекранах, у соцмережах, у метро постійно мелькають прохання: допоможіть! Але чомусь ніде немає оголошень - допоможіть урятувати життя вагітної жінки та її майбутньої дитини!
Найпростіше відмовитися вести вагітну, в якої виявили пухлину, - хай звертається в онкоцентр. Або порадити, щоб їхала за кордон, туди, де рівень медичної допомоги досить високий. Але лише небагатьом вдається знайти на це кошти. Ми повинні розвивати цей напрям у нашій країні. Адже йдеться про порятунок зразу двох життів - матері й дитини. Хоч би яким тяжким був процес лікування, найсильніша мотивація для наших пацієнток, для їхніх родин - це поява на світ здорових сина або доньки."