Тихо: йде тестування! |
Який міжпартійний блок було створено у Львові на початку Першої світової війни? Хто керував боротьбою загонів УПА проти радянської влади в 1944—1950 рр.? Яку роль відіграли нормани (варяги) у створенні Київської держави? Забули? Тоді, можливо, обчислите площу фігури, обмеженої графіками функцій у=х2-2х+2 і y=2+4х-х2? Або в градусах визначите гострий кут трапеції, знаючи, що її основи дорівнюють шести і двом сантиметрам, а площа трапеції — 8 см2? Кажете, і в точних науках не сильні? Ну, якщо ви нинішнього року не закінчуєте школу і не плануєте 10 травня ц.р. брати участь в атестаційному тестуванні з математики й історії (спільний проект МОН України і Міжнародного фонду «Відродження»), то особливо переживати не слід. Та й тим, хто вирішив у такий спосіб випробувати свої сили, також не варто надміру хвилюватися. «Якщо ти старанно вчився, то завдання розв’яжеш», — переконана одна з 2300 учасників пробного тестування, що відбулося 22 березня 2003 р. у Києві, Харкові, Львові й Одесі. Про те, що передувало цьому тренуванню і як іде підготовка до травневих стартів, — в інтерв’ю кореспондента «ДТ» з директором проекту «Центр тестових технологій» Міжнародного фонду «Відродження» Лілією ГРИНЕВИЧ. А почали ми розмову із запитання: кому, власне, належить авторство тестів, що використовувалися під час вищезгаданої процедури?
— Серед розробників — вузівські педагоги і шкільні вчителі, які співпрацюють з нашими регіональними центрами у Києві, Львові, Харкові й Одесі, — розповідає Лілія Михайлівна. — Вважаю, у змісті цих тестових завдань нам вдалося поєднати шкільні і вузівські вимоги, що висуваються до знань випускників. Таким чином ми спробували зробити перший крок до подолання прірви, яка, на жаль, існує між середньою та вищою школою, намацати підходи, що стануть єдиними для випускних шкільних і вступних вузівських іспитів.
Основна проблема сьогодні — уніфікація вимог обох сторін. Нині кожен вищий навчальний заклад ставить перед абітурієнтом свою планку. Фактично працівники цього вузу, які розробляють зміст вступних іспитів, стають ексклюзивними власниками інформації. І дитині, яка має право подавати документи в кілька вузів, доводиться до вступу в кожен із них по-різному готуватися. В усьому ж світі практикуються єдині для всіх підходи та вимоги. До цього повинні прагнути й ми, якщо вже декларуємо рівний доступ до якісної освіти.
— Відомо, що одне з основних завдань єдиного зовнішнього тестування — зробити процес оцінювання знань максимально прозорим і об’єктивним. Тобто, крім усього іншого, подолати таке, на жаль, масове негативне явище у сфері освіти, як хабарництво. Чи реально, на вашу думку, досягти цієї мети?
— Саме забезпечення прозорості і є одним із механізмів подолання хабарництва. Максимальну ж прозорість і об’єктивність ми забезпечуємо у два способи. По-перше, суворою секретністю екзаменаційних матеріалів. Усі люди, які працюють у регіональних центрах, і автори тестів підписують угоду про службову таємницю. З іншого боку, процедура транспортування тестових завдань унеможливлює несанкціонований «злам». Усі конверти з тестами запаковані так, що непомітно розкрити їх не можна, розпаковуються вони лише у присутності всіх дітей. Тобто весь шлях екзаменаційних матеріалів — від моменту їх створення до розкриття конверта — супроводжується величезною кількістю «запобіжників» просочуванню інформації.
— Ви згадували про угоду, яку підписують розробники тестів. А які санкції застосовуватимуться до тих, хто її порушить?
— Ми можемо подати на таку людину в суд за моральну шкоду, завдану нашій інституції. Можемо вимагати і відшкодування неминучих втрат. Адже величезна кількість розмножених екзаменаційних матеріалів стає недійсною. Отже, потрібно в максимально стислі терміни розмножити нові, запакувати їх тощо. Повірте, всі, хто працює над змістом тестів, працівники регіональних центрів розуміють, яку відповідальність на них покладено.
Загалом ми хочемо створити систему, що функціонує незалежно від людей, які в ній працюють. Уся процедура зовнішнього тестування в жодному разі не повинна перетворитися на механізм централізованої корупції. Це наше основне завдання.
— Скільки людей працює над змістом тестових завдань?
— У кожному регіональному центрі з кожного предмета — історія і математика — працює колектив із трьох-п’яти чоловік: тобто п’ятнадцять-двадцять фахівців по всій Україні. Вони розробляють кілька різних тестів, потім експерт Центру тестових технологій, проаналізувавши якість запропонованих матеріалів, комплектує остаточний варіант. Його рецензують два авторитетних фахівці — учений (математик або історик) з АПН та вчитель-практик. Вони, безумовно, також підписують угоду про нерозголошення інформації.
— Чи продумано механізм захисту експертів від тиску ззовні?
— Очевидно, це одна з найбільших проблем. Найдосконалішим способом є комп’ютерне тестування в режимі on-line, що має величезну базу стандартизованих тестів, які підбираються з урахуванням здібностей і можливостей кожного з тих, хто проходить тестування. Але навіть ця система має низку недоліків — жахлива дорожнеча, дитина не може продемонструвати творчого підходу до розв’язання задач тощо. У нас же є частина так званих відкритих завдань, де тестований висловлює свою думку, розмірковує. Крім того, робота, виконана на папері, — документ, що підтверджує у разі апеляції зроблене учнем.
Зовнішнє тестування не позбавлене вад і складностей. Але це щось на кшталт демократії — нічого кращого людство поки що не придумало.
— Хотілося б уточнити: що це за «відкриті» завдання?
— Частину тесту перевіряє комп’ютер. Але є в ньому і частина «відкритих» завдань, що передбачають розгорнуту відповідь. Їх перевіряють педагоги. Роботи дітей кодуються, оцінки за них виставляють учителі, які до останнього моменту не знають, чиї відповіді до них потраплять. Сама перевірка відбувається у закритому приміщенні під контролем людей, відповідальних за об’єктивність процедури.
Ще один важливий момент — перевіряльники виробляють єдину систему оцінювання, оскільки кожен педагог, природно, має свої критерії. Цей суб’єктивізм при зовнішньому тестуванні слід обов’язково подолати.
— Нині у ЗМІ йде дуже багато інформації про те, що навіть американці — відомі апологети тестової системи оцінювання знань — подумують про, як мінімум, її щонайсерйознішу реорганізацію. Чи не вийде так, що ми збираємося впроваджувати те, в ефективності чого інші сумніваються?
— Річ у тому, що американський підхід не позбавлений максималізму — їхні тести переважно «закриті». І нині освітяни США порушують питання про те, що навіть дитина, яка абсолютно нічого не знає, виконуючи «закриті» тестові завдання (тобто ставлячи, хай і довільно, галочку навпроти однієї із запропонованих відповідей на запитання), може вийти на певний результат. У нас «закриті» завдання становлять лише третину всього тесту. Далі йдуть завдання, що передбачають коротку відповідь. Сучасні технології сканування дають змогу її зчитати, отже, і в цьому разі (не) правильність відповіді оцінює комп’ютер. Плюс уже згадувані «відкриті» завдання. Одне слово, наші тести і наші підходи істотно відрізняються від американських.
— Яких результатів очікуєте від пробного тестування?
— Його мета — ознайомити дітей із процедурами, орієнтовними завданнями, навчити їх розраховувати час, працювати з бланком відповідей. Безумовно, це тестування надзвичайно важливе і для нас, організаторів: воно допоможе виявити всі вузькі місця.
— Хто взяв участь у тренувальному тестуванні? Як відбувався відбір його учасників?
— Було оголошення, що на добровільних засадах 22 березня 2003 р. відбудеться пробне тестування. Тобто прийшли тільки ті, хто захотів у ньому взяти участь. Але в різних регіональних центрах неоднаково підійшли до набору учасників тестування. Приміром, у Києві та Львові ініціативу виявляли безпосередньо самі учні. Так, у столиці для проходження тестування зареєструвалося 440 дітей із 98 шкіл, у Львові — 600 учнів зі 110 навчальних закладів середньої ланки. У Харкові й Одесі в березневому «тренуванні» вирішили взяти участь також по шістсот випускників, але «родом» усього з тридцяти трьох і двадцяти п’яти шкіл відповідно. Це означає, що було запропоновано ознайомитися з процедурою зовнішнього тестування цілим класам у базових школах.
Звісно, «репетиційне» тестування мало певну квоту. Ми не змогли охопити абсолютно всіх, хто виявив бажання взяти в ньому участь, — наші фінанси, на жаль, обмежені. А ось у справжньому, травневому тестуванні постараємося дати можливість спробувати свої сили максимальній кількості учнів. Нагадаю: результати цього тестування зараховуватимуться як державна підсумкова атестація і вступний іспит на певні спеціальності в університети, що беруть участь в експерименті. Серед них — НаУКМА, Львівський національний університет ім. І.Франка, Одеський національний університет ім. І.Мечникова та Харківський державний педуніверситет ім. Г.Сковороди.
— Тобто, якщо я правильно зрозуміла, і на травневі старти вийдуть лише ті хлоп’ята й дівчатка, які виявлять таке бажання.
— Цілком правильно. Ми оголосимо набір, повідомимо його терміни. Наш потенціал дасть змогу протестувати у травні 5 тисяч українських учнів. Зазначу: немає жодного значення, в якій школі навчається дитина. Приміром, у березневому тестуванні в Одесі брали участь діти, які живуть і, відповідно, навчаються в населеному пункті за 252 км від Південної Пальміри.
— Коли буде оголошено набір на травневі змагання?
— По-перше, коли хлоп’ята й дівчатка — учасники березневого тренування — прийдуть по його результати, вони відразу зможуть перереєструватися. Для решти реєстрація відбудеться з 7 по 14 квітня ц.р. Відповідне оголошення поширимо через органи управління освітою. У Києві ми співпрацюємо з міським управлінням освіти і науки, з обласними — у Львівській, Харківській та Одеській областях. Вони, у свою чергу, передадуть інформацію в кожну місцеву школу.
— Наша середня школа працює за 12-бальною системою оцінювання знань, вузи — за 5-бальною. Оскільки результати тестування планується зараховувати водночас як держатестацію і вступний іспит до вузу, як виставлятимуться оцінки?
— Результат дуже багатогранно інтерпретуватиметься. Для вузів виставляються дві оцінки. Перша — відсоток правильно виконаних завдань. Але ця оцінка не містить усієї необхідної наразі інформації: є більш або менш важливі, складні і т. ін. завдання, і не завжди бали, отримані за них, відображають їхню значимість. Тому виставляється ще одна оцінка: вибудовується рейтинг усіх, хто брав участь у тестуванні, і вашому балу відповідає ваше місце в цьому рейтингу. Тобто вузівська приймальна комісія бачить, як виглядає їхній абітурієнт на тлі п’яти тисяч учнів, котрі брали участь у тестуванні. Для шкіл же ми інтерпретуватимемо ці результати в 12-бальну систему.
Ми використовуватимемо технологію, що застосовується в усьому світі.
— Чи має розроблювана українська система тестування зарубіжні аналоги?
— Існують універсальні алгоритми державних екзаменаційних систем (їх, зокрема, викладено й узагальнено Світовим банком). Ми також їх дотримуємося. Але наша система вже має своє обличчя. Українські тестові зошити, інформаційні матеріали про тестування абсолютно оригінальні. По-друге, ми обрали схему добровільності: у тестуванні беруть участь лише учні, котрі виявили таке бажання. Чи має наша система аналоги? У Польщі, приміром, зовнішні іспити також забезпечують Центральна екзаменаційна комісія і мережа регіональних центрів. Проте наші інформаційні матеріали та зміст тестових завдань відрізняються від польських. Окремі наші технологічні моменти схожі на російські. До речі, те, що ми починаємо впроваджувати систему зовнішнього тестування пізніше за декого із сусідів, має низку плюсів. Наші переваги в тому, що ми вже не наступимо на їхні граблі і маємо можливість використовувати найсучасніші технології, які нині коштують дешевше, ніж впроваджувані п’ять-шість років тому.
— Нинішнього року результат зовнішнього тестування буде, зокрема, результатом вступного іспиту на певні спеціальності чотирьох українських вузів. Чи не здається вам, що в майбутньому до них, можливо, ніхто більше і не захоче приєднатися? Адже вступні іспити для багатьох — така «врожайна» пора...
— Вузи не можна до чогось примушувати. Вищі навчальні заклади переконалися, що результати шкільних випускних іспитів не дають об’єктивної інформації. Втім, і зовнішнє тестування для них поки що terra inсognita. Тому йти нині і пропонувати щось вузам ми не можемо: насамперед слід продемонструвати, що таке зовнішнє тестування. Але я впевнена: чотири піонери не залишаться на самоті. Вже сьогодні представники багатьох вузів демонструють свою зацікавленість і готовність прилучитися до цього процесу. Ну, погодьтеся, хіба хтось не може бути зацікавленим в об’єктивній оцінці знань своїх абітурієнтів?.. Водночас, безумовно, будуть вузи, які не визнають результатів тестування або вважатимуть свою процедуру об’єктивнішою — це їхнє право. Наша мета — зробити всю впроваджувану нині систему прозорою і справедливою. Тоді з’явиться певний суспільний пресинг на вищі навчальні заклади, і вони просто не зможуть ігнорувати результати єдиного зовнішнього тестування.