22 вересня 2003-го Генеральна асамблея ООН цілком і повністю присвятила обговоренню проблеми ВІЛ/СНІДу і шляхів її розв’язання. Утім, ще до початку спеціальної сесії багато експертів констатували: у боротьбі з чумою ХХ століття людство й, зокрема, Організація Об’єднаних Націй, поки що зазнають фіаско.
Востаннє Генеральна асамблея предметно обговорювала аналогічне питання два роки тому. У 2001-му ООН поставила стратегічну мету: до 2005-го зупинити епідемію СНІДу. Тоді ж сформулювали й одне з тактичних завдань — 80% вагітних жінок планети повинні мати повний доступ до інформації про синдром набутого імунодефіциту людини й, за необхідності, до лікування, аби не передати смертельний вірус своїй майбутній дитині. Минулого понеділка делегати змушені були визнати, що цієї мети, на жаль, не досягнуто.
Тому ООН знову звернулася до урядів усіх країн із закликом виробити спеціальну політику з боротьби зі СНІДом і не скупитися на кошти, необхідні для її реалізації. А гуманітарні агентства Організації Об’єднаних Націй у найближчому майбутньому зобов’язуються організувати серію спеціальних брифінгів, аби роз’яснити деякі найважливіші аспекти антиСНІДівської кампанії. Водночас ВООЗ розпочинає програму, мета якої — істотно розширити доступ до лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у країнах, що розвиваються.
На спецсесії з доповіддю виступив і Президент України. Він, зокрема, підкреслив: боротися зі страшною недугою необхідно всім миром, консолідувавши зусилля міжнародного співтовариства й заохочуючи відповідні міжнародні проекти. Із огляду на ситуацію, що склалася в Україні, слова глави держави звучать більш як актуально. Адже ми є світовими лідерами за темпами поширення ВІЛ/СНІД (за останні п’ять років кількість вірусоносіїв зросло в 20 разів), і фахівці гадають, що за такого розвитку подій уже через вісім років у нашій країні від синдрому набутого імунодефіциту щорічно помиратимуть від 40 до 90 тис. чоловік.
Перебуваючи в Нью-Йорку, Л.Кучма зустрівся з керівниками громадської організації «Трансатлантичні партнери в боротьбі проти СНІДу» й обговорив із ними можливість залучення в нашу країну донорів для реалізації відповідних проектів і програм. Тільки от чи зможуть вони допомогти зрушити з мертвої точки віз українських «СНІДівських» проблем?.. Адже досі всі їхні численні й гучно відпіарені «побратими» поліпшенню ситуації чомусь не сприяли аж ніяк.